Глава 72

На нашу думку, немає підстав перебільшувати значення факту тривалого проживання спадкодавця з членами сім'ї для визнання їх спадкових прав.

У ЦК України передбачені інші (порівняно з ЦК УРСР) порядок та умови спадкування утриманцями спадкодавця.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 531 ЦК УРСР утриманці заклика­ються до спадкування за наявності двох умов: вони мають бути непрацездатними і перебувати на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

За новим ЦК України зазначений річний строк перебування на утриманні спадкодавця збільшений до п'яти років.

Змінився і порядок закликання утриманців до спадкування. За ЦК УРСР утриманці не належать ні до першої, ні до другої черги спадкоємців за законом. Вони приєднуються до спадкоємців тієї черги, яка закликається до спадкування, тобто до першої або другої черги спадкоємців.

Отже, вони у всіх випадках одержують якусь частину спадкового майна.

За новим ЦК України утриманці входять до п'ятої черги спадкоємців за зако­ном. Отже вони взагалі дуже рідко закликатимуться до спадкування. Порядок спадкування утриманцями, встановлений ЦК УРСР здається нам більш обгрун­тованим, доцільним.

Те, що відповідно до ЦК УРСР практично у всіх випадках, коли відбувається спадкування за законом, непрацездатні утриманці одержують частину, а коли не­має інших спадкоємців за законом, то і все спадкове майно, з високим ступенем вірогідності відповідає бажанням спадкодавця. Хоч ці бажання він не висловив у заповіті, але про наявність їх беззастережно свідчить факт надання ним матері­альної допомоги непрацездатному утриманцю протягом досить великого періоду (як мінімум одного року).

Крім того, матеріальна допомога у вигляді спадкового майна, яку одержує не­працездатний утриманець, реалізуючи своє право на спадщину, відповідає також етичним засадам, поширеним у будь-якому демократичному суспільстві, — за­хистити непрацездатних, малолітніх, хворих, знедолених і т. п.

Існують такі правові норми, які зачіпають інтереси всіх або майже всіх гро­мадян. До таких норм належить, зокрема, норма, що визначає порядок спадку­вання за законом предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку. Далеко не всі мають якесь нерухоме майно, автомашини, гроші на рахунках у банках, колекції картин великих майстрів і т. ін., але всі мають якісь предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку.

Отже, всіх так чи інакше торкається питання про порядок спадкування цих предметів, оскільки всі їх мають і всі, на жаль, смертні.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 533 ЦК УРСР всі предмети домашньої обстановки та вжитку переходять до спадкоємців за законом (незалежно від їх черги і спадкової частки), якщо вони проживали зі спадкодавцем не менше одно­го року до його смерті.

Таким чином, коли помирає громадянин, його хатнє майно залишається у тих спадкоємців першої або другої черги, а також непрацездатних утриманців, які з ним проживали. Отже нічого не змінюється у побуті цієї родини.

Але становище докорінно зміниться за новим ЦК України, в якому не перед­бачено особливого порядку спадкування предметів звичайної домашньої обста­новки та вжитку.

Правове регулювання спадкових відносин

617

Згідно з новим ЦК України ці предмети разом з іншим майном у разі смерті їх власника (за відсутності заповіту) мають перейти до спадкоємців за законом у порядку черговості незалежно від того, чи проживали вони спільно зі спадко­давцем до його смерті. Отже, коли б, наприклад, громадянин проживав до своєї смерті з дочкою та її дітьми, а двоє дорослих працездатних синів проживали зі своїми сім'ями окремо, то право на одержання у спадщину предметів домашньої обстановки та вжитку виникає не лише у дочки (як було б за ЦК УРСР), а й у синів. І якщо сини реалізують у цьому випадку належне їм право, то у дочки за­лишиться лише 1/3 частина предметів домашньої обстановки, якою вона все життя користувалася, проживаючи разом із батьком. Дочка потрапить у скрутне матеріальне становище, бо позбавиться необхідних для життя речей, без яких обійтися неможливо, а синам не так і багато буде з цього користі, оскільки речі, що перебували в користуванні, коштують небагато.

Враховуючи, що така або схожа ситуація може виникнути внаслідок скасу­вання норми ст. 533 ЦК буквально в кожній родині, взаємини між родичами у величезній кількості випадків штучно ускладняться внаслідок такого невдалого правового регулювання, яке апріорі не може сприяти злагоді в сімейних відноси­нах, їх зміцненню. Тому викликає великий сумнів доцільність відмови від норми ст. 533 ЦК УРСР.