Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 62

Отже, будь-який приріст і збитки відносяться на результати діяльності з до­вірчого управління, зменшують, збільшують або змінюють склад майна, яке перебуває у довірчому управлінні. Оскільки власником такого майна залишаєть­ся установник управління, то плоди, продукція і доходи від використання майна також надходять у його власність. Тобто, крім майна, переданого у довірче управління, довірчий управитель зобов'язаний повернути установнику плоди, продукцію і доходи, якщо вони не були передані, виплачені або іншим чином від­чужені в процесі управління, у тому числі у вигляді доходів, адресованих виго-донабувачу.

Майно, передане у довірче управління, має бути відокремлене від іншого майна установника і від майна довірчого управителя. Це досягається двома спо­собами — технічним та юридичним відокремленням.

Технічне відокремлення майна, що перебуває у довірчому управлінні, здій­снюється шляхом його відображення на окремому балансі. Щодо нього має вес­тися самостійний облік. Для розрахунків за діяльністю, пов'язаною з довірчим управлінням, довірчому управителеві відкривається окремий банківський раху­нок. На думку Є. А. Суханова, виключається передача у довірче управління зви­чайних рухомих речей споживчого призначення саме тому, що відокремити їх в юридичному значенні (шляхом відкриття окремого балансу) нереально1.

Юридичне відокремлення майна досягається за правилом ст. 1059 ЦК України, згідно з яким допускається обмежений порядок звернення стягнення на майно, пе­редане у довірче управління, за вимогою кредитора установника управління.

Враховуючи обмежену правоздатність кредитних організацій, вони можуть здійснювати довірче управління лише щодо незначного кола наведених вище об'­єктів. Так, згідно з законодавством Російської Федерації2 об'єктами довірчого управління для кредитної організації можуть бути грошові кошти у національній валюті та в іноземній валюті, цінні папери, природне коштовне каміння та доро­гоцінні метали, похідні фінансові інструменти, належні резидентам на правах власності. Кредитна організація, яка виступає як установник довірчого управлін­ня, має право передавати у довірче управління всі види майна, перераховані ви­ще, за винятком грошових коштів у національній валюті та в іноземній валюті. Кредитна організація не може інвестувати під умови гарантій самої кредитної ор­ганізації і взаємопов'язаних з нею юридичних осіб кошти, отримані у довірче уп­равління. Кредитна організація — довірчий управитель не може видавати креди­ти (позики) за рахунок майна, яке перебуває в управлінні, а також отримати кредити (позики) як довірчий управитель3.

Суханов Е. А. Агентирование, доверительное управление имуществом, коммерческая концес-сия. Комментарий ГК РФ // Хозяйство й право. — 1996. — № 11. — С. 9; Суханов Е. А. Договор доверительного управлення имуществом // Правовеє регулирование банковской деятельности. — М.: ЮрИнфор, 1997. - С. 87-88.

п

Инструкция ЦБ РФ от 2 июля 1997 г. № 63 "О порядке осуществления операций довери­тельного управлення й бухгалтерском учете зтих операций кредитними организациями Россий-ской Федерации" // Вестник Банка России. — 1997. — № 43.

о

Ефимова Л. Г. Банковские сделки. Комментарий законодательства й арбитражной практики. — М., 2000. - С. 294.

Договір довірчого управління майном

453

Відповідно до ст. 1058 ЦК України у довірче управління може бути передане майно, що є предметом договору застави. Установник управління зобов'язаний попередити довірчого управителя про те, що майно, яке передається у довірче управління, є предметом договору застави. Якщо установник не попередив довір­чого управителя і сам довірчий управитель не знав і не міг знати про те, що май­но, яке передане у довірче управління, є предметом договору застави, довірчий управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Законодавець не наводить виключного переліку об'єктів довірчого управлін­ня. У зв'язку з цим поряд з речами та іншим майном об'єктами довірчого управ­ління можуть бути й інші об'єкти цивільних прав. ЦК України застосовує термін "інше майно" в широкому розумінні слова. Під іншим майном, що виступає об'­єктом довірчого управління, слід розуміти не лише матеріальні предмети навко­лишнього світу. В довірче управління можна передавати й нематеріальні блага. Зокрема, законодавець прямо вказує на можливість довірчого управління ви­ключними майновими правами, якими володіє автор та інший володар результа­тів творчої діяльності.

Враховуючи відкритий перелік об'єктів, у довірче управління можуть переда­ватися документи, що не є цінними паперами та засвідчують право на управлін­ня та одержання відповідної частки прибутку юридичної особи у вигляді паїв та часток у статутному фонді (капіталі) підприємницьких товариств.

Зрозуміло, що не всі суб'єктивні цивільні права можуть передаватися у до­вірче управління.

Згідно з п. 2 ст. 1049 ЦК України не можуть бути предметом договору управ­ління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

Істотні умови договору довірчого управління майном. Договір довірчо­го управління майном є підставою для виникнення довірчого управління і одно­часно виступає зобов'язанням, зміст якого розкривається через права та обов'яз­ки його учасників, що визначаються в його умовах. Умови, на яких укладений договір довірчого управління майном, становлять його зміст, як спільного юри­дичного акту сторін.

У цивільному праві договірні умови об'єднуються у певні групи. Най­поширенішими є три групи умов: істотні, звичайні та випадкові. Деякі автори до­говірні умови поділяють на істотні та неістотні. У літературі висловлена позиція про поділ на істотні, приписувані, ініціативні та відсильні умови1.

У договорі довірчого управління майном завжди присутні істотні умови, зви­чайні та випадкові. Але всі умови — істотні, звичайні, випадкові чи інші — після укладення договору стають однаково обов'язковими, і сторони повинні їх дотри­муватися.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. Одже, істотними вважаються насамперед

223

Брагинскш М Й, Витрянский В В Договорное право. Общая часть. — М., 1997. — С 222—

454