Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 62

винагороди довірчому управителеві віднесені ст. 1054 ЦК України до істотних умов договору. У разі відсутності в тексті договору умов винагороди, такий пра-вочин вважатиметься недійсним.

Переважно еквівалентно-оплатні засади сучасного цивільно-правового обміну обумовило загальне правило про сплатний характер відносин установника і до­вірчого управителя. Положення про сплатний характер послуг довірчого управи­теля є цілком обгрунтованими з огляду на те, що особа, яка надає матеріальні блага іншій особі, має право отримувати за це певне зустрічне задоволення.

Припустимим є укладання безоплатного договору довірчого управління май­ном за взаємною згодою сторін або в прямо визначених законом випадках.

Метою укладання такого договору є отримання доходу чи інші вигоди від здійснення права власності на майно довірчого управління. При передачі майна в довірче управління управителю установник розраховує на еквівалентне збіль­шення або збереження свого капіталу, хоч не завжди одержує вигоди від цього безпосередньо. Крім мети одержати прибуток чи примножити капітал, заснуван­ня довірчого управління можливе і в некомерційних цілях. Проте і в цьому ви­падку договір матиме сплатний характер. Оплатність договору у цьому випадку буде пов'язана з майновими відносинами між установником та управителем1.

Закон допускає укладання безоплатних договорів довірчого управління май­ном. Укладення безоплатних договорів передбачаються в тих випадках, коли до­вірчий управитель — непрофесіонал, тобто фізична особа, яка не є підприємцем, не займається управлінням майном на постійній основі, а реалізує повноваження своїх близьких осіб, наприклад, у якості опікунів над майном осіб, визнаних без­вісно відсутніми або місце перебування яких невідоме; у якості опікунів малоліт­ніх, а також осіб, визнаних судом недієздатними, тощо. Іноді безоплатним може бути і договір з професіоналом. Наприклад, коли довірчий управитель — підпри­ємець — приймає на себе зобов'язання здійснювати майнові права малолітніх, недієздатних із благочинності або у випадку, коли здійснення конкретних послуг не потребує від нього особливих витрат, а саме перебування майна, майнових прав у нього (довірчого управителя) — нерухомості, "голосуючих" цінних папе­рів тощо — дають йому замість грошової винагороди вигоди іншого роду. Відомо, наприклад, що банки пропонують великим корпораціям із солідним фінансовим обігом обслуговування на пільгових, майже безоплатних умовах з наміром отри­мати прибуток не у вигляді плати за послуги, а користування тимчасово вільни­ми засобами (залишками) на рахунках клієнтів тощо. І все ж безоплатний дого­вір довірчого управління це, скоріше, виняток, а не правило2.

За моментом набрання чинності договір довірчого управління майном є ре­альним договором, оскільки за цією угодою одна сторона (установник управлін­ня) передає іншій стороні (довірчому управителю) на визначений строк майно у довірче управління. Про реальність договору свідчить чітко визначене положен­ня: установник управління передає майно в управління, а не зобов'язується його передати. Тому для виникнення договору довірчого управління майном, як і будь-якого реального договору, недостатньо однієї зустрічної згоди сторін (офер-

1 Майданик Р. А. Указ. соч. — С. 34—35.

п

Слюсаревський М М. Характеристика договору довірчого управління майном // Підприєм­ництво, господарство і право. — 1997. — № 11. — С. 20.

Договір довірчого управління майном

449

ти та акцепту). Обов'язковою умовою укладання цього договору є передача май­на. Обіцяння передати майно в довірче управління не тягне за собою у даному випадку правових наслідків. Згода потенційного управителя і потенційного уста­новника управління до моменту передачі майна, коли один передасть його, а ін­ший прийме і відокремить від іншого, що перебуває в управлінні, може вважати­ся лише попереднім договором, тобто домовленістю сторін у майбутньому укласти договір (ст. 637 ЦК України)1.

Моментом укладання договору довірчого управління майном вважається вру­чення установником майна довірчому управителю. Договір довірчого управління нерухомим майном вважається укладеним з моменту його державної реєстрації (ст. 1050 ЦК України).

За загальним правилом, ЦК України не допускає конструювання договору до­вірчого управління майном як консенсуального. Укладення договору як консен-суального могло б привести до відносин, коли установник управління зобов'яза­ний був би передати майно, а управитель мав би право вимагати його реальної передачі навіть у тому разі, коли власник засумнівався б у професіоналізмі та старанності обраного контрагента і вирішив би припинити відносини.

Внаслідок того, що цивільно-правовий інститут управління запроваджений з метою повнішого задоволення інтересів власників майна, які передають своє майно в управління, то, природно, ці інтереси повинні мати пріоритетний захист. Права управителів ні в якому разі не повинні ущемляти інтереси їх клієнтів. У літературі зазначається про неприпустимість надання управителю можливос­тей примушувати власника майна проти його волі до передачі майна навіть у ви­падку, якщо рішення не передавати його прийняте після підписання договору2.

З іншого боку, визначаючи цей договір реальним, тим самим установнику на­дається право одностороньої відмови від виконання договору у ситуації, коли до­говір з будь-яких причин укладений до передачі майна в управління.

Договори, при укладенні яких потенційний управитель наполягає на оформ­ленні його як консенсуального (такі випадки відомі практиці), намагаючись от­римати юридичні важелі для примушування контрагента до реального виконання зобов'язання, а у разі відмови установника управління від передачі майна перед­бачає також можливість притягнення його до матеріальної відповідальності у формі відшкодування збитків, повинні визнаватися недійсними3.

Проте, у деяких спеціальних випадках договір довірчого управління може розглядатися як консенсуальний.

Довірче управління державними корпоративними правами здійснюють довір­чі управителі, визначені на конкурентних засадах за результатами конкурсів на право довірчого управління відповідним державним майном. Звичайно договори довірчого управління державними корпоративними правами (пакетами акцій, частками, паями) вважаються укладеними з дати їх підписання. Такий підхід знайшов відображення в п. 31 Правил проведення конкурсів на право укладення договорів довірчого управління, закріпленими у федеральній власності акціями акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, затверджених Поста-

Новицкш Й Б, Лущ Л. А. Общее учение об обязательстве. — М., 1950. — С. 143.

о

Слюсаревський М М. Указ. соч. — С. 21.

о

Майданик Р А Указ. соч. — С. 34—35.

29 — 2-2728

450