Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 61 договір комісії

§ 1. Поняття договору комісії

Договір комісії — це договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язуєть­ся за дорученням другої сторони (комітента) за виногороду (за плату) вчинити одну або кілька угод (правочинів) від свого імені за рахунок комітента (ст. 395 ЦК УРСР, ст. 1030 ЦК України). З визначення договору комісії випливає, що да­ний договір є консенсуальним, оскільки для його укладення достатньо згоди сто­рін, двостороннім, оскільки права та обов'язки виникають у обох сторін, та завжди сплатним.

Договір комісії належить до договорів з надання нематеріальних посеред­ницьких послуг, головним чином у сфері торгівлі. У країнах з розвинутою еконо­мікою договори комісії зустрічаються також у транспортних відносинах, у сфері обігу цінних паперів, у діяльності банків з обслуговування клієнтів тощо. В на­шій країні в радянський період комісійні договори особливо поширилися у відно­синах за участю громадян, які здавали майно на комісію у спеціалізовані магази­ни, що займалися його реалізацією за винагороду. З середини 50-х років XX ст. широко поширився комісійний продаж сільськогосподарської продукції через систему споживчої кооперації, а також продаж позанормативних та залишкових цінностей державних підприємств, що, зокрема, відображено у ЦК УРСР 1963 р. (ст. 395).

На сьогодні, крім комісійного договору у сфері роздрібної торгівлі, практиці господарювання відомі різні види комісійних договорів. Найбільш поширеними серед них є агентські, дилерські, брокерські та консигнаційні угоди. Згадки про агентські, дилерські та брокерські угоди містяться у страховому, біржовому за­конодавстві, законодавстві про цінні папери тощо.

Консигнація — це операція з реалізації товарів, згідно з якою одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) про­тягом певного часу за обумовлену винагороду продати з консигнаційного складу від свого імені товари, що належать консигнанту. Цивільне законодавство Украї­ни не знає визначення договору консигнації. Проте на цей договір, як на різно­вид торгово-посередницького договору, вказано у Декреті Кабінету Міністрів Ук­раїни "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Консигнант (продавець) передає товар на склад посередника (консигнатора). Консигнатор зобов'язаний реалізувати товар від свого імені за рахунок консиг­нанта. Такий договір найчастіше за все зустрічається у зовнішньоекономічній ді­яльності, зокрема при низькому освоєнні ринку збуту або при поставці таких то­варів, які мало відомі місцевим покупцям. Така схема дає змогу розширити

438

Глава 61

мережу продажу і проводити, наприклад, сплату мита вже у момент, коли знай­дений покупець. Поставлений на консигнацію товар є нібито пробною постав­кою. Укладаючи договір консигнації, сторони перш за все визначають у ньому обов'язки, пов'язані з маркетинговим дослідженням ринку збуту. У договорі кон­сигнації передбачається обов'язок консигнатора не тільки здійснювати рекламу товару, а й надавати можливість потенційним покупцям безпосередньо оглядати товар, перевіряти його в роботі тощо. Додатковою умовою консигнації може бути придбання частини або всього нереалізованого товару консигнатором. Однак частіше застосовується правило про те, що товар, нереалізований протягом пев­ного строку, повертається консигнанту.

Договір комісії має багато спільного з договором доручення. Комісіонер діє в інтересах та за рахунок комітента, як і в договорі доручення; завдання обох до­говорів, як правило, полягає у вчиненні угод для іншої особи. Але на цьому зов­нішня подібність цих договорів вичерпується.

Відмінність між договорами комісії та доручення полягає перш за все в тому, що договір доручення є договором про представництво, тобто повірений діє від імені довірителя. В свою чергу договір комісії відносин представництва не поро­джує, оскільки у відносинах з третіми особами комісіонер діє від власного імені. Повірений у разі вступу у відносини з третіми особами, не стає стороною у пра­вовідносинах між довірителем та третьою особою; комісіонер навпаки стає сто­роною за угодою, укладеною з третьою особою, набуває за нею прав та обов'яз­ків. Договір комісії, на відміну від договору доручення, завжди є сплатним. Крім того, дії комісіонера завжди мають бути спрямовані на укладення угод.

В договорі комісії, як і в договорі доручення, виділяють внутрішню та зовніш­ню сторону взаємовідносин учасників. Внутрішні відносини складаються між ко­мітентом і комісіонером. Багато правил, що регулюють відносини комітента та комісіонера є аналогічними правилам, що застосовуються у договорі доручення. Так комісіонер повинен діяти відповідно до вказівок комітента, після виконання укладеної угоди передати йому все отримане; комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера коштами для виконання доручення тощо. Зовнішні відносини — це відносини між комісіонером та третьою особою. В цьому простежується відмін­ність між договорами комісії та доручення, оскільки за договором доручення зов­нішні відносини складаються між довірителем та третьою особою.