Глава 72

значених ними у заповіті, тобто тільки тоді реалізується їх воля передати за за­повітом майно певній особі або особам.

На наш погляд, цей спільний заповіт подружжя не тільки не створює якихось зручностей, переваг порівняно з укладенням кожним з подружжям окремого за­повіту, а навпаки, він може бути підставою для неабияких життєвих ускладнень.

Справа в тому що зі смертю одного з подружжя, яке склало такий заповіт, другий з них потрапляє у досить складне становище.

По-перше, він не може в разі потреби продати майно, що було спільною влас­ністю подружжя, а тепер належить на праві власності тільки йому, оскільки в ст. 1262 ЦК України зазначено, що "у разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті подружжя". Цього не сталося б, якби кожен з подружжя в окремому заповіті заповідав би іншому свою частку в спільному майні, а на випадок його смерті до відкриття спадщини, призначив би спадкоємцем саме ту особу, якій вони збиралися заповідати спіль­не майно (ст. 1263 про підпризначення спадкоємця).

По-друге, той з подружжя, що залишився живим, не має права не тільки про­дати майно, що було предметом спільного заповіту, а й не може скасувати спіль­ний заповіт щодо майна, зазначеного в заповіті подружжя. Так, у ч. З ст. 1262 ЦК України зазначено, що "за життя дружини та чоловіка кожен з них має пра­во відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному по­свідченню".

Це означає, що після смерті одного з подружжя інший втрачає таке право.

І всього цього не сталося б, коли б кожний з подружжя склав окремий заповіт.

Неабияке значення, з нашого погляду, має і та обставина, що після смерті одного з подружжя цей спільний заповіт з правової точки зору перетворюється на недійсний правочин, оскільки він обмежує цивільну правоздатність того з по­дружжя, що залишився живим.

§ 3. Порядок реалізації спадкових прав

Прийняття спадщини. Внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за за­коном або заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду прийняти спадщину. Прий­няття спадщини — це не обов'язок спадкоємців, а їх право. Якщо спадкоємець виявив згоду прийняти спадщину, вона визнається належною спадкоємцеві з мо­менту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК УРСР).

Для того щоб прийняти спадщину, спадкоємець повинен подати заяву до но­таріальної контори за місцем відкриття спадщини щодо її прийняття або фактич­но вступити в управління чи володіння спадковим майном.

Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадково­го майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.

Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, мають бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР).

Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подасть заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини або фактично не вступить в управління чи володіння спадковим майном, вважається, що даний спадкоємець не прийняв

Правове регулювання спадкових відносин

627

спадщини, і його частка переходить до інших спадкоємців, які закликаються до спадкування.

За новим ЦК України дещо змінився порядок прийняття спадщини. Подача заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини є (як і за ЦК УРСР), звичайно, основним способом прийняття спадщини. Але тепер не можна прий­няти спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадко­вим майном. Разом з тим згідно з ч. З ст. 1287 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважаєть­ся таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не відмовиться від неї.

Якщо всі спадкоємці не прийняли спадщини або не закликаються до спадку­вання, майно за правом спадкування переходить у власність держави за ЦК УРСР. Відповідно до ст. 1296 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за запо­вітом і за законом, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття суд визначає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого са­моврядування, і спадщина переходить у власність територіальної громади за міс­цем відкриття спадщини.

Іноді спадкоємець внаслідок певних об'єктивних обставин не має змоги про­тягом шести місяців з дня відкриття спадщини подати заяву до нотаріального ор­гану щодо прийняття спадщини чи вступити в управління чи володіння спадко­вим майном. Оскільки такий спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини, він не має права вимагати від нотаріуса видачі йому свідоцтва про спадкування. Свої інтереси цей спадкоємець має можливість захистити через суд за місцем відкриття спадщини.

Якщо пропуск шестимісячного строку на прийняття спадщини стався з по­важних причин (тривале відрядження, тривала хвороба тощо), суд може продов­жити цей строк (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про прак­тику розгляду судами України справ про спадкування" від 24 червня 1983 р. № 4 зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 13, від 25 травня 1998 р. № 15).

Якщо спадкове майно прийняли інші спадкоємці, спадкоємцеві, який пропус­тив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, що зберег­лося в натурі, а також гроші, виручені від реалізації решти належного йому май­на (ст. 550 ЦК УРСР).

Спадщина може бути прийнята після закінчення шестимісячного строку і без звернення до суду за наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину (п. 2 ст. 1291 ЦК України).

Відмова від спадщини. Як уже зазначалося, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців виникає право, а не обов'язок прийняти її. Тому спадкоємець мо­же відмовитися від прийняття спадщини. Якщо спадкоємець не вчинив жодної з дій, передбачених ст. 549 ЦК УРСР, що свідчать про прийняття спадщини, вва­жається, що він відмовився від спадщини. Спадкоємець за законом або за запо­вітом може відмовитися від спадщини і шляхом подачі про це заяви до нотарі­альної контори за місцем відкриття спадщини. Таку заяву спадкоємець може подати протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини (ст. 553 УРСР). Разом з тим у законі передбачається можливість відмовитися від спад­щини (також протягом шести місяців з дня її відкриття) на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкування за законом чи заповітом, а та-

40*

628