Глава 68

При позадоговірній відповідальності шкода відшкодовується повністю неза­лежно від об'єкта посягання. Наприклад, при пошкодженні автомашини відшко­довуються не лише витрати на її ремонт, а й вартість втраченого машиною то­варного вигляду. Ця структура відшкодування відповідає правилу ст. 453 ЦК УРСР. У судовій практиці, на жаль, немає випадків, коли б відшкодування здійснювалося у вигляді вартості втраченого товарного вигляду щодо іншого майна.

По-різному вирішується питання про підстави зменшення розміру позадого­вірної і договірної відповідальності. У деліктних зобов'язаннях до уваги береться майновий стан однієї сторони — заподіювача в особі громадянина. Відповідно до ст. 454 ЦК УРСР суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, залежно від його майнового стану.

За новим ЦК України, це правило підлягає обмеженому тлумаченню. Якщо шкоду завдано злочином, то майновий стан особи, що скоїла злочин, не врахо­вується при визначенні розміру відшкодування (ст. 1212 Цк України).

У договірній відповідальності розмір збитків, завданих невиконанням або не­належним виконанням договірного обов'язку, не може зменшити орган, який розглядає спір. Щодо неустойки, то вона може бути зменшена відповідно до май­нового стану не тільки боржника, а й кредитора. Підставою зменшення неус­тойки є ступінь виконання зобов'язання, а також інші інтереси, що заслуговують на увагу.

При позадоговірній відповідальності заподіювач шкоди звільняється від обов'язку відшкодування, коли шкода виникла внаслідок умислу потерпілого (ст. 450 ЦК УРСР). Груба необережність також може бути підставою для відмови у відшкодуванні (ст. 454 ЦК УРСР).

Новий ЦК України інакше оцінює юридичне значення грубої необережності потерпілого щодо її впливу на розмір відшкодування. За ст. 1212 ЦК України вона є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування і, отже, не може бути підставою для звільнення відповідальної особи від відшкодування. Це за­гальне правило, воно застосовується, якщо інше не передбачено законом.

При договірній відповідальності боржник звільняється від відповідальності, якщо невиконання чи неналежне виконання зумовлено умислом або необереж­ністю кредитора (ст. 210 ЦК УРСР).

Різниця у вимогах передбачення, пред'явлених до потерпілого та кредитора, зумовлюється тим, що при заподіянні шкоди поза зв'язком з договірним зобов'язанням правовідносини виникають для потерпілого несподівано, тому підвищеного передбачення в цьому випадку вимагати від потерпілого не­можливо. При договірних зобов'язаннях, оскільки кредитор очікує виконання зобов'язання і готується прийняти виконання з моменту укладення договору, від кредитора власне і повинна вимагатися така сама передбачливість, яка вимагається від боржника. Боржник несе відповідальність і за просту необережність.

Зазначені особливості позадоговірної відповідальності, її відмінності від договірної мають важливе значення не тільки для теорії цивільного права, а й для практики.

Суть і соціальне призначення позадоговірної відповідальності, як і будь-якого правового явища, можуть бути розкриті за допомогою її функцій, внаслідок чого реалізується призначення відповідного правового явища. Функція виражає

Зобов'язання із заподіяння шкоди

513

основний напрям розвитку того чи іншого правового явища. З точки зору соціології функція вказує на ту роль, яку виконує соціальний інститут. При цьому характеристика сутності функцій цивільної відповідальності, у тому числі позадоговірної, залежить від юридичного змісту і соціальної спрямованості відповідальності.

Як захід державного примусу, позадоговірна відповідальність виступає як особлива реакція держави стосовно особи, яка вчинила правопорушення. Вона виражається в осуді її поведінки та супроводжується для неї негативними наслід­ками. Останні полягають у покладенні на правопорушника нового юридичного обов'язку, змістом якого є відшкодування заподіяної шкоди. Таке покладення впливає на правопорушника через його майнову сферу, що призводить до її зменшення, до позбавлення благ, належних йому. Позадоговірна відповідальність, викликаючи такі наслідки для правопорушника, має на меті поновити майнову сферу потерпілого. Вона виконує щодо нього відновну функцію. Остання здійснюється не тільки в галузі відновлення майнових відносин, а й щодо відновлення особистих немайнових відносин.

Впливаючи на особу правопорушника, позадоговірна відповідальність, як і інші види юридичної відповідальності, спрямована на запобігання новим право­порушенням. Примус, можливість примусу здатні психологічно спонукати до певної позитивної поведінки. Проте превенція здійснюється не тільки у разі пок­ладення відповідальності. Саме існування правової норми, що передбачає відпо­відальність за вчинене правопорушення, так само є стимулюючим фактором. На відміну від відновної функції, яка діє тільки при покладенні відповідальності, превенція здійснюється і без правозастосованої діяльності. Як захід державного примусу позадоговірна відповідальність входить у систему спеціальних засобів, які здійснюють виховну функцію. Якщо відновна функція здійснюється щодо потерпілого, то превентивно-виховна функція діє не тільки на правопорушника, а й на всіх осіб. Зазначені функції притаманні і договірній відповідальності, а також іншим видам юридичної відповідальності, кожна з яких здійснюється властивим їй методом.

Загальновизнаним у юридичній літературі є положення, за яким особливості відповідальності, що застосовуються на основі норм тієї чи іншої галузі права, являють собою один із виявів характерного і специфічного для неї методу право­вого регулювання, що в свою чергу зумовлюється природою предмета даної галузі права. Цивільне право регулює майнові відносини у вартісній формі та немайнові, пов'язані з майновими і без такого зв'язку. Законодавство, встанов­люючи міри цивільно-правової відповідальності, в тому числі позадоговірної відповідальності, чи інші цивільно-правові заходи примусу, передбачає таку їх спрямованість, яка б забезпечила нормальне функціонування відповідної групи суспільних відносин. Враховуючи об'єкт правопорушення, чинне законодавство у ст. 6 ЦК УРСР (ст. 16 ЦК України) передбачає й способи захисту цивільних прав. Так, захист майнових прав здійснюється шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або до­говором, сплатою неустойки, втратою завдатку чи його сплатою, позбавленням суб'єктивного права.

Перелічені заходи державного примусу за своєю юридичною сутністю є цивільно-правовою відповідальністю. Майновий характер порушеного права, а в деяких випадках, передбачених законом, немайновий, зумовлює майновий і

11 _ 2-2728

514