7.2. Види типологій політичних систем

Типології політичних систем широко використовуються в сучасній політичній науці. Але вже в історії політичних ідей ми виявляємо інтерес до типологізації політичного життя, особливо такого її інституту, як держава. Найдавніша і найбільш відома наукова типологія держав була здійснена Аристотелем, який жив у Стародавній Греції в IV столітті до н.е., в його книзі «Політика». Аристотель розрізняє правильні форми держави і неправильні. Правильними є ті, де справжня мета держави полягає в загальне благо. Неправильними є державні форми, у яких маються на увазі вигоди одних правителів, а не народу. Державний лад, вважає Арістотель, представляє з себе такий порядок, при якому панування належить законно встановленої влади.Поряд з критерієм загального блага він використовує і критерій кількості осіб, здійснюючих управління - одна людина, небагато, багато хто. Звідси у нього з'являється відома типологічна схема (див. табл. 1).

Таблиця 1

Аристотелівська типологія держав

	Правильні держави	Неправільні держави
	Спільне благо	Приветне благо
один	Монархія	Тиранія
небагато	Аристократія	Олігархія
Багато хто	Політія	Демократія

Керує:

Серед правильних форм держави він виділяє монархію, або царство, де панує один для загального блага; аристократію, чи панування кращих для загального блага; по літію, чи панування багатьох для загального блага. Кожній правильній формі протистоїть неправильна: тиранія, де мається на увазі тільки користь правителя; олігархія, де правлять небагато заможних для власної вигоди; демократія, де панують багато бідних, маючи на увазі лише власний інтерес. Аристотель як і виділяє ряд критеріїв для типології основних правильних і неправильних форм держав: як формуються посадові особи (призначення, вибори), оплачується чи виконання посадових обов'язків, править чи закон, як і система громадянства і т.д.

Нинішні типології політичних систем враховують не тільки характер держави, а й багато інші ознаки, притаманні сучасному політичному процесу. Одні з них роблять акцент на історичній динаміці політичних систем, вибудовуючи послідовність в еволюції політичних систем і режимів. Подібні типології будуються при вивченні процесів політичної модернізації, стану політичних режимів у країнах, що розвиваються, переходів від авторитарних політичних систем до демократичних в умовах третьої хвилі демократизації. Ці типології умовно можна позначити як еволюційні або порівняльно-історичні. Інші типології приділяють увагу будовою політичних систем, особливостям політичного процесу в них. Такі типології найбільш поширені, і їх можна назвати «морфологічними». При цьому зауважимо, що мета і характер дослідження визначають конкретну модифікацію самої типологічної схеми. Аналіз наявних «морфологічних» типологій політичних систем дозволяє розділити їх на два основних види: лінійні бінарні тітгогіі і координатні - парні і множинні - типології, інші типології базуються на припущенні, що всі політіческін системи можна розташувати на якомусь континуумі, позначивши крайніми полюсами цього континууму граничні характеристики їх протилежних типів політичних систем: демократичних авторитарних (тоталітарних). Як правило ці характеристики розглядаються як протилежні один одному або заперечують один одного.

Відповідно пересуваючись по цій лінії і знаходячи вузлові точки, ми групуємо навколо них відповідні політич-кі системи. Але можна для типології взяти два основних критерії і порівняти з них наявні політичні системи. Така типологія є парною координатної типологією. Якщо ж беруться не два, а більша кількість критеріїв і по їх співвідношенню розподіл ¬ ляють політичні системи, то типологію можна назвати множинної координатної. Нижче ми розглянемо основні види «морфологічних» типологій, а також еволюційних типологій.