Глава 71

вступ до кооперативу перед іншими членами сім'ї. У цьому випадку не відбува­ється спадкового правонаступництва, оскільки коло членів сім'ї може не збігати­ся з колом спадкоємців. І лише за відсутності дружини, якій належить право на частину паєнагромадження, а також за її відмови вступити до кооперативу така перевага надається спадкоємцям члена кооперативу, які проживали разом з ним.

Крім того, до кооперативу може бути прийнято стільки спадкоємців, скільки є ізольованих кімнат у квартирі. При можливості надання ізольованих кімнат суд має право провести поділ квартири між спадкоємцями померлого члена коопера­тиву за умови вступу їх до кооперативу. Якщо такий поділ неможливий, спадко­ємці, яких прийнято до кооперативу, компенсують іншим спадкоємцям, які прий­няли спадщину, спадкову частку в паєнагромадженні (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи" від 18 вересня 1987 р. № 9).

Відповідно до ст. 166 нового ЦК України у разі смерті члена виробничого кооперативу спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. При відмові прийняти спадкоємуів у чле­ни кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям віртість паю померлого члена кооперативу.

Особливим об'єктом спадкового права є авторське право. Ми вже зазначали, що успадковуються не всі спадкові права, а лише їх частина. Спадкуванню не підлягають особисті (немайнові) права автора:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі та його примірниках та за будь-якого публічного викорис­тання твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі та його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекручен­ню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Проте до спадкоємців переходять права на захист від порушення зі сторони третіх осіб, право авторства на твір і право протидіяти перекрученню, спотворен­ню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора (ст. 29 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. в редкції Закону України від 11 липня 2001 року). Термін захисту цих прав має безстроковий характер, щодо терміну охорони інших прав спадкоємців законодавство встановило певні прави­ла. За загальним правилом, авторські права спадкоємців діють протягом 70 років після смерті автора починаючи з 1 січня року, наступного за роком смерті авто­ра. Але для творів, обнародуваних анонімно або під псевдонімом, термін охорони закінчується через 70 років після того, як твір було обнародувано. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбаче­ний ч. 2 цієї статті.

Загальна характеристика спадкового права

603

Для творів, створених у співавторстві, термін охорони прав спадкоємців по­чинає відліковуватися після смерті останнього співавтора і діє протягом 70 років. Такий самий термін дії охорони творів посмертно реабілітованих авторів, але він починає відліковуватися після реабілітації авторів. Правила початку відліку всіх цих термінів розраховують за загальними правилами, тобто починаючи з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце юридичні факти, необхідні в кож­ному випадку (ст. 28 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання. Права виробників фонограм і відеограм охороняються протя­гом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх пер­шого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опубліко­вана протягом зазначеного часу. Організації мовлення користуються наданими цим Законом правами протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі. Закінчення строку захисту суміжних прав настає 1 січня року, наступ­ного за роком, у якому закінчилися передбачені цією статтею строки захисту. До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержан­ня винагороди у межах зазначених строків (ст. 44 Закону).

Окремо можна виділити таке важливе для спадкоємців право слідування, яке полягає в тому, що спадкоємці у вказані нами строки щодо проданих автором-спадкодавцем оригіналів творів образотворчого мистецтва користуються невідчу-жуваним правом на одержання 5 відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, магазин тощо, що йде за першим його від-ступленням, здійсненим автором твору.

Розглядаючи питання обсягу спадкової маси, слід зауважити, що до її об'єк­тів не входять автомобілі, які були надані інвалідам органами соціального захис­ту населення безоплатно чи на пільгових умовах. Згідно з п. 37 Порядку забез­печення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 999, у разі смерті інваліда автомобіль, одержа­ний ним безоплатно, повертається в повній комплектності відповідному органу соціального захисту населення. Автомобілі, одержані інвалідами на пільгових умовах, повертаються органам соціального захисту населення з наступним від­шкодуванням ними спадкоємцям оплаченої інвалідом вартості автомобіля з ура­хуванням ступеня його зношення. За бажанням члена сім'ї автомобіль може бу­ти проданий їм через комісійний магазин у встановленому порядку з дозволу органів соціального захисту населення.

Час відкриття спадщини. Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Більш вдалим є визначення, яке дане в ст. 1239 нового ЦК, — часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Але в різних випадках день смерті може встановлюватись по-різному. За за­гальним правилом, момент смерті фіксується на підставі медико-біологічних да­них, офіційним підтвердженням яких є свідоцтво про смерть, яке видається ор­ганами реєстрації актів громадянського стану.

Факт смерті може встановлюватись також і на підставі рішення суду. При цьому слід мати на увазі, що встановлення із зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті (яке проводиться на під-

604