Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 59

Так, відповідно до ст. 955 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігай) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (покла-жодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Таким чином, якщо ЦК УРСР зобов'язує охоронця повернути майно в цілості, то новий ЦК зобов'язує зберігача повернути майно в схоронності. Однак, на наш погляд, як перший, так і другий термін не можуть повною мірою розкрити зміст виконання охорон­цем (зберігачем) свого основного договірного обов'язку, який може не охоплю­ватися їх буквальним тлумаченням. Тому під цілістю чи схоронністю необхідно розуміти як його звичайний зовнішній (фізичний) стан, так і збереження функці­ональних властивостей цього майна, які існували на момент передачі цього май­на на зберігання, але з урахуванням, звичайно, так званого природного чи амор­тизаційного зносу.

Слід зазначити, що обов'язок зі зберігання майна в одних випадках виступає як елемент самостійних цивільних правовідносин, а в інших відіграє роль додат­кової умови в зобов'язанні. Самостійним цивільно-правовим зобов'язанням схов визнається тоді, коли він є основною або однією з основних цілей, заради якої сторони вступають у правовідносини (наприклад, здача майна на зберігання в камеру схову). Додатковою умовою схов буває в тих випадках, коли він виконує допоміжну функцію, яка сприяє належному виконанню основного зобов'язання з іншим основним змістом. Так, якщо право власності (право повного господар­ського відання, оперативного управління) переходить до покупця раніше переда­чі речі, продавець зобов'язаний до передачі зберігати річ, не допускаючи її погір­шення. За законом підрядник зобов'язаний вжити всіх заходів, щоб забезпечити збереження ввіреного йому замовником майна, він несе відповідальність за будь-які упущення, що потягли за собою втрату або пошкодження майна. В цьому разі зобов'язання схову є додатковою умовою у договорах купівлі-продажу і підряду.

Новим Митним кодексом України від 11 липня 2002 р.1 встановлено спеці­альний правовий режим зберігання товарів і транспортних засобів на складах тимчасового зберігання (статті 99—109), на митних складах під митним контро­лем (статті 212—216).

Договір схову, як правило, є реальним, тобто він вважається укладеним з мо­менту передачі речі на зберігання, а не з часу досягнення про це згоди. Це має місце у договорах, де однією стороною виступає громадянин (наприклад, при зда­чі майна в ломбард, камеру схову на вокзалі). Але в певних випадках договір схову може бути консенсуальним, зокрема тоді, коли він укладається між суб'­єктами підприємництва (в радянський період — між соціалістичними організа­ціями), один з яких бере на себе зобов'язання прийняти на схов майно від іншо­го. Так, підприємства-холодильники, що приймають продукцію підприємств м'ясної і молочної промисловості, укладають з відповідними збутовими контора­ми договори, на підставі яких холодильники зобов'язуються приймати, а контори — здавати на зберігання м'ясо-молочні продукти.

Нині консенсуальний характер окремих договорів зберігання знайшов своє безпосереднє закріплення. Договором зберігання, — записано в п. 2 ст. 955 ЦК України, — у якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах під-

Урядовий кур'єр. — 2002. — 14 серпня.

Договір схову (зберігання)

411

приємницької діяльності (професійний зберігач) може бути встановлений обов'я­зок зберігача зберігати річ, яка буде передана йому у майбутньому.

За ЦК УРСР договір схову вважається безоплатним, якщо інше не встанов­лено законом або договором (ч. З ст. 413). Новий ЦК України презумпції безоп­латності чи оплатності прямо не встановлює, однак комплексний аналіз статей про зберігання дає підстави вважати, що за загальним правилом договір збері­гання є сплатним, якщо інше не встановлено договором або законом.

Безоплатними є відносини, що виникають, коли громадяни здають майно на короткострокове зберігання у гардероби організацій, камери схову будинків від­починку, санаторіїв, або якщо функцію охоронця бере на себе громадянин у по­рядку надання товариських послуг, що часто трапляється у побуті. Договір схову може стати сплатним у відносинах між громадянами, якщо при укладенні дого­вору сторони це обумовлюють, а також у відносинах, де однією стороною є ор­ганізація; договір схову має бути сплатним, якщо нормативними актами перед­бачено стягнення організацією плати за зберігання майна.

Договір схову належить до двосторонніх договорів, тобто при сплатних і безоплатних відносинах зобов'язання зберігання є взаємними, де існують певні права та обов'язки обох сторін. Охоронець, зокрема, зобов'язаний забезпечити зберігання майна і повернути його іншій стороні, яка в свою чергу зобов'язана після закінчення строку, зазначеного охоронцем, взяти назад здане нею на схов майно і відшкодувати охоронцеві (зберігачеві) витрати, необхідні для збережен­ня майна, та збитки, завдані властивостями цього майна, коли охоронець (збері­гач), приймаючи майно на схов, не знав і не повинен був знати про ці власти­вості. Якщо ж договір сплатний, то обов'язком поклажодавця є сплата охоронцеві винагороди, розмір якої встановлений договором або затверджений у встановленому законом порядку таксами, ставками, тарифами.

Договір схову має спільні та відмінні риси з договором про охорону об'єктів, з договорами позики і майнового найму. За договором про охорону об'єктів влас­ник доручає органам охорони здійснювати охорону відповідних об'єктів без пе­редачі їх у господарську сферу особі, що здійснює охорону, а за договором схову (зберігання) поклажодавець передає майно охоронцеві. Договір про охорону об'­єктів завжди сплатний, а договір схову також може бути сплатним і може бути безоплатним. Спільні риси договорів схову, безоплатного користування майном, майнового найму полягають у тому, що у всіх зазначених правовідносинах майно одного суб'єкта надходить у тимчасове володіння іншої особи. Проте, при безоп­латному користуванні майном і майновому наймі користування є основною ме­тою договору, а в договорі схову воно може лише доповнювати основну мету — зберегти ввірене майно. Зобов'язання схову (зберігання) можуть бути сплатни­ми і безоплатними, а правовідносини з найму речі лише сплатними. На відміну від інших правовідносин зобов'язання зберігання між громадянами, а також між громадянами та організаціями виникають лише з моменту передачі, залишення майна у володінні зобов'язаної особи (охоронця, зберігача).