Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 58

оформлена у письмовій формі. Відповідно до ст. 1 Уніфікованого закону про пе-реказні векселі та прості векселі (далі — Уніфікований закон) переказний век­сель повинен містити наступні реквізити або суттєві вексельні приналежності: вексельна мітка; простий і нічим необумовлений наказ сплатити певну суму; найменування платника; зазначення строку платежу; зазначення місця платежу; найменування ремітента; зазначення дати і місця складання векселя; підпис век­селедавця. Згідно зі ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель містить такі суттєві вексельні приналежності: вексельна мітка; проста і нічим необумовлене обіцяння сплатити визначену суму; зазначення строку платежу; зазначення міс­ця платежу; найменування ремітента; дата і місце складання векселя; підпис векселедавця.

Недодержання вексельної форми, визначеної законом, має своїм наслідком втрату юридичної сили векселя і перетворює простий вексель на боргову розпис­ку, а переказний вексель — на письмове доручення.

Передача векселя шляхом індосаменту. Види індосаменту. Вексель, як цінний папір, може бути переданий векселедержателем шляхом індосаменту. Індосамент — це спеціальний напис, здійснений на векселі (або на додатковому аркуші — алонжі), який засвідчує передачу права за векселем новому векселе-держателю. Особа, яка передає вексель називається індосантом, а особа, яка йо­го отримує, — індосатом. Індосамент має бути простим і нічим не обумовленим. Він переносить усі права, що випливають із вексельного зобов'язання. Частко­вий індосамент є недійсним (ст. 11 Уніфікованого закону).

Передати за індосаментом можна будь-який вексель, який не містить засте­реження щодо вчинення цієї дії. Воно може бути зроблено векселедавцем у са­мому тексті векселя за допомогою слів "не за наказом" або будь-якого рівнознач­ного виразу. Заборона передачі векселя шляхом індосаменту може бути здійснена і векселедержателем. І у першому, і у другому випадках наслідком за­стереження є те, що вексель може бути переданий тільки з додержанням форми і з наслідками звичайної цесії.

На практиці можливі випадки передачі векселя шляхом індосаменту і тоді, коли в його тексті має місце застереження "не за наказом". За таких обставин настають такі наслідки:

— індосамент, який зроблений на векселі, що був заборонений векселедав­цем до передачі, не має юридичної сили (ст. 11 Уніфікованого закону);

— якщо ж заперечення зроблене індосантом, то вексель може бути переда­ний шляхом індосаменту наступним векселедержателем. При цьому заперечення буде звільняти від відповідальності лише індосанта, який її здійснив (ст. 15 Уні­фікованого закону).

Вексель може передаватись шляхом індосаменту з метою:

— передачі права власності на вексель іншій особі;

— здійснення різних дій за дорученням, а саме: для пред'явлення векселя до платежу, для акцепту, для отримання вексельної суми та інших дій, необхідних для охорони прав передоручителя.

Отже, розрізняють два види індосаменту. До першого виду відносять індоса­мент, який повністю передає право власності на вексель, а саме право на отри­мання вексельної суми від головного боржника (платника чи акцептанта), право на отримання вексельної суми в порядку регресу. До другого виду належать індосаменти із застереженнями, що виражають просте доручення або вказують

Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин

393

на заставу векселя. Такі індосаменти не переносять права власності на вексель від індосанта до індосата. Заставний індосамент, який не переносить права влас­ності на вексель від заставодавця до заставодержателя, має як формальні озна­ки, так і ознаки, що визначають його зміст. За формою заставний індосамент по­винен містити застереження "валюта в забезпечення", "валюта під заставу" або інше застереження, що має на увазі заставу.

Платіж за вексельним зобов'язанням. Виконання вексельного зобов'я­зання має особливості. Платіж за векселем здійснюється не за ініціативою борж­ника, а за ініціативою кредитора. Це випливає з ознак векселя як оборотного до­кумента та цінного папера. Для виконання вексельного зобов'язання вексель має бути пред'явлений кредитором платнику. Без пред'явлення векселя, виконання боржником вексельного зобов'язання, за загальним правилом, не здійснюється. Місцем виконання вексельного зобов'язання є місцезнаходження платника, а не кредитора.

Пред'явлення векселя для оплати має бути здійснено у строки, передбачені законом. Так, векселі із строком на визначений день або у такий-то час від пред'явлення чи від складання повинні бути пред'явлені до платежу або в день, коли вони мають бути оплачені, або в один із двох наступних робочих днів (ст. 38 Уніфікованого закону). Векселі строком за пред'явленням оплачуються протягом одного року від дати складання векселів. Цей строк може бути подо­вжений або скорочений векселедавцем або індосантами. Векселедавець може встановити, що такий вексель не може бути пред'явлений до платежу раніше ви­значеного строку. Тоді річний строк буде відраховуватись від цього строку (ст. 34 Уніфікованого закону).

Пред'явити вексель до платежу має право тільки легітимований держатель векселя. Пред'явити вексель для акцепту може будь-який фактичний держатель векселя незалежно від того, чи легітимований він у самому векселі або в яко­мусь іншому документі. Право на пред'явлення до платежу і отримання платежу за векселем мають також особи, які уповноважені на це шляхом передорученого чи заставного індосаменту (ст. 19 Уніфікованого закону).

Вексель, що пред'явлений до платежу, має бути оплачений у день пред'яв­лення. Закон не передбачає відстрочення вексельного платежу, за винятком ви­падків, коли вона спричинена форс-мажорними обставинами (наприклад, законо­давче розпорядження держави, випадок непереборної сили). Пред'явлення векселя до настання строку не зобов'язує платника платити, але і платник не може змусити векселедержателя без його згоди прийняти платіж. Платник, який платить до настання строку, робить це на свій страх і ризик.

У разі неплатежу векселя платником після того, як він був пред'явлений йо­му для оплати із додержанням правил вексельного права, векселедержатель на­буває права обернути свій позов боржнику (акцептанту або векселедавцю у простому векселі) про виконання вексельного зобов'язання або здійснити свої регресні вимоги. Векселедержатель може здійснити свої регресні вимоги як в су­довому порядку, обертаючи позов про платіж за векселем зобов'язаним особам, так і в досудовому. Він має право пред'явити неоплачений акцептантом вексель регресним боржникам безпосередньо, без звернення в суд. За загальним прави­лом, для виникнення у векселедержателя регресних прав, неоплачений вексель має бути опротестований. Відмова у платежі повинна бути засвідчена актом,

394