Простір консолідації режимів сучасних демократій *

Конституційний режим

і

н

с

т

и

т

у

ц Публіка місцеві

і території

о

н

а

правлячі влади

л

ь

н

а Режим згоди кліентелістскій

я режим

с

ф

е

р

а

силовий режим електоральний

режим

соціальні групи потенціальні групи індивідуальні виборці

Звичайно, прийняття конституції є важливим моментом консолідації, але багато політичних режими все-таки залишаться не визначеними нею. У зв'язку з цим заслуговує на увагу так само позиція О'Доннелла, який вважає, що партикуляризм (або клієнтелізм) відіграє істотну роль у становленні та консолідації демократії третьої хвилі (O'Donnell, 1996). По-друге, мабуть, можна говорити не про консолідацію демократії, а про консолідацію багатьох демократій, тобто ні один набір сучасних інститутів демократії не є в цьому відношенні вичерпним, найкращим для сучасної практики. По-третє, результат процесу демократизації в третій хвилі не надто залежав від певних попередніх умов, але швидше від обставин конкретного перехідного процесу, коли вирішувалися цілком певні завдання. По-четверте, як вказує Шміттер, сучасна демократизація свідчить, що нові соціальні рухи і асоціації, що складають формується громадянське суспільство, будуть перебувати в більш вигідній позиції, ніж політичні партії, так як старі влади будуть більш терпимі до них. Цей парадокс так само виникає з плюрально ™ можливих форм і процесів становлення та консолідації нових демократій. Хоча, звичайно, не слід применшувати і консолідуючу роль політичних партій.

Схема 3

Взаємодія стратегій політиків і чиновників відносно державних службовців при переході до демократичного режиму *

Політики	лояльність уход	Статус-кво	Розпилення здібностей
Чиновництво	лояльність уход	Підривні дії	Повна заміна

• Джерело: Питере, 1995. С. 170.

Консолідація демократії це так само зміни в системі адміністартівно-державного управління. Рух до посилення демократичного контролю над державною адміністрацією та підвищення її відповідальності перед демократично обраними органами влади, децентралізація і деконцетрація бюрократичного апарату, обмеження діяльності державного апарату законом, гарантія легальності актів управління все це становить необхідну умову для зміцнення демократії. Але ясно, що багато чого в цьому процесі буде залежати від того, як буде сформована нова управлінська структура і яким цілям вона буде служити. Якщо при переході до демократії можливо говорити про два основних стратегіях щодо чиновництва: їх лояльність до нового режиму або повна заміна чиновництва, що породжує чотири основні варіанти розв'язання проблеми (див. схему 3), то при консолідації демократії мова вже повинна йти, по- перше, не просто про лояльність адміністративного апарату до демократичного режиму, а про прихильність його правилами і нормами, по-друге, про новий механізм і принципи їх професіоналізації, по-третє, про спосіб впливу основних політичних структур на формування апарату, по-четверте, про відносини, на яких будується державна служба.

Як показують дослідження, консолідація демократії в третій хвилі проходить в умовах складного поєднання раціоналізованих формальних правил, властивих репрезентативною демократії, і неформальних механізмів узгодження інтересів, заснованих на патронажі більшою мірою, ніж на меритократичних умовах. Так, становлення нових демократичних режимів у Португалії, Греції та Іспанії супроводжувалося приходом до державних установ представників політичних партій і розширенням використання кліентелістскіх коштів. Часто партії користуються обіцянкою надання посад у державі для розширення свого впливу (Gillespie, 1994, р. 236). Луїс Ронігер пише про значну роль патронажу в сучасних демократіях (Roniger, 1994). Він підкреслює, що «мабуть, у репрезентативних демократіях навіть більше ніж в інших політичних режимах патронаж і кліентелістскіе структури можуть бути значно ефективнішими в заохоченні та винагороді партійних активістів і у формуванні відповідальності у державних службовців» (ibid, p. 216). У цьому сенсі патронаж може бути використаний для формування демократичної політичної організації та створення умов для її консолідації. Правда, ніхто не знає кордонів ефективності патронажної системи; слабо досліджено дисфункції патронажу. В історії розвитку державної служби патронаж завжди розглядався як негативного механізму формування державних чиновників, робилися численні спроби замінити його принципами заслуг, тобто бюрократичної раціоналізованій машиною. У свою чергу бюрократія показала наявність організаційних, економічних і соціально-психологічних дисфункцій, що порушують ефективне функціонування організації. Повернення знову до патронажу може свідчити як про відсутність іншої альтернативи бюрократії, так і про підвищення ролі неформальних механізмів у взаємозв'язку виконавчих і представницьких структур влади.

Розглянуті тут підходи до консолідації демократії свідчать про відсутність будь-якої єдиної парадигми в цій темі. Мабуть, перехідні політичні процеси складно вписуються в логічно завершену схему, оскільки, з одного боку, велике значення суб'єктивного компонента політичного процесу, що породжує безліч випадкових величин, з іншого боку, в них з'являється багато нових механізмів і характеристик, що вимагають нестандартних концептуальних розробок.