1.6. Основні принципи фінансового обліку

Побудова фінансового обліку та фінансової звітності підприємств здійснюється з урахуванням ряду принципів, виз­начених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Законом визначено не­обхідність використання підприємствами таких основних принципів:

- автономності;

Нашкерська Г.В. Фінансовий облік

Тема 1. Основи побудови фінансового обліку

8

інформації могли прийняти обгрунтовані рішення на базі скла­деної фінансової звітності, попи повинні мати інформацію за декілька облікових періодів, яка дозволить їм оцінити перспек­тиви діяльності підприємства. Принцип безперервності діяль­ності підтримує принцип історичної собівартості, за яким ак­тиви на балансі повинні оцінюватись зп сумою витрат на їх придбання, а не за ліквідаційною вартістю. Якщо у власників чи адміністрації з'являються наміри або припущення щодо згортання або припинення діяльності підприємства, то оцінка його активів та зобов'язань здійснюється за вартістю можли­вої швидкої ліквідації за вирахуванням витрат на ліквідацію.

Наприклад, у наступному звітному періоді завершується термін дії ліцензії підприємства, що дозволяє йому займатися продажем лікарських прсппрптів. Власник підприємства не вважає за доцільне продовжувати термін дії ліцензії. На кінець поточного кварталу підприємство має на балансі такі активи: основні засоби за залишковою вартістю 5 000 грн., первісною 10 000 грн., знос - 5 000 грн., нематеріальні активи за залиш­ковою вартістю 200 грн., первісною - 2 000 грн., знос складає 1 800 грн., товари, історична собівартість і вартість придбання яких складає 60 000 грн. Отже, активи підприємства рахують­ся на балансі за історичною собівартістю. У випадку припи­нення діяльності активи слід переоцінити вартістю можливої ліквідації. Ринкова вартість основних засобів складає 7 000 грн., нематеріальних активів - 0 грн., товарів - 80 000 грн.

Отже, вартість активів за балансом після їх переоцінки складає 87 000 грн. (до переоцінки - 65 200 грн.) можливі вит­рати на ліквідацію - 6300 грн. Отже, реальна ліквідаційна вартість активів - 80 700 грн.

Принцип періодичності передбачає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою скла­дання фінансової звітності. Використання цього принципу дозволяє визначати результати операцій після того, як вони були завершені (на кінець облікового періоду), що значно спро­щує облікову роботу. Значно складніше визначити результат за операціями, які ще не відбулися.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Для новостворених підприємств перший звітний період не може бути менший, ніж дванадцять місяців,

23

і більший, ніж п'ятнадцять місяців. Для підприємств, що ліквідуються, звітним є період з початку року до дати прий­няття рішення про ліквідацію. Річна звітність підприємства складається станом на 31 грудня поточного року.

Підприємства також повинні подавати проміжну звітність станом на кінець кожного кварталу. Вона включає баланс та звіт про фінансові результати. Проміжна звітність складається за тими самими формами балансу та звіту про фінансові ре­зультати, що й річна, з використанням аналогічних оцінок і гру­пувань.

Принцип історичної (фактичної) собівартості. При оцінці активів підприємства, створеного на невизначений період, пе­ревага надається історичній собівартості. Вона формується, виходячи з витрат на виробництво та придбання активів і є найточнішою їх оцінкою на момент їх придбання. Вважаєть­ся, що активи купуються підприємством за найнижчою з вар­тостей, що є на ринку на даний вид активів при відповідних властивостях. Подальше значне зниження їх вартості порівня­но з ринковою свідчить або про значний рівень науково-тех­нічного прогресу або про недалекоглядність менеджерів, що здійснили це придбання.

За П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" до собівартості придбання активів включаються:

— ціна придбання (за мінусом отриманих торговельних знижок);

— мито, непрямі податки (за винятком тих, що не підля­гають відшкодуванню);

— витрати на перевезення активів, навантаження та роз­вантаження;

— витрати на доведення активів до стану, придатного для використання

— інші витрати, пов'язані з придбанням цих активів (комісійні, послуги брокерів тощо).

Наприклад, підприємство придбало матеріали, вартість яких вказана в рахунку постачальника - 12 000 грн., в тому числі податок на додану вартість (ПДВ). Витрати на доставку матеріалів не включаються до їх ціни та не відшкодовуються (повертаються) постачальником і складають 1 200 грн. (в тому числі ПДВ). Витрати на навантаження-розвантаження, про­

Нашкерська Г.В. Фінансовий облік

Тема І. Основи побудови фінансового обліку

8

ведене власними силами, складають 400 грн. В обліку придбані матеріали будуть відображатись за історичною со­бівартістю - 11400 грн.

