Легальні і дійсні електоральні пороги *

Країна	Число і роки виборів	Значимість округу	Кількість округів	Величина парламенту	Легальний поріг, %	Дійсний поріг
Франція (Н)	3:1945-46	5,19	102	529,33		12,9
Франція (Н)	1: 1986	5,79	96	556	5**	11,7
Люксембург (Е)	3: 1979-89	6	1	6		11,3
Іспанія (Н)	5: 1977-89	6,73	52	350	3**	10,2
Норвегія (Н)	2: 1945-49	7,50	20	150		9,2
Швейцарія (Н)	11: 1947-87	8,20	23,91	195,55		8,5
Швеція (Н)	1: 1948	8,21	28	230		8,5
Бельгія (Н)	3: 1979-89	12,00	2	24		5,9
Португалія (Н)	7: 1975-87	12,40	20	248		5,7
Фінляндія (Н)	13: 1945-87	13,21	15,15	200		5,4
Люксембург (Н)	10: 1945-89	14,02	4	56,10		5,1
Данія (Е)	3: 1979-89	15,33	1	15,33		4,7
Португалія (Е)	2: 1987-89	24	1	24		3,0
Нідерланди (Е)	3: 1979-89	25	1	25	4	4
Іспанія (Е)	2: 1987-89	60	1	60		1,2
Німеччина(Е)	2: 1979-84	78	1	78	5	5
Франція (Е)	3: 1979-89	81	1	81	5	5
Нідерланди (Н)	3: 1946-52	100	1	100	1	1
Ізраіль (Н)	1: 1949	120	1	120		0,6
Ізраіль (Н)	5: 1973-88	120	1	120	1	1
Нідерланди (Н)	И: 1956-89	150	1	150	0,67	0,67

* Джерело: Lijphart, 1994. Р. 22.

** Легальні пороги на рівні округу.

Вивчення виборчих систем за допомогою показника дійсного електорального порогу дозволяє сказати про рівень ограни-чення участі партій у виборчому процесі, про можливу дис-пропорційності в співвідношенні місць і голосів. Дійсний поріг може обчислюватися спрощеним способом, враховуючи лише поріг репрезентації, тобто нижню межу.

Структура балотировки відноситься до показників, які фіксують спосіб розподілу своїх переваг виборцем. Виборець може віддавати свій голос тільки однієї партії, і тоді цей спосіб може називатися категоричним. Виборець може розподіляти свої голоси між партіями, вказуючи на порядок своїх переваг. Подібний спосіб баллотировки отримав Найменування ординальні. Раї висловив гіпотезу про те, що ордінальний спосіб, дозволяючи розпорошувати голоси виборців, сприяє посилення плюралізму в партійній системі (Rae, 1971).

Структура парламенту в аспекті відносини його двох палат (уні-Камералізм versus бікамералізм) використовується для вивчення виборчі-рательних систем. Як показники, що дозволяють оцінювати цю змінну, використовують стан симетрії або асиметрії між двома палатами і подобу або відмінність їх композицій (кон-груентность), включаючи різницю у відображенні інтересів. Для оцінки використовується шкала від 0 до 4 балів: 4 бали отримує парламент при унікамералізме, 3 бали - конгруентні і дуже ассіметріч-ні двопалатні парламенти (сильніше нижня палата), 2 бали ха-ють неконгруентних і дуже асиметричні парламенти, 1 бал виставляється парламенту за наявність двох палат, 0 балів по-лучает парламент з сильним бікамералізм (див. Lijphart, 1984, р. 213; Jackman, Miller, 1995, p. 473).

Примусове голосування впливає на виборчий процес і його вимірюють зазвичай за шкалою 0-1. Нуль виставляється системі, де немає примусового голосування, один - де воно є (Mackie, Rose, 1991, p. 509). Примусове голосування відзначається в таких країнах, як Австралія, Бельгія, Греція, Відні-суела, Італія. Використовуються різні заходи морального і матері-ального примусу. Наприклад, в Італії в документах не беру участь-вавшіх у виборах виставляється напис «Не голосував». Показни чи участі у виборах для цих країн досить високі. В Австроща цей показник у середньому після війни становив 95,4%, для Бель ¬ гії - 92,5%. У Нідерландах, де примусове голосування було скасовано в 1967 р., показник участі впав з 94,7% до 1967 р. до 83,5% після (Butler, Penniman, Ranney, 1981, p. 240). У вісімдесяті роки показник участі у виборах становив для Австралії - 83%, Бельгії - 87, Греції - 87, Італії - 93% (Mackie, Rose, 1991).

Одним з поширених вимірників виборчого процес-са, який дозволяє оцінити динаміку електоральних предпочте ¬ ний від виборів до виборів, є індекс електоральної подвиж ¬ ності (index of electoral volatility). Він підраховується як половина модульній суми різниці у відсотках голосів, отриманих пар-тиями на двох послідовних виборах.

V = 1 / 2 £ | Рi1 - Pi2 |, де

V - індекс електоральної рухливості,

Рi1 - відсоток голосів, отриманих партією на перших виборах,

Pi2 - відсоток голосів, отриманих партією на наступних виборах.

Нехай є три партії, голоси між якими розподіли-лись на перших виборах в такій пропорції 20:45:35. На виборах ситуація з розподілом голосів змінилася, і пропорція склала 25:30:45. Індекс електоральної рухливості в цьому випадку складе: V = 1 / 2 х (5 +15 +10) = 15. Для різних країн індекс електоральної рухливості в 90-і роки характеризувати ¬ вався такими показниками (див. табл. 4).

Таблиця 4