§ 3. Припинення договору позички

ЦК України передбачає можливість припинення договору позички як на за­гальних підставах припинення зобов'язань, так і на підставах, передбачених без­посередньо главою 60. Спеціальні підстави припинення договору позички можна умовно поділити на дві групи:

— припинення договору позички з об'єктивних підстав;

— одностороннє розірвання договору позички.

Стаття 854 ЦК України передбачає припинення договору позички у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій майно було надано у користування. Це правило пояснюється тим, що договір позички так чи інакше пов'язаний з особою користувача та являє собою певного роду дружню послугу, що йому надається. Тому цей договір у більшості випадків був би припинений і за загальними правилами статей 610 і 611 ЦК України як такий, що пов'язаний

174

з особою боржника. Для збереження відносин безоплатного користування після смерті громадянина або ліквідації юридичної особи — користувача — необхідна спеціальна вказівка про це в договорі.

Одностороннє розірвання договору позички допускається як на вимогу позичкодавця, так і на вимогу користувача. На вимогу позичкодавця договір позич­ки може бути достроково розірваний у таких випадках:

1) якщо у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому (п. 1 ч. 2 ст. 853). Таке право випливає із деякою мірою особистих друж­ніх відносин між позичкодавцем та користувачем та безоплатного характеру до­говору;

2) якщо користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору (п. 2 ч. 2 ст. 853). При цьому не має значення, чи були такі порушення з боку користувача істотними та чи погіршився стан речі в результаті такого користу­вання;

3) якщо річ самостійно передана у користування іншій особі (п. З ч. 2 ст. 853);

4) якщо в результаті недбалого поводження з річчю їй загрожує небезпека знищення або пошкодження (п. 1 ч. 2 ст. 853). При цьому оскільки вказані випадки являють собою порушення обов'язків користувачем, то розірвання дого­вору, як правило, буде супроводжуватися покладенням на нього обов'язку від­шкодувати позичкодавцю заподіяну шкоду. Якщо під час перебування у безоп­латному користуванні річ була передана у власність іншій особі, вона має право вимагати розірвання договору, який був укладений на не визначений строк (ч. З ст. 892). При цьому користувач має бути про це попереджений за час, який від­повідав би меті позички. Часто в договорі визначається не строк, а мета вико­ристання речі (будівельний інструмент для здійснення ремонту; плитка для при­готування їжі тощо). Тому при передачі права власності на позичену річ третій особі, вона повинна надати користувачеві час для закінчення тих дій, для яких і бралася річ у позичку.

Користувач має право в односторонньому порядку відмовитися від договору позички та повернути річ у будь-який час, не чекаючи закінчення строку догово­ру. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов'яза­ний сповістити позичкодавця про розірвання договору щонайменше як за сім днів до повернення речі (ч. 1 ст. 892 ЦК України). Це правило також випливає із безоплатного характеру договору, оскільки внаслідок цього дострокове повер­нення речі позичкодавцю не може негативно вплинути на його інтереси. Лише в разі коли зберігання або використання речі потребує створення якихось додат­кових умов (автомобіль, тварина тощо), користувач зобов'язаний попередньо по­відомити позичкодавця про намір розірвати договір позички для того, щоб надати йому можливість створити такі необхідні умови.

Слід зазначити, що розірвання договору позички з вищеназваних умов є пра­вом, а не обов'язком сторін. У зв'язку з цим сторони в договорі можуть визначи­ти якісь інші умови розірвання договору на вимогу тієї чи іншої сторони або об­межити позичкодавця чи користувача у реалізації права, передбаченого ЦК України.