Тема 10. Облік витрат виробництва та випуску готової продукції

8	Нарахована пряма амортизація основних засобів виробничого призначення	23	"Виробництво"	131	"Знос основних засобів"
9	Затрати допоміжних цехів, розподілені на основне виробництво	23	"Виробництво"	23	"Виробництво"
10	Загальновиробничі витрати, що включаються до собівартості продукції	23	"Виробництво"	91	"Загально-виробничі витрати"
11	Оприбуткування готової продукції	26	"Готова продукція"	23	"Виробництво"

Облік прямих витрат

Групування витрат на прямі та непрямі залежить від особ­ливостей діяльності підприємства, номенклатури виробницт­ва, організаційної структури, технологічного процесу тощо.

Наприклад, якщо у цеху виробляють один вид продукції або декілька видів продукції в умовах ритмічного виробницт­ва, то витрати на амортизацію та утримання обладнання бу­дуть прямими. Якщо в цеху виробляють значну номенклатуру продукції, особливо в умовах неритмічного виробництва, то названі витрати будуть непрямими.

На більшості видів виробництв до прямих відносять вит­рати на оплату праці робітників виробництва та витрати на основні матеріали.

Облік матеріалів, витрачених на виробництво Витраченими на виробництво вважаються матеріали, що увійшли в звітному періоді у собівартість виготовленої продукції, або такі, обробку яких розпочато. Всі інші залишки матеріалів: на робочих місцях, у цехових коморах, вважаються запасами і обліковуються на дебеті рахунка 20 "Виробничі запаси".

Відпуск матеріалів на виробництво здійснюється за виз­наченою для окремих груп матеріалів оцінкою, за якою вони і включаються до собівартості продукції. При відпуску основ­них матеріалів зі складу у первинних документах на списання вказується напрям їх використання (вид виготовлюваної про­дукції, номер замовлення та ін.). За допоміжними матеріала­ми вказують напрям використання лише за умови, що вони сприяють процесу виробництва або забезпечують його за од­ним видом продукції.

271

Нашкерська Г.В. Фінансовий облік

98

Тема 10. Облік витрат виробництва та випуску готової продукції

Дебет 23 "Виробництво"; Кредит 20 "Виробничі запаси";

Кредит 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети". При відпуску прямих матеріалів понад визначені норми слід зробити записи на рахунках:

Дебет 901 "Собівартість реалізованої готової продукції"; Кредит 20 "Виробничі запаси";

Кредит 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

Понаднормативне витрачання матеріалів не відноситься на собівартість продукції (робіт , послуг) , а включається до собівартості реалізованої продукції.

Матеріальні витрати зменшуються на суму повернених відходів, які оцінюються за обліковими оцінками.

Повернені відходи — це залишки сировини, матеріалів, на­півфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, які ут­ворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили частково або повністю свої споживчі якості, через що використовуються з вищими витратами або не використову­ються за прямим призначенням.

Облік прямої заробітної плати Прямою вважається заробітна плата робітників, зайнятих на виробництві, яку можна безпосередньо віднести до конк­ретного об'єкта витрат.

При відрядній формі оплати праці заробітна плата робіт­ників відноситься на об'єкти обліку витрат за первинними до­кументами: нарядами, маршрутними листами, рапортами про виробіток тощо. Узагальнення цих витрат здійснюється у каль­куляціях фактичної собівартості окремих видів продукції, про­цесів, інших об'єктів. При погодинній оплаті праці заробітна плата робітників розподіляється за видами виробів, за проце­сами тощо і є прямою статтею калькуляції. Додаткова заробіт­на плата, премії та доплати робітникам розподіляються про­порційно до основної. Одночасно з розподілом заробітної пла­ти створюється резерв на виплату відпусток працівникам. Резерв створюється у відсотку до фонду основної та заробітної плати робітників з урахуванням суми необхідних нарахувань до соціальних фондів.

При цьому складається така кореспонденція рахунків: Дебет 23 "Виробництво";

Для потреб фінансового обліку необхідна інформація про витрачання матеріалів за окремими класифікаційними група­ми у звітному періоді на підприємстві в цілому.

Облік витрачання матеріалів у звітному періоді визнача­ють за такими методами: ■ документування;

• інвентарний;

• партіонний.

При використанні методу документування на підставі первинних документів (лімітно-збірних карт, накладних, ви­мог) визначають фактичне витрачання матеріалів звітного пе­ріоду. Розрахунок кількості відпущених матеріалів здійснюють з урахуванням обсягу фактичного виробництва продукції за нормативами. Цей метод доцільно використовувати на підприємствах, що не мають незавершеного виробництва.

При інвентарному методі в кінці кожного звітного пері­оду проводять інвентаризацію залишків невикористаних відпу­щених зі складу на виробництво матеріалів. Після цього виз­начають вартість фактично використаних матеріалів: до почат­кового залишку на робочих місцях і в цеховій коморі додають відпущені матеріали і віднімають кінцевий залишок. Інвентар­ний метод дозволяє також визначити і матеріали, обробка яких розпочата на кінець звітного періоду. Інвентарний метод до­цільно використовувати на підприємствах, що потребують на­явності залишків матеріалів у цехах, а також мають незавер­шене виробництво на кінець звітного періоду.

Партіонний спосіб обліку витрат матеріалів на виробниц­тво використовують у виробництвах, де можливо здійснювати контроль за кожною партією розкрою. Наприклад, розкрій металів, тканин, шкіри тощо. При цьому попередньо визна­чається вихід деталей за окремою партією, який заноситься в Акт розкрою. Порівняння фактичного витрачання матеріалів з розрахунковим дає можливість проконтролювати виконан­ня норм витрат матеріалів та виходу продукції.

Наведені методи обліку матеріалів дають можливість не тільки визначати фактичне витрачання матеріалів, а й вияви­ти відхилення від встановлених норм.

При відпуску матеріалів на виробництво в межах норм складаються облікові записи:

Нашкерська Г.В. Фінансовий облік

98