Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 52

Трудовим? Видається, що ні. Це має бути окремий цивільно-правовий договір, у якому передбачено правовий статус створеного працівником твору.

Безумовно, основним предметом авторських договорів є передача іншій особі автором чи його правонаступниками права на використання творів. Це основна група договорів. Але, крім цих правових дій, предметом авторських договорів мо­жуть бути й інші дії. Зокрема, ст. 31 закону передбачає договори про передачу майнових прав автора чи іншої особи, яка має авторське право, іншій особі. Йдеться про передачу всього комплексу майнових прав. Інакше кажучи, автор чи особа, яка має авторське право, за певну винагороду передає користувачеві, як правило, на весь строк дії авторського права усі свої майнові права, тобто продає свої майнові авторські права. Це може бути дарування, міна чи будь-яке інше відчуження, аби воно не суперечило чинному законодавству. Зазначена стаття закону прямо застерігає, що передача (відступлення) авторського права оформ­ляється авторським договором.

Як уже зазначалося, предметом авторських договорів можуть бути й інші правові дії, пов'язані з використанням чи розпорядженням твору.

Отже, загальновизнане визначення авторського договору потребує певного уточнення. Так, за авторським договором автор передає або бере на себе обов'язок створити і у встановлений договором строк передати свій твір організації для використання обумовленим у договорі способом, а організа­ція зобов'язується здійснити або почати використання у встановлений до­говором строк, а також сплатити авторові винагороду, крім випадків, за­значених у законі.

За цим визначенням, як бачимо, предметом авторського договору є саме передача твору для використання. Проте за чинним законодавством предметом авторського договору можуть бути й інші правові дії — будь-яке відчуження авторських прав, передача права на використання, передача права на управління майновими правами автора та інші.

Таким чином, авторський договір можна було б сформулювати так: ав­торський договір це угода автора чи його правонаступників з іншими особами про вчинення відповідно до закону будь-яких, дій з приводу володіння, користування та розпорядження твором.

Авторський договір — двостороння і консенсуальна угода.

Відповідно до п. 1 ст. 31 Закону авторські договори мають укладатися у письмовій формі. Письмова форма не є обов'язковою для авторських ліцензійних договорів про опублікування твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках.

Практика укладення авторських договорів пішла саме цим шляхом — дого­вори про видання твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках, як правило, укладаються в усній формі.

Сторони в авторському договорі. Сторонами в авторському договорі мо­жуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Стороною у такому договорі є передусім сам автор — тільки фізична особа. Варто зауважити, що суб'єктом авторських прав може бути і юридична особа, але не автор. Автором можуть бути громадянин України, іноземний громадянин чи особа без громадянства, при цьому незалежно від віку.

Проте суб'єкт авторських правовідносин — це не тільки автор, а й інші особи, яким належать авторські права. За законом до них належать спадкоємці

Авторські договори

231

та інші правонаступники, до яких авторські права перейшли відповідно до зако­ну. Ними можуть бути будь-які юридичні особи, у тому числі іноземні юридичні особи, а також держава.

Таким чином, суб'єктом авторських правовідносин є сам автор або його правонаступники — спадкоємці, інші особи, до яких авторське право перейшло відповідно до закону, — з однієї сторони. Ця сторона в авторському договорі не має спеціальної назви, її прийнято називати "автор або його правонаступники".

Автор — це особа, творчою працею якої створено той чи інший твір. Автором можуть бути і неповнолітні діти. При цьому неповнолітні віком від 15 до 18 років укладають авторські договори самостійно, а за неповнолітніх віком до 15 років договори укладають від їх імені батьки або опікуни.

Нерідко буває так, що на стороні автора виступають кілька осіб (співавторів). Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Відносини між ними визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору належить однаковою мірою всім співавторам. Один співавтор не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. Якщо авторський договір укладається від імені співавторів, то його підписують усі співавтори.

Стороною авторського договору з цього боку можуть бути й інші особи — спадкоємці автора та інші його правонаступники. Якщо авторський договір укла­дається спадкоємцями, то вони зобов'язані подати документи, що засвідчують їх правонаступництво.

Другою стороною в авторському договорі, як правило, є юридична особа — організація чи підприємство, яке має можливість використати твір у той чи інший спосіб. Це можуть бути юридичні особи, основані на будь-якій формі влас­ності, державні, приватні, іноземні тощо. Але цією стороною авторського догово­ру є не тільки ті організації, що можуть використовувати твір. Цією стороною може бути роботодавець, набувач авторських прав за договором про передачу (відступлення) майнових прав автором або іншою особою, що має авторське право, організація, що управляє авторськими правами на колективній основі.

Цією другою стороною авторського договору може бути й фізична особа, що, як правило, виступає замовником на створення, наприклад, твору живопису чи скульптурного. Фізична особа може виступати і як користувач твору.

Закон України "Про авторське право та суміжні права" передбачає чимало випадків бездоговірного використання творів, тобто коли використання твору іншими особами можливе без згоди автора і без укладення авторського договору. Закон називає такі випадки вільним використанням твору (ст. 21). За цією стат­тею без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення допускається використання твору без укладення авторського договору і без виплати автор­ської винагороди, крім випадку, передбаченого статтями 22—25 закону.

Випадки бездоговірного використання творів передбачають статті 22—25 За­кону. Вони досить численні, але це виправдовується метою використання. Так, закон передбачає бездоговірне використання цитат, уривків творів як ілюстра­цій, відтворення у пресі опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних питань, відтворення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих, публічне виконання музичних творів

232