Глава 62

У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, що випливає з договору довірчого управління, будь-якою третьою особою (повірений тощо), обов'язок виконати зобов'язання покладається на довірчого управителя, в разі невиконання ним зобов'язань з управління він відповідає перед установником та вигодонабувачем за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. З ст. 530 ЦК України третя особа (вигодонабувач) у разі небезпеки втратити своє право на майно, що перебуває у довірчому управлінні внаслідок звернення кредитора на це майно, може задовольнити вимогу креди­торів без згоди довірчого управителя (боржника). У цьому разі третя особа стає на місце кредиторів за зобов'язаннями і застосовуються правила статей 514— 521 ЦК України (перехід прав кредиторів третіх осіб і переведення боргу).

Довірчий управитель відшкодовує завдані ним збитки (установнику та виго-донабувачеві) у повному обсязі, якщо законом або договором не передбачено від­шкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо довірчий управитель, що по­рушив зобов'язання з довірчого управління, одержав завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються вигодо'набувачеві у зв'язку з неодержанням ним доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник прав (довірчий управитель).

Довірчий управитель відшкодовує реальні збитки і упущену вигоду, завдані ним при простроченні виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України довірчий управитель, який прострочив ви­конання, відповідає перед установником за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо вна­слідок прострочення довірчого управителя виконання втратило інтерес для уста­новника, він може відмовитися від виконання договору довірчим управителем і вимагати відшкодування збитків.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за договором довірчого управління майном встановлено неустойку (штраф, пеню), то її стягу­ватимуть у повному розмірі понад відшкодування збитків відповідно до ст. 626 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором довірчого управління майном грошова сума, яку боржник (довірчий управитель) повинен сплатити кредиторові (установникові управління) у разі невиконання або нена­лежного виконання зобов'язання (зокрема, у разі прострочення).

Відповідно до ст. 554 ЦК України сплата неустойки не позбавляє довірчого управителя від виконання зобов'язання в натурі або відшкодування збитків за виконання зобов'язання. Кредитори (установник та вигодонабувач) мають право на свій розсуд зажадати замість сплати неустойки і відшкодування заподіяних довірчим управителем збитків тільки виконання ним зобов'язання в натурі, якщо це відповідає їх (кредиторів) інтересам.

Угодою сторін довірчого управління може бути передбачено стягнення тільки неустойки без відшкодування збитків (виключна неустойка) або можливість стягнення за вибором установника неустойки чи збитків (альтернативна неус­тойка), або неустойки, стягуваної в зарахування відшкодування збитків (заліко­ва неустойка).

Таким чином, відповідальність за договором довірчого управління майном є договірною (за характером зобов'язання) та підвищеною (за способом відпові­дальності).

Договір довірчого управління майном

467

За суб'єктним складом відповідальність за договором довірчого управління майном є різновидом відповідальності за множинності осіб.

Відповідно до п. 2 ст. 1062 ЦК України довірчий управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним довірчого управління, якщо вартості майна, яке перебуває у довірчому управлінні, недос­татньо для задоволення вимог кредиторів.

На довірчого управителя поширюються загальні положення про субсидіарну відповідальність. За змістом ст. 621 ЦК України субсидіарна відповідальність пе­редбачає, що договором або законом може бути передбачена, поряд із відпові­дальністю боржника, додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи — до­вірчого управителя. До пред'явлення вимоги довірчому управителю кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника — установника довірчого управління. Якщо установник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до довірчого управителя — особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задо­волення своєї вимоги від довірчого управителя, якщо ця вимога може бути задо­волена шляхом зарахування зустрічної вимоги до установника, як основного боржника. Довірчий управитель повинен до задоволення вимоги, пред'явленої йому кредитором, повідомити про це установника, а у разі пред'явлення позову — подати клопотання про залучення установника (як основного боржника) до учас­ті у справі.

У разі недотримання цих вимог довірчим управителем установник (як основ­ний боржник) має право висунути проти регресної вимоги довірчого управителя заперечення, які він мав проти кредитора.

Згідно з п. З ст. 1062 ЦК України субсидіарна відповідальність довірчого управителя настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які бе­руть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про пере­вищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від довірчого управителя відшкодування завданих ним збитків.

Таким чином, вчинені довірчим управителем правочини з перевищенням на­даних йому повноважень або встановлених обмежень визнаються укладеними в інтересах установника за умови відсутності вини третіх осіб, які беруть в укла­денні таких правочинів.

Вина третьої особи, яка бере участь у правочині, презюмується, якщо пере­вищення наданих повноважень або встановлених обмежень довірчого управите­ля є або має бути очевидним для контрагента, виходячи із поведінки сторін, зміс­ту правочину, усталеної практики укладення подібних правочинів, звичаїв ділового обороту та інших обставин, що мають істотне значення. Наприклад, для третьої особи має бути очевидним перевищення довірчим управителем встанов­лених обмежень у разі укладення без згоди установника договору застави майна, переданого у довірче управління, оскільки наявність такої згоди прямо перебаче-на положеннями ЦК України про довірче управління майном.

Відповідно до п. З ст. 1057 ЦК України у правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується, що вони вчинені управителем. зо*

468