§ 2. Кредитний договір

В умовах становлення банківської системи України, розвитку товарно-грошо­вих, а отже, і кредитних відносин неухильно зростає роль кредитного договору, який є основною юридичною формою відносин з надання, використання і повер­нення грошей. Саме кредитний договір опосередковує використання вільних гро­шових коштів, які накопичуються у суспільстві, для становлення нових підпри­ємств, впровадження нової техніки і технологій, розвитку торгівлі, задоволення особистих потреб громадян. Функціонування економіки неможливе без чіткої системи мобілізації грошових доходів і заощаджень і перетворення їх на капітал. Основною ланкою такої системи є банки, а правовою формою реалізації еконо­мічних відносин з надання і використання вільного капіталу є договір.

У передмові до проекту ЦК України досить влучно визначено значення цивільно-правового договору: "В умовах переходу економіки України на ринкові засади особливо зростає роль договору як універсальної та найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових та інших майнових відносин. Приве­дення інститутів договірного права у відповідність сучасним вимогам життя сус­пільства постає як одне з першочергових і невідкладних завдань удосконалення законодавства."1. Наведене висловлювання доречно доповнити словами видатно­го вченого-цивіліста М. І. Кулагіна: "Договір є інститут, без якого неможливе іс­нування господарської системи в цілому".2.

Категорія договору застосовується у різних галузях права. Але саме за допо­могою цивільно-правового договору забезпечується перехід права власності від однієї особи до іншої. Він є регулятором різних інтересів виробника і споживача в товарах, грошових коштах, послугах, роботах. Цінність договору перш за все полягає в тому, що він визначає обсяг прав та обов'язків кожної сторони, поря­док їх реалізації та виконання і, таким чином, забезпечує налагодженість, орга­нізованість і стабільність в економічних відносинах.

Значення кредитного договору полягає в тому, що він, поєднуючи зв'язки ви­робників, торгівлі і споживачів, є чи не найважливішим інструментом грошового і товарного обігу.

Для кредитного договору суттєвим є те, що він поєднує не тільки інтереси сторін договору, а й інтереси суспільства в цілому. Саме на таких засадах мають

1 Українське право. - 1996. - № 2(4) - С. 17. Кулагин М. Й. Избраннне трудн. — М.: Статус, 1997. — С. 258.

374

розглядатися проблеми стосовно кредитного договору: його правова природа, по­няття, форма, зміст, сторони, порядок укладання, зміни, розірвання, виконання, способи забезпечення зобов'язань.

Разом з тим, кредитний договір опосередковує відносини банку (кредитодавця) і позичальника у зв'язку з використанням коштів, які раніше були надані банкам як кредитний капітал господарюючими суб'єктами та громадянами. Саме комерційні банки, які найчастіше у кредитних договорах є кредитодавцями, аку­мулюють грошові доходи та заощадження, перетворюючи їх на банківський капі­тал. Надалі цей капітал випускається банками в обіг шляхом надання кредитів господарюючим суб'єктам та громадянам на відповідних умовах кредитних дого­ворів. Цей процес є життєвим соком економічного розвитку суспільства і зрос­таючого життєвого рівня громадян. Мобілізація грошових коштів і надання кре­дитів, безумовно, ґрунтуються на стабільності банківської системи і встановленні клімату довіри до банків.

Клімат довіри в суспільстві може бути тільки до тих банків, які надійно збе­рігають кошти, використовуючи їх для одержання доходів, і повертають їх на першу вимогу вкладникам, сплативши відповідні відсотки за використання.

Видатний британський теоретик у галузі договірного права Вільям Ансон вказує, що "свобода договору є розумним суспільним ідеалом лише тією мірою, в якій можна передбачати рівність сил при укладанні угод контрагентами за умо­ви, що не спричиняється шкода інтересам суспільства в цілому. У більш склад­них суспільних і промислових умовах колективного суспільства вона втратила свою ідеалістичну привабливість. У наш час ясно, що рівності в прямому значен­ні часто не існує і що індивідуальні інтереси повинні підкорятися інтересам сус­пільства"1.

