Глава 44

— строк, на який передається майно в тимчасове користування наближаєть­ся за тривалістю до строку експлуатації та амортизації всієї або більшої частини вартості майна;

— протягом строку договору лізингодавець за рахунок лізингових платежів повертає собі вартість майна і отримує прибуток від лізингової угоди;

— у лізингових відносинах, як правило, бере участь третя сторона — вироб­ник або постачальник;

— не передбачається ніякого обслуговування об'єкта лізингу з боку лізинго­давця; технічне обслуговування, страхування тощо покладаються на лізинго-одержувача;

— як правило, після закінчення строку договору право власності на об'єкт лізингу переходить до лізингоодержувача, хоч не забороняються й інші варіанти.

Об'єкти угоди при фінансовому лізингу часто мають високу вартість. Це мо­жуть бути виробничі комплекси, коштовна техніка, автомобілі тощо.

Що стосується оперативного лізингу, то для нього характерні такі ознаки:

— об'єкт оперативного лізингу лізингова компанія, як правило, придбаває заздалегідь, ще не знаючи конкретного лізингоодержувача, тому такі лізингові компанії повинні добре орієнтуватися на ринку інвестиційних товарів, знати його кон'юнктуру;

— лізингодавець не відшкодовує всі свої витрати за рахунок лізингових пла­тежів від одного лізингоодержувача, отже, лізингова компанія повинна вивчати і ринок товарів second hand;

— лізинговий контракт укладається на строк 2—5 років, який є значно ко­ротшим, ніж строк амортизації обладнання;

— обов'язки з утримання та обслуговування майна, а також усі ризики по­кладаються на лізингодавця;

— ставка лізингових платежів звичайно вища, ніж за договором фінансового лізингу; це пояснюється неповною окупністю витрат лізингодавця та його бажан­ням уникнути ризиків, які є більшими ніж при фінансовому лізингу (ризик не знайти орендаря на весь обсяг обладнання, ризик поломки об'єкта угоди тощо).

Крім того, договори лізингу поділяються на прямий та непрямий лізинг. Про-непрямий лізинг йдеться, коли об'єкт лізингу передається від постачальника (виробничого або торговельного підприємства) до користувача — лізингоодер­жувача через посередника. Такими посередниками часто виступають лізингові компанії або банки. Непрямий лізинг є класичним видом лізингових відносин і досить часто застосовується у світовій практиці лізингу. Прямий лізинг харак­теризується тим, що підприємство-виробник або торговельна організація само­стійно передає своє майно в лізинг. Тим самим постачальник і лізингодавець збігаються в одній особі, і тут має місце класична двостороння угода. Взагалі, відносини прямого лізингу не поширилися у світі. Як правило, таке підприєм-ство-постачальник віддає перевагу створенню своєї лізингової компанії.

Крім зазначених різновидів договору лізингу, світовій практиці відомі ще такі види договорів лізингу, як пайовий лізинг, міжнародний лізинг, лізинг second hand тощо.

Щодо форми договору лізингу, то, зважаючи на те, що відносини лізингу мають довгостроковий та складний характер, законодавець у ст. 6 Закону вста­новив для договорів лізингу обов'язкову письмову форму. Взагалі договори лі­зингу не підлягають державній реєстрації, але обов'язковість реєстрації встанов-