Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 62

Одна з проблем практичного застосування інституту довірчого управління майном пов'язана з недостатньо чітким нормативним визначенням правового статусу і характеру його повноважень довірчого управителя, внаслідок чого ви­никають труднощі в юридичній кваліфікації правомірності тих чи інших дій чи бездіяльності довірчого управителя при виконанні конкретних договорів довірчо­го управління.

Певною мірою цим обумовлена та обставина, що судова практика не напра­цювала однозначних і адекватних природі довірчого управління критеріїв добро­порядності, розумності і справедливості дій довірчого управителя, що не дає можливості вирішити питання про правомірність тих чи інших дій (бездіяльно­сті) довірчого управителя у конкретних обставинах.

Так, Алтайський край в особі уповноваженої особи передав у довірче управ­ління акціонерному товариству газові мережі. Договір довірчого управління міс­тив таке формулювання: "Установник управління передає довірчому управителю завершені будівництвом і здані в експлуатації розподільчі мережі природного га­зу, а довірчий управитель зобов'язується здійснювати управління цим майном в інтересах установника". Більш детально права та обов'язки управителя в дого­ворі не були врегульовані.

Отримавши об'єкт в управління, і на виконання договору управитель вчинив ряд юридичних дій, у тому числі уклав договір поставки газу з торговельною ор­ганізацією з метою подачі цього газу споживачам через приєднану мережу (в до­говорі було зроблено позначення "Д. У."). Внаслідок неналежного виконання управителем зобов'язань з оплати товару постачальник звернувся з позовом до арбітражного суду про стягнення неустойки і відшкодування збитків.

Арбітражний суд не погодився з доводами відповідача про необхідність залу­чення до участі в процесі власника майна. В рішенні суду про задоволення позо­ву, зокрема, було відзначено: "В рамках договору довірчого управління умов щодо придбання газу немає. Договір на поставку газу вчинено від імені та в ін­тересах відповідача і не є угодою з газовими мережами. Доказів, що установник управління погодив угоду за ст. 981 ЦК РФ, тобто вчинення правочинів з пере­вищенням повноважень (ст. 228 ЦК України), відповідач не надав"1. Іншими сло­вами, арбітражний суд визнав цю обставину особистим зобов'язанням управите­ля, не пов'язаним з довірчим управлінням.

Отже, в уявленні арбітражного суду довірче управління полягає тільки в уго­дах з майном, переданим у довірче управління, причому умови придбання транс­портованого по мережах газу повинні бути прямо передбачені договором. З ви­словленої судом позиції неясно, чим же повинен був займатися довірчий управитель відповідно до умов договору.

Нерозуміння судом суті правовідносин між власником і управителем призве­ло до посилання суду на ст. 981 ЦК РФ (правочини, укладені з перевищенням повноважень). У довірчого управителя не міг виникнути свій власний інтерес із спірного договору поставки, оскільки зобов'язання між цими особами виникло внаслідок договору довірчого управління і з приводу процесу управління майном. Придбання газу було необхідним для нормального функціонування чужих, але

Пяткое Д. Договорная практика доверительного управлення недвижимостью // Хозяйство й право. - 1998. - № 12. - С. 88-94.

Договір довірчого управління майном

463

довірених управителю газових мереж. За своєю правовою природою ці правовід­носини регулюються положеннями цивільного законодавства про довірче управ­ління і у разі перевищення управителем наданих йому повноважень стосовно майна застосуванню підлягає п. 2 ст. 1022 ЦК РФ (в ЦК України — п. З ст. 1062). Проте, управитель не перевищив своїх повноважень, оскільки саме умовами договору довірчого управління його було зобов'язано робити все і від­повідати за будь-який промах, що тягне за собою збитки. Йому необхідно було вчиняти "будь-які юридичні та фактичні дії" в інтересах установника (п. 1 ст. 1056 ЦК України). Факт недотримання цих інтересів власник буде доказува­ти, коли звернеться з вимогами про притягнення довірчого управителя до відпо­відальності.

Наведений судовий спір є показовим, при його розгляді виявилися недоско­налість спеціальних норм права, судової практики і недоліки змісту договору до­вірчого управління майном.

Правовий статус вигодонабувача. Особливість договору довірчого управ­ління майном полягає у передачі вигод від управління таким майном визначеним договором особам —установнику або вигодонабувачу. Вигодонабувачем може виступати установник або визначені ним особи. Правове становище вигодонабу­вача повністю визначається загальними нормами ЦК України про договір на ко­ристь третьої особи (ст. 638 ЦК).

Вигодонабувач отримує всі або частину доходів, цінностей, інших вигод від управління, до нього переходить право вимагати виконання договору. Якщо об'­єкт довірчого управління виявиться в руках третіх осіб, вигодонабувач має право вимагати його повернення, а також усунення інших порушень своїх прав (у тому числі в судовому порядку), що випливають з договору. Вигодонабувачами висту­пають вказані установником довірчого управління особи: фізичні і юридичні осо­би, держава. Не виключається можливість виступу вигодонабувачами неправо­здатних осіб у вигляді тварин, звірів тощо. Вигодонабувачами можуть бути як окремі особи, так і необмежене коло осіб. Останнє характерне для заснування довірчого управління в благодійних цілях, зокрема для фінансування закладів науки, культури, охорони здоров'я.

Особливість правового статусу вигодонабувача полягає в тому, що він не бере участі в договорі, але з моменту укладення договору набуває право на са­мостійний інтерес від використання майна, переданого у довірче управління.

Вигодонабувач здійснює своє право за правилами договору на користь тре­тьої особи. Відповідно до п. 2 ст. 1053 ЦК України установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача). Договір, в якому установник зазначив особу, яка має право здобувати вигоди від майна, переданого у довірче управління (вигодо­набувач), визнається договором на користь третьої особи. Вигодонабувач має ли­ше права і не несе обов'язків. Право третьої особи в цьому договорі має характер вимоги, право претензії, за якою може слідувати позов. За допомогою позову ви­годонабувач має можливість вимагати, а управитель зобов'язаний задовольнити цю вимогу, надавши йому все отримане від управління цим майном.

Згідно з п. 2 ст. 638 ЦК України виконання договору на користь третьої осо­би може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої обумовлено виконання, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами і не випливає із суті договору.

464