Місце кредитного договору в системі цивільно-правових договорів характери­зується тим, що він тісно пов'язаний з договорами купівлі-продажу, поставки, підряду та іншими сплатними цивільно-правовими договорами. Сторона, яка ви­конує в такому договорі грошове зобов'язання, може використати кредитні кош­ти для оплати товарів, робіт, послуг. З іншого боку, підставою для одержання кредиту досить часто є саме цивільно-правовий договір, який опосередковує пе­редачу майна, виконання робіт, надання послуг.

Аналіз сучасного цивільного обігу дає підстави виділити три мети щодо обме­ження свободи в договорах:

1) захист найслабшої (слабої) сторони, який починається зі стадії укладення договору і завершується його виконанням та відповідальністю за порушення;

2) захист інтересів кредиторів, загроза яким може спричинити руйнівний вплив на цивільний обіг;

3) захист інтересів держави, які у концентрованому вигляді виражають інте­реси суспільства2.

Правова природа та поняття кредитного договору. Визначення право­вої природи договору дає можливість встановити момент виникнення договірних правовідносин, розподіл обов'язків між сторонами, а також наявність зустрічного

Ансон В, Договорное право. — М.: Юрид. лит., 1984.

9

Брагинский М. Й, Витрянский В. В. Договорное право. — М.: Статут, 1999. — Кн. 1.

Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин

375

задоволення. На таких засадах у юридичній літературі вирізняються такі до­говори: реальні і консенсуальні, односторонні і двосторонні, сплатні і безоплатні.

В юридичній літературі немає єдиної точки зору на правову природу кредит­ного договору. Одні автори вважають його самостійним договором цивільного права1, інші — різновидом договору позики2. Основна теоретична проблема, яка розглядалася представниками названих точок зору, стосувалася реальності та консенсуальності кредитного договору, а також односторонності та двосторонності його.

На цю проблему дуже влучно вказала Л. Г. Єфімова3. Різницю точок зору во­на пояснює різним підходом до аналізу процедури укладання договору банків­ського кредиту. Раніше він укладався шляхом подання клієнтом до банку заяви про надання кредиту разом з документами, які обґрунтовували необхідність кре­диту. Керуючий установою банку ставив підпис про надання кредиту на самій заяві. Прибічники "реальності" кредитного договору розглядали підпис про на­дання кредиту не як акцепт пропозиції клієнта, а як розпорядження внутрішньо­го характеру, обов'язкового тільки для конкретного працівника банківської уста­нови. Таким чином, договір вважався укладеним з моменту зарахування грошей на рахунок клієнта і розглядався як реальний.

Прибічники "консенсуальності" договору банківського кредиту розглядали вказаний підпис керуючого банківською установою як акцепт, а отже, сам дого­вір як консенсуальний і двосторонній. Таким чином, право вимагати надання кредиту виникало у клієнта безпосередньо з моменту підписання заяви керівни­ком банку.

На теоретичне і практичне значення цього питання вказував Е. Г. Полонський: "Визначення договору реальним і одностороннім привело б нас до визнан­ня того, що банк не має обов'язку перед госпорганами щодо видання кредиту, що автоматично тягне за собою обмеження прав госпоргану"4.

Найбільш вдалою, на наш погляд, є позиція М. М. Агаркова, яку він висловив, аналізуючи норми Цивільного кодексу РРФСР 1922 p.: "Статті 218 і 219 регулюють договір про відкриття кредиту у формі позики в складі "поперед­нього договору про укладення в майбутньому договору позики" (попередній до­говір позики).

Попередній договір позики може бути або двостороннім, або одностороннім. На випадок двостороннього попереднього договору позики, обидві сторони — і майбутній кредитор, і майбутній боржник — обопільне зобов'язані: перший — надати позику, другий — прийняти позику. На випадок одностороннього попе­реднього договору позики зобов'язання виникає тільки у однієї сторони — для майбутнього кредитора або майбутнього боржника. Договір про відкриття бан-

Гурееич Й. С. Очерки советского банковского права. — Л., 1959. — С. 40—55; Компанеец Е. С., Полонений З Г. Применение законодательства о кредитований й расчетах. — М.: 1967. — С. 69; Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М.: 1967.— Т. 2. — С. 434—437.

Агарков М. М. Основи банковского права. — М.: 1929. — С. 58; Вильнянский С. Й. Кредитно-расчетньїе правоотношения й финансовьій контроль. — Харьков, 1955. — С. 43; Гражданское право / Под ред. Е. А. Суханова. - М.: БЕК, 2000. - Т. 2. - С. 224.