Глава 61

говору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії (ст. 1032 ЦК України).

Комісіонеру надається право притримання речі, яка має бути передана комі­тентові, для забезпечення своїх вимог. Право притримання поширюється на будь-які виплати, які повинні бути зроблені комісіонеру: комісійна плата, вина­города за делькредере, відшкодування понесених витрат тощо. Проте притриман­ня за договором комісії дещо відрізняється від загального порядку реалізації пра­ва притримання. Так, у разі оголошення комітента банкрутом, комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі (ч. 2 ст. 1038 ЦК України).

Якщо в розпорядженні комісіонера знаходяться грошові кошти, що надійшли до нього для комітента, він має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, якщо інші кредитори комітента не мають переваж­ного права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комі­тентові (ст. 1039 ЦК України).

§ 4. Припинення договору комісії

Припинення договору комісії можливо як із загальних підстав (виконання, збіг боржника та кредитора в одній особі, угода сторін тощо) так і на підставі спеціальних правил, що стосуються саме договору комісії.

Як договір про надання нематеріальних послуг договір комісії може бути при­пинений в односторонньому порядку шляхом відмови від договору комісіонера або комітента.

Комітент має право в будь-який час відмовитися від договору комісії (ст. 412 ЦК УРСР, ч. 1 ст. 1044 ЦК України). Якщо договір комісії укладений без визна­чення строку, комітент повинен попередити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за ЗО днів. У разі відмови комітента від договору на нього покла­даються такі обов'язки:

— відшкодувати всі витрати, зроблені комісіонером у зв'язку з виконанням договору комісії (ст. 412 ЦК УРСР, ч. 4 ст. 1044 ЦК України);

— виплатити комісіонеру винагороду за фактично здійснені дії (ч. 1 ст. 412 ЦК УРСР, ч. 5 ст. 1032 ЦК України);

— у строк, встановлений договором а, якщо такий строк не встановлений, — негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера (ст. 411 ЦК УРСР, ч. З ст. 1044 ЦК України). Вказане правило передбачає, що комітент зобов'язаний забрати майно у комісіонера особисто або надати йому вказівки щодо передачі майна третім особам. У разі невиконання цього обов'язку комісіонер має право передати майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найви-гіднішою для комітента ціною.

ЦК УРСР (ст. 410) забороняє комісіонеру відмовлятися від виконання прийнятого доручення. Винятками з цього правила є випадки:

а) коли можливість відмови передбачена договором;

б) коли відмова викликана неможливістю виконання доручення;

в) коли відмова викликана порушенням комітентом договору комісії. В дано­му випадку комісіонер має право на одержання відшкодування понесених витрат та комісійної винагороди (ч. З ст. 410 ЦК УРСР).

Комісіонер зобов'язаний письмово повідомити комітента про свою відмову. Договір комісії зберігає свою чинність протягом двох тижнів з дня одержання

Договір комісії

445

комітентом повідомлення комісіонера про відмову від виконання доручення (ч. 2 ст. 410 ЦК УРСР).

За новим ЦК України комісіонеру надається право відмовитися від договору лише в тому разі, якщо він укладений без зазначення строку. При цьому комі­сіонер зобов'язаний повідомити про це комітента не пізніше ніж за тридцять днів. ЦК визначив цей строк як імперативний та не надав сторонами можливості визначити більш або менш тривалий строк для попередження комітента про від­мову комісіонера від договору (ст. 1045 ЦК України). У разі відмови комісіонера від договору комісії, комітент зобов'язаний протягом п'ятнадцяти днів з моменту відмови розпорядитися своїм майном. Протягом цього терміну комісіонер повинен вжити всіх заходів для збереження майна комітента та несе відповідаль­ність за його знищення або пошкодження. В разі якщо протягом визначеного строку комітент не здійснить розпорядження своїм майном, комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати його за най-вигіднішою для комітента ціною (ч. 2 ст. 1045 ЦК України).

Окремою підставою припинення договору комісії ЦК України визначає смерть громадянина або ліквідацію юридичної особи — комісіонера (ч. 1 ст. 1046). Існування такої норми пов'язане з тим, що виконання комісійного до­ручення певною мірою пов'язане з особою комісіонера, який є або професійним діячем на тому чи іншому ринку, або володіє необхідною інформацією про стан справ. У разі реорганізації юридичної особи — комісіонера договір комісії припи­няється лише в тому разі, якщо протягом місяця від дня отримання повідомлен­ня про реорганізацію юридичної особи комітент повідомить її правонаступника про відмову від договору (ч. 2 ст. 1046 ЦК України).