Тема 1. Основи побудови фінансового обліку

ною проблемою. Перевагу в ланому випадку слід надавати зовнішнім користувачам, які мають обмежений доступ до облікової інформації: інвесторам та кредиторам. В ряді країн орієнтація здійснюється на інвесторів та кредиторів, в ряді країн орієнтуються на потреби в інформації урядових структур.

Вирішенням названої проблеми є розширення обсягу та ступеня деталізації інформації у звіті, який одночасно задоволь­няє інтереси усіх груп користувачів облікової інформації. Од­нак обсяг фінансової звітності, як правило, є обмеженим, тому подати всю інформацію, яка необхідна користувачам, досить складно. Окрім того, зайва з точки зору окремих користувачів інформація може утруднити їх розуміння фінансової звітності.

У зв'язку з цим обсяг, групування, розкриття та подання інформації у фінансовій звітності слід здійснювати з урахуван­ням інтересів більшості користувачів облікової інформації.

1.4. Суб'єкти господарської діяльності в Україні

Господарська діяльність в Україні може здійснюватися фізичними особами-підприємцями та юридичними особами.

Фізичні особи, шо реєструються як підприємці, можуть зай­матися будь-якими видами діяльності в межах чинного зако­нодавства, після державної реєстрації в органах виконавчої вла­ди та отримання необхідних дозволів чи ліцензій. За вимогами чинного законодавства вони не подають фінансову звітність, а, отже, ведення бухгалтерського обліку для них не є обов'яз­ковим. Однак для ефективного здійснення господарської діяльності та для потреб складання податкової звітності вони повинні мати інформацію про наявність та використання ак­тивів, дебіторську заборгованість та зобов'язання, доходи та витрати. Як правило, приватні підприємці самі здійснюють реєстрацію господарських операцій, здійснюють їх узагальнен­ня, виходячи з власних потреб та з метою складання податко­вої звітності.

Юридичні особи - суб'єкти господарської діяльності, які зо­бов'язані вести бухгалтерський облік, складати і оприлюдню­вати фінансову звітність.

16

Залежно від форми власності можна виділити такі види підприємств:

— державні;

— приватні;

— колективні.

Державні— це підприємства, засновані надержавній влас­ності.

Підприємство, засноване на власності відповідної тери­торіальної громади, називається комунальним.

Найбільш поширеними є такі організаційно-правові фор­ми підприємств: товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерні товариства.

Товариства з обмеженою відповідальністю створюються за рішенням декількох учасників-приватних осіб або приватних та юридичних осіб, однієї фізичної чи юридичної особи. Такі товариства обов'язково повинні створювати статутний капі­тал, розмір якого визначається реєстраційними документами. Мінімальний розмір статутного капіталу для товариств з об­меженою відповідальністю складає 100 мінімальних заробіт-^ них плат. Учасники несуть відповідальність за борги товари-^ ства в межах здійснених у статутний капітал внесків. Для ве-^ дення обліку господарських операцій учасники або директор ^ підприємства наймають бухгалтера, який крім реєстрації опе-^ рацій, складання зведених документів та звітності здійснює ^облік часток-вкладів засновників у статутний капітал, їх змін та нараховує дивіденди. При ліквідації товариства учасники отримують майно за ліквідаційним балансом пропорційно до їхніх вкладів у статутний капітал.

Акціонерні товариства — це товариства, що мають статут­ний капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної но­мінальної вартості і несуть відповідальність за свої зобов'язан­ня тільки власним майном. Вони можуть бути відкриті (ВАТ) і закриті (ЗАТ). Відкриті акціонерні товариства вільно прода­ють власні акції будь-яким інвесторам, закриті — розміщують лише серед власного персоналу. Мінімальний статутний капі­тал акціонерного товариства складає 1250 мінімальних заробіт­них плат. Кількість власників - акціонерів є значно більшою, ніж у товариствах з обмеженою діяльністю, і може сягати де­кількох тисяч. Обсяг і види діяльності акціонерного товари-

-......-^ \ / - П

Нашкерська Г.В. Фінансовий облік

7