(12000 - 2 000) + (1200 - 200) + 400 = 11400 (грн.). Однак, якщо історична собівартість поточних активів (за­пасів) є суттєво вищою від ринкової вартості активів, вони переоцінюються за нижчою з оцінок, за умови існування відпо­відного ринку даного виду активів. Тоді перевага надається принципу обачності.

За принципом обачності підприємство повинно викорис­товувати в бухгалтерському обліку оцінки, що запобігають за­вищенню активів і доходів та заниженню зобов'язань і витрат підприємства. При цьому витрати слід відобразити як можна швидше, а доходи - якомога пізніше. Якщо підприємство очікує отримання додаткових витрат або збитків, їх слід відоб­разити в примітках до фінансової звітності, тоді як очікувані, але не отримані доходи відображати не слід.

Наприклад, за укладеною угодою здійснюється відванта­ження підприємством "А" готової продукції підприємству "В". У випадку несплати підприємством В за отримані матеріали у 10-денний термін, підприємство "А" нараховує пенюурозмірі 0,1% за кожен день прострочення. Однак, якщо у підприєм­ства "В" складний фінансовий стан і воно не в змогі заплати­ти за матеріали, то підприємству "А" за принципом обачності не слід завищувати свої доходи на розмір нарахованої пені, яка, можливо, не буде сплачена.

Використання принципу обачності призводить до відоб­раження активів за найнижчою з можливих вартостей і при­бутків у найменшій з можливих розрахункових сум.

Зміст принципів нарахування та відповідності доходів і вит­рат полягає в тому, що доходи і, відповідно, пов'язані з ними витрати визнаються у періоди, коли були отримані доходи і здійснені витрати, незалежно від руху грошових коштів.

Бухгалтерський облік, що ведеться на грошовій основі, пе­редбачає реєстрацію операцій лише тоді, коли відбулася спла­та грошових коштів. Доходи вважаються отриманими лише тоді, коли гроші отримані, а витрати визнаються лише при сплаті грошей. Використання цього методу суперечить загаль­ноприйнятим бухгалтерським припайним і не дає точного

25

відображення активів, зобов'язань, доходів, витрат та фінан­сових результатів діяльності підприємства, оскільки госпо­дарські операції відображаються не тоді, коли вони фактично відбулись.

При використанні принципу нарахування до доходів звітного періоду відносяться доходи, визнані утому періоді, коли господарська операція, пов'язана з їх отриманням, відбулася. Наприклад, це доходи по відвантаженій у звітному періоді про­дукції, за яку покупці вже оплатили; доходи по відвантаженій у звітному періоді продукції, не оплаченій покупцями.

Витрати за принципом нарахування визнаються тоді, коли вони фактично були здійснені і за принципом відповідності -лише у зв'язку з отриманими доходами. Отже, відповідність доходів і витрат у звітному періоді досягається за умови, коли ми визнаємо не всі витрати, фактично здійснені у звітному пе­ріоді, а лише ті з них, які були здійснені для отримання фак­тично визнаних у цьому ж періоді доходів.

Наприклад, підприємство у березні 2003 року отримало аванс від замовника у сумі 15 000 грн., ціна одиниці продукції 10 грн., собівартість - 9 грн. За умовами договору у звітному місяці було відвантажено 1 000 продукції. Фактично виготов­лено у звітному періоді 1300 одиниць продукції.

Отже, у березні 2000 року підприємство повинно визнати дохід у сумі 10 000 грн. (10 грн. х 1 000) і собівартість реалізова­ної продукції — 9 000 грн. (9 грн. х 1 000). Решту виготовленої у звітному періоді продукції, що не була реалізована, слід відоб­разити у складі активів за собівартістю виготовлення — 2 700 грн. (9 грн. х 300).

Залишок отриманого авансу (5 000 грн.) буде відображе­ний у складі зобов'язань підприємства.

Достовірність фінансової звітності досягається за умови повноти висвітлення усіх господарських операцій, що відбу­лися у звітний період, їх фактичних та потенційних наслідків, здатних вплинути на рішення користувачів облікової інфор­мації. Тому, окрім визначених форм фінансової звітності, підприємства складають пояснення (примітки) до неї, які до­помагають користувачам краще зрозуміти зміст окремих подій, що вже відбулися або мають відбутися на підприємстві після дати складання балансу. Наприклад, дивіденди за звітний пе­

Нашкерська Г.В. Фінансовий облік