§ 3. Суб'єкти виконання договору довірчого управління майном

Суб'єктний склад конкретних правовідносин визначається їх змістом. Дого­вір довірчого управління передбачає, що одна особа (установник) передає іншій (довірчому управителю) майно для управління в інтересах установника або вказаної ним третьої особи (вигодонабувача).

Отже, суб'єктами договору довірчого управління можуть бути три або два учасники. Однак, учасниками цих правовідносин виступають не тільки суб'єкти довірчого управління, а й інші особи, які здебільшого виступають на боці довір­чого управителя і здійснюють частину повноважень з управління окремими ви­дами майна. Наприклад, у довірчому управлінні цінними паперами або грошови­ми коштами частину повноважень з управління довіреним майном виконують

Омельченко Й., Вахитов Р. Нормн ГК РФ об обязательствах из неосновательного обогаще-ния. Обзор региональной практики // ЗЖ-Юрист. — 2001. — № 38. — С. 9.

456

Глава 62

брокери, дилери, депозитарії, незалежні оцінювачі та інші особи, які виступають фідуціаріями.

Правовий статус установника довірчого управління є визначальним для розуміння правовідносин довірчого управління.

Світова цивілістична доктрина визнає досить широке коло суб'єктів, які мо­жуть виступати в ролі установників довірчого управління. Ними можуть бути фі­зичні і юридичні особи, а також держава в особі її органів, судові органи, які діють від імені власників майна, що з певних причин не здатні здійснювати право власності на це майно (наприклад, визнання їх недієздатними повністю або част­ково)1.

Відповідно до п. 1 ст. 1051 ЦК України установником довірчого управління може бути власник майна, яке перебуває у довірчому управлінні, а у випадках, прямо передбачених законом, — особи-невласники (орган опіки та піклування, опікун, нотаріус тощо), коли необхідність управління наявна, а воля власника з причин, від нього незалежних, паралізована або відсутня взагалі.

В останньому випадку мова йде про так зване законне довірче управління, випадки якого наведені в тексті ст. 1051 ЦК України.

Згідно з п. 2 ст. 1051 ЦК України якщо власником майна є фізична особа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установни­ком управління є орган опіки та піклування.

Орган опіки та піклування може бути установиком довірчого управління у випадку необхідності постійного управління майном малолітньої особи, тобто, яка не досягла віку 14 років (ст. 31 ЦК України), або фізичної особи, яка визна­на недієздатною в силу визнання такою судом, внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК України).

В цьому випадку договори довірчого управління укладатиме орган опіки та піклування в інтересах душевнохворих та інших осіб, визнаних судом недієздат­ними.

Якщо власником майна є неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років), уста­новником довірчого управління може бути ця особа, але за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

Якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена судом, установником довірчого управління є її піклувальник.

Тому піклувальник укладає договір довірчого управління майном в інтересах особи, цивільна діїєздатність якої обмежена (якщо особа страждає на психічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, або якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотич­ними засобами, токсичними речовинами тощо і тим самим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище) (ст. 36 ЦК).

Юридична особа може виступати установником довірчого управління май­ном, належним їй на праві власності. Державні та комунальні підприємства та установи не можуть виступати установниками, оскільки майно належить їм на праві повного господарського відання або на праві оперативного управління.

Майданик Р. А Указ. соч. — С. 41.

Договір довірчого управління майном

457

Відповідно до п. 6 ст. 1051 ЦК України у разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до ін­шої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право влас­ності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення. Це означає, що до нового власника переходить право власності, обтяжене правами та обов'язками учасників довірчого управління. Оскільки установником може бути власник майна або визначена законом інша особа, останні зобов'язані в розум­ний строк переукласти договір довірчого управління з довірчим управителем на тих самих умовах.

Установники довірчого управління можуть бути як індивідуальними власни­ками, так і співвласниками, яким майно належить на праві спільної часткової або сумісної власності. Майно, яке перебуває у спільній власності, передається у до­вірче управління за згодою всіх співвласників.

За загальним правилом, установник несе тягар утримання майна, переданого у довірче управління, і саме він несе ризик випадкової загибелі або пошкоджен­ня майна, включаючи виникнення прав та обов'язків з довірчого управління, як­що інше не передбачено договором або законом.

Установником довірчого управління можуть виступати і невласники — суб'­єкти зобов'язальних та виключних прав, наприклад вкладники кредитних органі­зацій і уповноважені за "бездокументарними цінними паперами" особи, автори і патентоволодільці, оскільки результат творчої діяльності, грошова сума та цінні папери в бездокументарній формі, які знаходяться на банківському рахунку чи на рахунку у зберігача, являють собою виключне право або зобов'язальне право вимоги, а не річ, щодо якої установники наділяють довірчих управителів можли­вістю реалізації належних їм прав, залишаючись уповноваженими особами1. Установник управління в цьому випадку виступає не як власник, а як володілець виключного або зобов'язального права. Однак, це не впливає на обсяг його прав як установника довірчого управління, які в даному випадку близькі за обсягом до прав власника2.

Установнику належить юридична можливість визначати долю майна, поря­док розпорядження та цілі, строк і умови його використання, визначати склад вигодонабувачів і характер повноважень довірчого управителя. Проте, наведені повноваження він реалізовує при заснуванні довірчого управління і в подальшо­му їх виконання покладається на управителя. По закінченні довірчого управлін­ня майно і всі доходи передаються установнику, за винятком тих випадків, коли договір укладено в інтересах вигодонабувача і йому належить право одержати майно та /або доходи.

Договором або законодавством можуть передбачатися й інші права установ­ника виходячи з особливостей довірчого управління окремими видами майна.

Так, установник довірчого управління цінними паперами і грошовими кошта­ми має право на визначення порядку одержання доходів від довірчого управління цінними паперами або грошовими коштами; на одержання інформації про вико-

Суханов Е. А. Агентирование, доверительное управление имуществом, концессия. Коммента-рий ГК РФ // Хозяйство й право. - 1996. - № 11. - С. 11.

о

Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейньш) / Отв. ред. О. Н. Садиков. - Изд. 3. - М., 1998. - С. 601.

458