Глава 37

ва покупця — фізичної особи, порівняно з правами, встановленими ЦК України та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними (ст. 700 ЦК).

Аналіз законодавства, що регулює відносини роздрібної купівлі-продажу, за­свідчує, що покупцям-громадянам законодавче надаються певні привілеєві права, а торговельним підприємствам встановлюються додаткові обов'язки, оскільки для останніх торговельне обслуговування населення є їх основною професійною діяльністю. Так, відповідно до ст. З Закону України "Про захист прав спожива­чів" споживачі (в тому числі покупці), які перебувають на території України, під час придбання товарів для задоволення своїх побутових потреб мають, зокрема, право на:

— державний захист своїх прав;

— гарантований рівень споживання;

— належну якість товарів, торговельного та інших видів обслуговування;

— безпеку товарів;

— необхідну, доступну й достовірну інформацію про кількість, якість та асор­тимент товарів;

— відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я товарами у випадках, пе­редбачених законодавством;

— об'єднання в громадські організації споживачів1.

Права покупців-споживачів на одержання від продавця інформації про товар закріплено також у ст. 702 нового ЦК України.

Закон України "Про захист прав споживачів" особливо докладно регулює від­носини, пов'язані зі здійсненням споживачем прав у разі придбання ним товару неналежної якості. Споживач, як вже зазначалося, має право на придбання то­вару, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, вста­новленого законодавством, а в разі його відсутності — договором.

Гарантійний строк зазначається у паспорті на товар або на його етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару. Для медикаментів, хар­чових продуктів, виробів побутової хімії, парфюмерно-косметичних та інших то­варів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити не­безпеку для життя, здоров'я, майна та навколишнього природного середовища, встановлюється термін придатності, який вважається гарантійним.

Гарантійні строки щодо речей, що їх продають через роздрібні торговельні ор­ганізації, обчислюються з дня роздрібного продажу. Строк придатності обчислю­ється від дати виготовлення, яка зазначається на етикетці або в інших доку­ментах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання (ст. 13 Закону України "Про захист прав споживачів"). При цьому на пере­біг строку придатності не повинна впливати та обставина, що той чи інший кон­кретний товар може зберігати свої споживні якості і після того, як цей строк минув.

Закон України "Про захист прав споживачів" поширюється лише на ті відносини купівлі-продажу, в яких продавцями виступають підприємства, організації, установи або підприємець-громадянин, а покупцем (споживачем) - громадянин, який купує (має намір купити) товари для власних побутових потреб.

Купівля-продаж

35

У разі коли момент укладення договору купівлі-продажу і момент передачі товару споживачеві (покупцеві) не збігаються, гарантійні строки обчислюються від дня доставки товару споживачеві, а якщо товар потребує спеціальної уста­новки чи складання — від дня їх здійснення. Якщо цей день, а також день пере­дачі нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у спо­живача ще до укладення договору купівлі-продажу, гарантійний строк має обчислюватися від дня укладення договору купівлі-продажу.

На сезонні товари (одяг, хутряні вироби тощо) гарантійний строк, встановле­ний Кабінетом Міністрів України, обчислюється з початку відповідного сезону. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 172 затвер­джено Перелік сезонних товарів, гарантійні строки щодо яких обчислюються з початку відповідного сезону. За цим Переліком гарантійні строки обчислюються: щодо одягу весняно-літнього асортименту — зі квітня, осінньо-зимового асор­тименту — зі жовтня; щодо взуття зимового асортименту — з 15 листопада по 15 березня, весняно-осіннього асортименту — з 15 березня по 15 листопада, літ­нього асортименту — з 15 травня по 15 вересня.

При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування товару в ремонті, який обчислюється від дня, коли споживач звер­нувся з вимогою про усунення недоліків.

Права споживача (покупця), що придбав товар неналежної якості, на який встановлено гарантійний строк, передбачені у ст. 14 Закону України "Про за­хист прав споживачів". Так, споживач, виявивши недоліки чи фальсифікацію то­вару протягом гарантійного або інших строків, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право за своїм вибором вимагати від продав­ця або виготовлювача:

а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;

б) заміни на аналогічний товар належної якості;

в) відповідного зменшення його купівельної ціни;

г) заміни на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;

д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Такі самі права передбачені ст. 234 ЦК УРСР для покупців, які не є спожи­вачами. Однак, на відміну від Закону України "Про захист прав споживачів", у цій статті здійснення зазначених прав можливе лише щодо недоліків, не засте­режених продавцем, а вимоги пред'являються покупцем лише до продавця. У но­вому ЦК України також відтворено основні положення ст. 14 Закону "Про за­хист прав споживачів", але з певними особливостями. По-перше, за ст. 710 ЦК України покупець має право звернутися до продавця з вищезазначеними вимога­ми (як і за ст. 234 ЦК УРСР) лише щодо не застережених продавцем недоліків. Доречно зауважити, що зміст ст. 710 в цій частині не узгоджується зі ст. 680 ЦК України, яка не поділяє недоліки товару на застережені та не застережні продав­цем. По-друге, ст. 710 не передбачає безпосереднього відшкодування збитків по­купцеві.

Законом України "Про захист прав споживачів", ст. 711 ЦК України регла­ментовано порядок здійснення покупцем прав у разі придбання ним товару нена­лежної якості. Вищезазначені вимоги споживач ставить продавцеві за місцем ку­півлі-продажу товару, виготовлювачеві або підприємству, що виконує їхні

36