Глава 72

зареєстрованому шлюбі, проте даний громадянин був записаний їх батьком у книзі запису актів громадянського стану.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР до спадкоємців першої черги належить також ди­тина померлого, яка народилася після його смерті.

Діти, зачаті або народжені у шлюбі, визнаному недійсним, мають такі самі спадкові права, що й діти, народжені в дійсному шлюбі.

Спадкоємцями за законом нарівні з дітьми померлого визнаються усиновлені.

Пасинки та падчерки не є спадкоємцями після вітчима та мачухи, крім випад­ків, коли мало місце усиновлення їх або факт утримання. Однак у цьому разі во­ни одержать спадщину не як пасинки та падчерки, а відповідно як усиновлені чи утриманці.

2. Дружина померлого. Як дружина спадкувати може лише особа, яка пере­бувала в зареєстрованому шлюбі з померлим на момент відкриття спадщини. Проте жінка визнається спадкоємцем після смерті чоловіка, а чоловік є спадко­ємцем після смерті жінки незалежно від того, чи підтримували вони фактично шлюбні відносини, чи проживали разом, чи надавали один одному матеріальну допомогу, а також незалежно від характеру особистих стосунків між ними: важ­ливо, щоб у момент відкриття спадщини вони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Коли ж на момент відкриття спадщини шлюб було у встановленому законом порядку розірвано, то колишня дружина не має права на спадщину.

3. Батьки померлого. Мати завжди є спадкоємцем після смерті своїх дітей. Батько ж є спадкоємцем після смерті своїх дітей за тих самих умов, за яких і діти визнаються спадкоємцями після смерті свого батька, тобто коли між ними існує правовий зв'язок.

Спадкоємцями є також усиновителі померлого. Вітчим та мачуха не є спад­коємцями після смерті пасинка або падчерки, крім випадків, коли мало місце їх усиновлення чи факт утримання ними відповідно вітчима або мачухи. Однак у цих випадках вони спадкуватимуть вже як усиновителі або утриманці.

4. Онуки та правнуки померлого. Онуки та правнуки спадкодавця нале­жать до першої черги спадкоємців, але вони мають право одержати спадщину ли­ше за умови, коли їх мати чи батько (відповідно дід або баба), які мали право на спадщину, померли ще до її відкриття, тобто за правом представлення1.

До складу спадкоємців другої черги входять такі особи:

1. Брати та сестри померлого. Спадкоємцями визнаються як повнорідні, так і неповнорідні брати та сестри (такі, що мають спільних матір та батька, і такі, що мають спільну матір і різних батьків або спільного батька й різних ма­терів). Зведені брати та сестри померлого спадкоємцями не визнаються.

2. Дід і баба померлого. Як зазначено в ст. 530 ЦК УРСР, спадкоємцями є дід і баба як з боку матері, так і з боку батька.

Особливе місце серед спадкоємців за законом посідають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Во­ни не входять ні в першу, ні в другу чергу спадкоємців за законом. За наявності

Цією нормою послідовно керуються суди, в тому числі Верховний Суд України. (Ухвала судової колегії у цивільних справах Верховного Суду України від 13 липня 1994 року / Практика судів України в цивільних справах. — 1995. — Ч. 2. — С. 150—151).

Правове регулювання спадкових відносин

611

інших спадкоємців вони успадковують нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка за­кликається до спадкоємства. Отже, вони приєднуються до спадкоємців або пер­шої, або другої черги залежно від того, яка черга спадкоємців фактично успадко­вує майно.

Таким чином, спадкоємцями за законом визнаються не тільки найближчі ро­дичі померлого, а й сторонні особи за умови їх непрацездатності та перебування на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Непрацездатність особи встановлюється залежно від віку і стану здоров'я.

За чинним законодавством, непрацездатними вважаються особи у віці до 16 років (а ті, що навчаються, до 18 років), жінки, які досягли 55-річного, та чоло­віки, які досягли 60-річного віку, а також інваліди 1, 2 та 3-ї груп.

Аналіз судової практики свідчить, що непрацездатні особи можуть бути зара­ховані до зазначеної категорії спадкоємців лише за наявності таких умов:

а) непрацездатна особа має перебувати на утриманні померлого не менше од­ного року безпосередньо перед його смертю;

б) допомога, яку надавав померлий цій непрацездатній особі, має бути основ­ним джерелом її існування (хоч не обов'язково, щоб вона була єдиним джерелом існування);

в) допомога має надаватися систематично.

Порядок закликання до спадкування. Не всі спадкоємці за законом од­ночасно закликаються до прийняття спадщини.

ЦК УРСР передбачає черговість закликання до спадкування зазначених черг спадкоємців.

Коли є спадкоємці першої черги — діти, дружина, батьки померлого, а також онуки та правнуки (за вищезазначених умов), право на одержання спадщини ви­никає лише у цих осіб. Спадкоємці другої черги до спадкування в цьому випадку не закликаються. Коли немає спадкоємців першої черги або коли вони не прий­няли спадщини, а також якщо всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, до спадкування закликатимуться спадкоємці другої черги — брати, сестри, дід та баба померлого (ст. 530 ЦК УРСР).

Особливий порядок закликання до спадкування встановлено щодо утриман­ців. Непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше од­ного року до його смерті, за наявності спадкоємців першої черги разом з ними закликаються до спадкування. За відсутності спадкоємців першої черги або в ра­зі неприйняття ними спадщини, а також коли всі спадкоємці першої черги не за­кликаються до спадкування, зазначені непрацездатні особи закликаються до спадкування нарівні зі спадкоємцями другої черги.

Встановлюючи такий порядок закликання до спадкування утриманців, зако­нодавець виключає можливість, коли б стороння особа могла усунути від спад­кування близьких родичів померлого — братів, сестер, діда та бабу.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом або жоден зі спадко­ємців не прийняв спадщини, чи всі спадкоємці позбавлені спадщини за запові­том, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави (ст. 524 ЦК УРСР).

Дещо інакше вирішується це питання за новим ЦК України. Відповідно до ст. 1296 нового ЦК України в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за за-коном, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а та-

39*

612