Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 71

чить про прагнення спадкодавця застосувати інший порядок спадкування. Спад­кування за законом у такому разі виступає як презумпція волі спадкодавця, який з тих чи інших міркувань не висловив її інакше — шляхом складання заповіту.

Виникнення спадкових правовідносин для спадкоємця обумовлюється юри­дичним фактом прийняття ним спадщини, який є безповоротним та безумовним. Слід зазначити, що саме суб'єктивне право спадкування виникає у спадкоємця незалежно від його волі. Від його волевиявлення залежить реалізація цього по­тенційного права. Прийняття спадщини — акт вольовий, оскільки він повністю залежить від волі спадкоємця. З цього загального правила є тільки одне виклю­чення, коли у виникненні спадкових правовідносин відсутня суб'єктивна воля. Йдеться про успадкування відумерлого майна, що відбувається незалежно від во­лі держави-спадкоємиці.

Оскільки спадкові правовідносини виникають лише зі смертю спадкодавця, наступні етапи їх розвитку — зміна та припинення — залежать вже не від нього безпосередньо, а від його спадкоємців. Зміна в обсязі відносин тягне за собою перерозподіл спадкових часток того чи іншого спадкового наступника, що відбу­вається шляхом різноманітних волевиявлень спадкоємців — відмови від прий­няття спадщини, коли належна даному спадкоємцеві частка переходить за пра­вом прирощення до інших спадкових наступників, які реалізували право на прийняття спадщини, відмови на користь будь-якого спадкоємця, закликаного до прийняття спадщини, тощо. Незважаючи на можливі зміни в обсязі прав та обов'язків, які переходять до спадкоємців, склад правовідносин, який визна­чається часом смерті спадкодавця, залишається незмінним і не залежить від волі спадкоємців: останні не можуть, наприклад, прийняти одне право зі складу спад­щини, відмовившись при цьому від придбання інших, або прийняти лише права і відмовитися при цьому від виконання обов'язків спадкодавця.

Шляхом відмови від спадщини спадкоємець може припинити для себе існу­вання спадкового відношення. Але навіть якщо всі закликані до спадкування по­тенційні наступники не приймуть спадщину, правовідносини все одно існувати­муть, оскільки у такому разі всі ті права та обов'язки, які в своїй сукупності становлять спадкову масу, перейдуть до держави як до необхідного та підпризна-ченого в силу закону спадкоємця.

• Спадкові правовідносини — це відносини, в яких наявний особистісний елемент.

Під особистісним елементом у спадкових правовідносинах передусім слід ро­зуміти характер, поведінку, репутацію особи, яка призначається спадкоємцем, і наявність якого зумовлює складання заповідального розпорядження на користь цієї особи.

Приймаючи спадщину і вступаючи таким чином у правовідносини, спадкоє­мець набуває права не тільки на майно померлого, але й стає представником йо­го інтересів — кредитором у правах та боржником в обов'язках.

Виявляється особистісний елемент і в наданій законом можливості спадкоєм­цям щодо вільного поділу спадкової маси (ст. 562 ЦК України), який може бути проведений і без точного додержання спадкових часток, з метою одержання ни­ми того майна зі складу спадщини, яке найповніше задовольняє їхні особисті по­треби та інтереси.

Загальна характеристика спадкового права

589

Спадкові правовідносини е відносинами наступництва лише в тих пра­вах та обов'язках спадкодавця, які можуть бути предметом спадкового пе­реходу.

Як ми вже зазначали вище, не можуть перейти у спадщину ті відносини, які були нерозривно пов'язані з існуванням особи спадкодавця.

У зв'язку з цим, цікавим є питання про правову природу обов'язків спадко­ємців повіреного за повідомленням довірителя про припинення договору дору­чення і за вжиття ними заходів, необхідних для охорони майна довірителя (ч. 1 ст. 394 ЦК УРСР). Згідно з пунктом 3 ч. 1 ст. 392 ЦК УРСР договір доручення припиняється внаслідок смерті однієї зі сторін. Це передбачає і припинення всіх правовідносин, охоплених цим договором.

Природа відносин, які виникають на підставі зазначеної норми, є спірною. Спадковими їх вважати не можна, оскільки вони спираються на зобов'язальні відносини, в яких спадкоємець з довірителем не перебував. Крім того, як ми вже зазначали, за своєю сутністю ці відносини є невід'ємними від особи і, відповідно, не можуть перейти у спадщину. Можливе лише одне прийнятне пояснення, що нормою закону для спадкоємців створюється штучна конструкція — особливе зобов'язання, яке виникає з сукупності передбачених законом юридичних фактів (існування договору доручення, смерть довірителя, прийняття спадщини спадко­ємцями повіреного), які мають на меті забезпечення інтересів довірителя шля­хом покладення на спадкоємців повіреного додаткових, не належних померлому обов'язків.

Не менш проблематичним залишається й питання про визначення правової природи обов'язків спадкоємців у відшкодуванні витрат третіх осіб з догляду за спадкодавцем під час його хвороби, з охорони або управління майном спадкодав­ця, а також витрат на його поховання (ч. 4 ст. 556 ЦК УРСР). Оскільки ці обов'язки, крім зобов'язання щодо покриття витрат з догляду за спадкодавцем, не належали самому спадкодавцеві, деякі цивілісти говорили про неможливість переходу останніх у спадщину1. При цьому зазначені автори все ж вважали за можливе віднесення обов'язків стосовно поховання до пасиву спадщини з огляду на те, що "жоден із спадкоємців не вправі ухилитися від участі в необхідних ви­тратах на поховання спадкодавця пропорційно до своєї частки в активі спадщи­ни"2. Таке пояснення уявляється спірним. Справа в тому, що і при відшкодуван­ні витрат з догляду за спадкодавцем, з охорони та управління спадковою масою, спадкоємці несуть відповідальність відповідно до вартості своїх спадкових часток.

Більш правильною, на наше переконання, слід визнати позицію проф. В. І. Серебровського, який висунув ідею про розмежування зобов'язань, які включаються до складу спадщини, на дві групи. До першої з них входять борги, що випливають з договірних або недоговірних зобов'язань спадкодавця. Іншими словами, це борги самого спадкодавця. Зобов'язання, які входять до другої групи, виникають у зв'язку зі смертю спадкодавця і зумовлюються необхідністю його поховання, відшкодування витрат з охорони спадщини тощо. Це борги, ви-

Див.: Антимонов Б С., Граве К. А. Зазначена праця. — С. 248. Там само.

590