Тема 2. Вимірювання і оцінка у фінансовому обліку

Тема 2. Вимірювання і оцінка у фінансовому обліку

2.1. Зміст та необхідність облікових оцінок

Майно та господарські операції підприємства підлягають вимірюванню та оцінці. Вимірювання здійснюють у натураль­них показниках: грамах, кілограмах, центнерах, тоннах, шту­ках, людино-годинах, людино-днях тощо.

Однак для визнання майна, зобов'язань та господарсь­ких операцій у фінансовій звітності необхідною умовою є мож­ливість їх оцінки у грошовому вираженні.

Оцінка — це процес визначення вартості об'єктів у гро­шовому вираженні, проведений таким чином, щоб її можна було використати як для окремих об'єктів бухгалтерського об­ліку, так і для їх груп.

Грошова оцінка об'єктів бухгалтерського обліку здійснюється за принципом єдиного грошового вимірника, що вимагає вимірювання та узагальнення всіх господарських опе­рацій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній гро­шовій одиниці - у гривні. Отже, якщо підприємство здійснює операції з іноземною валютою або в іноземній валюті, то в бух­галтерському обліку їх реєстрація здійснюється за курсом На­ціонального банку на дату здійснення операції чи на звітну дату.

Однак досить часто користувачам для прийняття рішень необхідна інша інформація: про розмір виробничих площ, про потужність обладнання та очікувані терміни його служби. Якщо виникає потреба в такій інформації, вона розкривається у примітках до фінансової звітності.

При оцінці активів перевага надається їх історичній (фак­тичній) собівартості, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Оцінки в бухгалтерському обліку здійснюються:

- на дату придбання активів або виникнення зобов'язань;

3 — 5-1336

ток бухгалтерської професії, підвищення кваліфікації практи­куючих бухгалтерів.

Членами МФБ є професійні бухгалтерські організації із близько 150 країн світу, у тому числі й Україна, що стала асо­ційованим членом МФБ у травні 2000 року.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку мають уні­версальний характер і можуть використовуватись при побудові обліку та фінансової звітності без змін або слугувати основою для розробки національних стандартів бухгалтерського обліку, як це сталося в Україні.

Для кращого розуміння стандартів Міністерством фінансів України буде здійснюватися їх тлумачення.

Наведені положення (стандарти) бухгалтерського обліку використовуються усіма підприємствами, організаціями та ус­тановами України. Банки та бюджетні організації використо­вують у своїй діяльності лише окремі положення (стандарти), що обумовлено специфікою їх діяльності.

Нашкерська Г.В. Фінансовий облік

34

Тема 2. Вимірювання і оцінка у фінансовому обліку

— реєстраційні збори, державне мито;

— ввізне мито;

— суми непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству;

— витрати на транспортування, включаючи страхування ризиків перевезення;

— інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням активів та доведенням до стану, у якому вони придатні до ви­користання у запланованих цілях.

Наприклад, підприємство придбало вантажний авто­мобіль для здійснення вантажних перевезень у межах України. Сплачено постачальникові за автомобіль — 36 000 грн., в тому чисті податок на додану вартість (ПДВ) — 6000 грн. Витрати на державну реєстрацію автомобіля складають 20 грн., витрати на його регулювання перед першим виїздом в рейс — 500 грн. Пер­вісна вартість автомобіля, за якою його слід оприбуткувати на баланс, складе 30520 грн. (36 000 - 6000 + 20 + 500).

При придбанні активів за грошові кошти їх собівартість повинна бути мінімальною для покупця. Покупець приймав правильне (оптимальне) рішення щодо придбання активу виз­начених характеристик за запропоновану мінімальну ціну. Ціна придбання активу може бути перевірена з метою визна­чення оптимальності прийнятого рішення. Вона вказує на реальну вартість активу на дату його придбання.

Якщо активи отримуються в обмін на інші немонетарні (негрошові) активи або безоплатно, їх оцінка здійснюється за справедливою вартістю.

Справедлива вартість — це вартість, за якою можуть бути обміняні активи між незалежними, зацікавленими та обізна­ними сторонами.

Оцінка об'єктів при негрошовому обміні залежить від того, чи є ці об'єкти подібними.

Подібними вважаються об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. Отже, об'єкти, що відрізняються за функціональним призначен­ням або за справедливою вартістю, вважаються неподібними.

Розглянемо приклад обміну подібними активами.

Наприклад, підприємством було проведено обмін 12 листів сталі нержавіючої листової діаметром 6 мм, розміром

з* 12

— на дату передачі (обміну).

Наведені види оцінки обумовлюються тим, що підприєм­ство одночасно працює на двох ринках: купівлі і продажу, ціни на яких навіть для тих самих активів можуть відрізнятися. На­приклад, підприємство купило товари, собівартість придбан­ня яких складає 12 грн. за одиницю і продало їх за 17 грн. за одиницю на ринку продажу.

Ціна продажу активу може відрізнятись від придбання через втрату активом вартості, інфляцію, зростання цін, фізич­ний чи моральний знос. Наприклад, підприємство придбало токарний верстат, вартість якого (включаючи витрати на прид­бання) склали 8 250 грн. для заточування деталей. Через 2 роки експлуатації було прийняте рішення про продаж верстата. Ціна його реалізації склала 5 200 грн. Вартість верстата на ринку продажів зменшилася порівняно з вартістю придбання, оскіль­ки за час його використання підприємством він зазнав фізич­ного зносу (2 роки експлуатації) та морального ( за 2 роки на ринку з'явилися нові моделі) зношення.

В умовах зміни цін або інфляції активи, що утримуються на балансі підприємства, підлягають дооцінці. Окремими П(С)БО визначено, що дооцінка можлива лише для необо­ротних активів (основних засобів, нематеріальних активів). Оборотні активи оцінюються переважно за собівартістю прид­бання.

Оцінка капіталу підприємства залежить від оцінки його активів та зобов'язань.