Глава 61

що комісіонер виконав доручення належним чином, і комітент отримує річ на умовах, визначених у договорі.

Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, нестачу або пошкодження майна комітента (ст. 403 ЦК УРСР, ч. 1 ст. 1040 ЦК України). Оскільки нормами ЦК, що регулюють відносини комісії, не передбачене спеціальне правило, на від­носини комісіонера та комітента поширюються норми ст. 203 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України, якими передбачений принцип повного відшкодування збит­ків (і реальної шкоди, і упущеної вигоди). Договором або звичаями ділового обо­роту на комісіонера може бути покладений обов'язок застрахувати майно ко­мітента за його рахунок. При цьому комісіонер несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження майна, якщо не виконав покладеного на нього обов'язку.

Після вчинення угоди за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт та передати йому все одержане за угодою, яку він уклав (ст. 404 ЦК УРСР, ч. І ст. 1041 ЦК України). Законодавство не містить якихось окремих вимог щодо форми звіту, тому комісіонер може надати звіт як у письмовій формі, так і усно. У разі якщо комітент має заперечення щодо звіту комісіонера, він по­винен повідомити його про це протягом одного місяця від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (ч. 2 ст. 404 ЦК УРСР, ч. 2 ст. 1041 ЦК України).

У разі невиконання третьою особою договору, укладеного комісіонером, ос­танній зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечи­ти необхідні докази (ч. З ст. 402 ЦК УРСР, ч. 4 ст. 1035 ЦК України). Оскільки комітент не є стороною в угоді, укладеній комісіонером та третьою особою, він має право вимагати від комісіонера уступки йому права вимоги до третьої особи.

За загальним правилом, комісіонер не відповідає перед комітентом за невико­нання третьою особою договору (ст. 402 ЦК УРСР, ч. З ст. 1035 ЦК України). Таким чином, комісіонер відповідає лише за дійсність угоди, що укладається ним з третьою особою. Тобто якщо за якихось підстав угода буде визнана недійсною, комітент може пред'являти претензії комісіонеру. Проте законодавство передба­чає два випадки, коли на комісіонера покладається відповідальність за невико­нання зобов'язання третьою особою. По-перше, це відбувається, якщо комісіонер був необачним при виборі такої особи. ЦК УРСР не містить такої умови покла­дення на комісіонера відповідальності. Необачність комісіонера може виражати­ся в тому, що він уклав угоду з особою, стосовно якої порушено справу про бан­крутство, або така особа має велику заборгованість перед бюджетом тощо. Іншим випадком покладення на комісіонера відповідальності за невиконання уго­ди третьою особою є так звана умова делькредере (ч. 2 ст. 402 ЦК УРСР, п. З ст. 1035 ЦК України). Делькредере — своєрідна умова про взяття комісіонером на себе поруки за виконання зобов'язання третьою особою. В цьому випадку в разі невиконання зобов'язання третьою особою комітент може пред'явити пре­тензії як до комісіонера, так і до третьої особи. За таку поруку комісіонеру може встановлюватися додаткова винагорода (ч. 1 ст. 406 ЦК УРСР, ч. 2 ст. 1032 ЦК України).

Закон не містить вимоги щодо виконання договору комісії особисто комісіо­нером. Тому комісіонер може залучати до виконання третіх осіб, у тому числі і на підставі договорів субкомісії. За договором субкомісії комісіонер набуває всіх прав та обов'язків комітента щодо третьої особи (субкомісіонера) (ч. 1 ст. 1034

Договір комісії

443

ЦК України). За загальним правилом, комісіонер може укласти договір субкомі-сії лише за згодою комітента. Укладення цього договору без згоди комітента до­пускається у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси комітента (ч. 2 ст. 1034 ЦК України). Так, наприклад, якщо комісіонер з незалежних від нього причин не може виконати договір, але прострочення виконання може за­подіяти збитки комітентові, він може самостійно зобов'язати іншу особу (субко­місіонера) проведення всіх угод, доручених йому за договором комісії.

Закон (ч. З ст. 1034 ЦК України) в інтересах комісіонера встановлює заборо­ну безпосереднього контакту комітента та субкомісіонера в період дії договору комісії. В разі вступу комітента у відносини із субкомісіонером у нього може ви­никнути бажання відмовитися від договору з комісіонером та доручити його ви­конання безпосередньо субкомісіонеру, що порушить інтереси комісіонера. Про­те, якщо комісіонер не бачить загрози своїм інтересам від спілкування комітента з субкомісіонером, він може дозволити такий контакт.

Обов'язки комітента. На комітента покладається обов'язок прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії. При цьому, якщо пред­метом виконання є майно, комітент зобов'язаний оглянути майно, придбане для нього комісіонером, а в разі виявлення недоліків — негайно повідомити про це комісіонера (ст. 405 ЦК УРСР, ст. 1042 ЦК України).

Оскільки договір комісії належить до посередницьких договорів, все майно, що передано комісіонеру або отримано ним за кошти комітента, є власністю ко­мітента (ст. 398 ЦК УРСР, ст. 1037 ЦК України). Як власник майна, комісіонер несе ризик випадкового знищення або пошкодження майна, а також витрати на його зберігання. Комітент може зобов'язати комісіонера застрахувати майно, але це можливо лише за рахунок комітента (ч. З ст. 1040 ЦК України).

Комітент зобов'язаний відшкодувати комісіонеру всі витрати, пов'язані з ви­конанням договору комісії. Такий обов'язок покладається на комітента і в тому разі, коли договір не був належним чином виконаний, але з причин, які не зале­жать від комісіонера або субкомісіонера, які вжили усіх заходів щодо вчинення правочину (ст. 407 ЦК УРСР, ст. 1043 ЦК України).

Як уже зазначалося, договір комісії є сплатним договором, у зв'язку з чим на комітента покладається обов'язок виплатити комісіонеру комісійну винагороду, а також винагороду за делькредере (ст. 406 ЦК УРСР, ст. 1032 ЦК України). Розмір та порядок виплати комісійної плати визначається сторонами в договорі. Якихось обмежень щодо встановлення комісійної винагороди новий ЦК України не містить. Якщо сторони не передбачити порядок та розмір виплати комісійної винагороди в договорі, застосовується порядок, передбачений в законі — комі­сійна плата виплачується після виконання договору комісії, виходячи із загаль­них цін на такі послуги.

У ст. 410 ЦК УРСР передбачені правила про відмову комісіонера від виконан­ня доручення. Комісіонер має право відмовитися від прийнятого доручення лише коли це викликано неможливістю виконання доручення або порушенням комітентом договору комісії. Якщо це буде мати місце, комісіонер вправі вимагати відшкодування понесених витрат та комісійної винагороди. У новому ЦК України ці правила сформульовані дещо по-іншому. Зокрема, якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента (комітент несво­єчасно передав майно комісіонеру тощо), комісіонер має право на комісійну пла­ту на загальних підставах. В разі розірвання або односторонньої відмови від до-

444