Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 38

ються новому власникові шляхом повного індосаменту. У разі відчуження знеру-хомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Але слід зазначити, що корпоративні права, тобто права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з мо­менту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Право власності на цінні папери на пред'явника, які випущені в паперовій (документарній) формі, переходить до нового власника з моменту передачі (по­ставки) цінних паперів.

Право власності на іменні цінні папери, випущені у бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на раху­нок власника у зберігача.

Щодо форми угод з цінних паперів, то вони не підлягають нотаріальному по­свідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.

У складному механізмі функціонування фондового ринку України договір по­сідає особливе місце як засіб регулювання порядку емісії, обігу та обліку цінних паперів. Він покликаний заповнювати всі неврегульовані законодавством правові ніші, що надає йому особливого статусу.

Глава 39 договір міни (бартеру)

У Цивільному кодексі України немає розгорнутого визначення договору міни. У ньому лише зазначається, що за договором міни між сторонами проводиться обмін одного майна на інше. При цьому кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке одержує (ст. 241 ЦК УРСР). Наведені положення з додатковим посиланням на бартер як різновид міни збережено у новому ЦК України (ст. 734).

Договір міни спрямований на невідворотне відчуження кожною із сторін на­лежного їй майна. У сторони, яка за договором міни набуває майно, відповідно виникає право власності (право повного господарського відання або право опе­ративного управління).

За своїми юридичними ознаками договір міни є сплатним, двостороннім і консенсуальним.

Договір міни за змістом і формою має багато спільного з договором купівлі-продажу. У ранній період історичного розвитку, коли суспільство ще не мало грошової одиниці, міна була основною правовою формою забезпечення потреб громадян і товарообігу.

Найістотнішою ознакою для розмежування цих двох договорів є те, що у до­говорі купівлі-продажу за продаване майно продавцеві сплачується відповідна його вартість лише у грошовому виразі. За договором міни у разі нерівноцінності обмінюваного майна сторона, яка отримує річ більшої вартості, може компенсу­вати іншій стороні різницю відповідною сумою. Однак, за таких умов договір мі­ни не перетворюється на договір купівлі-продажу. Більше того, така вартісна різ­ниця може бути також компенсована виконанням певних робіт та наданням за товар меншої вартості відповідних послуг. У чинному законодавстві немає пере­шкод для подібних розрахунків у договорі міни.

Викладені положення щодо розрахунків закріплено у ЦК України, стат­тею 734 якого прямо визначено, що договором може встановлюватися доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

В цій же статті закріплена новела про те, що право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо пере­дачі майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 242 ЦК УРСР правове регулювання договору міни має здій­снюватися за правилами про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін, а за ст. 735 ЦК України — за загальними положеннями про купівлю-продаж, положеннями про договори поставки, контрактації або інші

80