Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лобойко Л. Уголовно-процессуальное право Украин....doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
11.11.2018
Размер:
3.99 Mб
Скачать

3. Решение о направлении заявления или сообщении по принад­лежности

Основанием для принятия решения о направлении заявления или сообщения по принадлежности являются достаточные данные, которые указывают на непринадлежность этих источников инфор­мации по тем или иным признакам органам, в которые они посту­пили.

Понятие «принадлежность заявлений и сообщений о преступле­ниях» во многом схоже с уголовно-процессуальными понятиями «подследственность» и «подсудность». Это понятие выражается в

двух значениях: 1) как неотъемлемая особенность, свойство1 заяв­ления (сообщения); 2) то, что принадлежит кому-чему-нибудь2. В первом значении главную роль в определении принадлежности заявления играет качество информации, которая содержится в ней. Во втором — пределы компетенции, установленной уголовно-про­цессуальным законом для государственных органов и должностных лиц, которые ведут уголовный процесс. Эти два аспекта не могут существовать изолированно и только во взаимосвязи определяют его содержание.

Решение о направлении заявления по принадлежности прини­мается в сроки, предусмотренные ч. 4 ст. 97 УПК (до трех или до десяти дней). Решение о направлении заявления или сообщении о преступлении по принадлежности оформляется сопроводительным письмом на имя начальника государственного органа, которому принадлежит тот или иной источник информации. В соответствую­щем государственном органе направленный ему источник инфор­мации о преступлении регистрируется, проверяется и разрешается в те же сроки в общем порядке.

Количественные показатели деятельности по принятию реше­ний по заявлениям и сообщениям о преступлениях можно проде­монстрировать на примере деятельности органов милиции, в ко­торые поступает подавляющее их большинство. В 2004 году работ­никами милиции принято решений о возбуждении уголовного дела по 503,1 тыс. (19% от общего количества — 2,6 млн) заявлений и сообщений, еще по 1,4 млн (53%) отказано в возбуждении дела, 332 тыс. (каждое восьмое) — не подтвердились, переданы по при­надлежности 423 тыс. (16% ).

Выводы по второму вопросу:

1. Стадия возбуждения уголовного дела имеет присущие только для нее задачи, круг участников, процессуальные средства деятель­ности, этапы и решения.

2. Стадия должна пройти этапы: принятие источников инфор­мации о преступлениях, регистрация их, проверка и разрешение. Проверка источников информации о преступлениях по закону не является обязательным этапом, но практика показывает, что реше­ния о возбуждении уголовного дела и об отказе в этом не принима­ются без проверки заявлений (сообщений).

Выводы по теме:

1. Стадия возбуждения уголовного дела является первой и обя­зательной стадией уголовного процесса.

2. Функциональным назначением этой стадии является недопу­щение к уголовному процессу ложной, недостоверной информации.

3. Возбуждение уголовного дела является правовым основанием для проведения досудебного расследования.

Рекомендуемая литература

Нормативно-правовые акты

1. Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 48. — Ст. 263.

2. Рішення Конституційного Суду України у справі за консти­туційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини тре­тьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої стат­ті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) від ЗО січня 2003 року (справа № 1-12/2003) // www.Infodisk. com.ua / laws.htm.

3. Положення про порядок здійснення помилування. Затв. Ука­зом Президента України від 12 квітня 2000 року № 588/2000 // www.Infodisk. com.ua / laws.htm.

4. Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інфор­мування в органах і підрозділах внутрішніх справ України. Затв. наказом МВС України № 1155 від 4 жовтня 2003 року // www.Infodisk. com.ua / laws.htm.

5. Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідом­лень про злочини, що вчинені або готуються. Затв. наказом МВС України № 400 від 14 квітня 2004 року // www.Infodisk. com.ua / laws.htm.

6. Інструкція з організації діяльності органів досудового слід­ства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структур­ними підрозділами органів внутрішніх справ України у розкритті та розслідуванні злочинів. Затв. наказом МВС України від 20 лю­того 2006 року № 160 «Про організацію діяльності органів досудо­вого слідства системи Міністерства внутрішніх справ України» //rada.gov.ua.

7. Порядок надання Держфінмоніторингом Генеральній проку­ратурі України узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів або фінансуванням тероризму, та отримання інформації про хід їх опра­цювання. Затв. наказом Державного департаменту фінансового моніторингу, Генеральної прокуратури України від 20 серпня 2003 р. № 98/40 // rada.gov.ua.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 11 лютого 2005 року «Про деякі питання, які виникають під час роз­гляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слід­чого, прокурора про порушення кримінальної справи» / rada.gov.ua.

9. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних спра­вах Верховного Суду України від 18 вересня 2003 року (Суддя вправі порушити кримінальну справу тільки про злочини, які зазначені у ч. 1ст. 27КПК України і щодо яких досудове слідство не провадиться) // Вісник Верховного Суду України. — 2003. — № 6 (40).

Научные и учебно-методические источники

1. Белозеров Ю.Н. Возбуждение уголовного дела. — М., 1976.

2. Зеленецкий В.С. Прокурорский надзор за исполнением орга­нами дознания и досудебного следствия законов при приеме, реги­страции, проверке и разрешении заявлений и сообщений о преступ­лениях. — Харьков, 2004.

3. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. — Харьков, 1998.

4. Зеленецкий В.С. Уголовно-правовые проблемы возбуждения уголовного дела: Монография. — Харьков, 2001.

5. Зеленецький В.С, Лобойко Л.М. Проект Закону України «Про порядок прийняття, реєстрації, перевірки та вирішення заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини // Питання боротьби зі злочинністю. — Вип. 3.— X.: Право, 1999.

6. Зеленецький В.С., Лобойко Л.М. Прокурорський нагляд за ви­конанням законів при реєстрації джерел інформації про злочини // Вісник прокуратури. — 2002. — № 6.

7. Землянська В. Вивчення досвіду Польщі у сфері медіації // Право України. — 2004. — № 3.

8. КирийЛ. Сутність, поняття і значення відомчого контролю при вирішенні питання про відмову в порушенні кримінальної справи // Право України. — 2005. — № 4.

9. Кузнецов Н.П. Доказывание в стадии возбуждения уголовно­го дела. — Воронеж, 1988.

10. Ліпінський В.В., Лобойко Л.М., Макаренко Є.I., Термит­ник В.МШиянА.Г. Дізнання в органах внутрішніх справ. — Дніпропетровськ, 2003.

11. Лобойко Л.М. Прийняття міліцією рішень за заявами і повідомленнями про злочини. — Дніпропетровськ: Юридична ака­демія Міністерства внутрішніх справ, 2003.

12. Лукъянчиков ЕД., Письменный Д.П. Разрешение органами внутренних дел заявлений и сообщений о преступлениях несовер­шеннолетних. — К., 1987.

13. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе. — Саратов, 1975.

14. Письменный Д.П. Законность и обоснованность отказа в воз­буждении уголовного дела // Радянське право. — 1978. — № 10.

15. Савонюк Р. Заявник у кримінальному процесі // Право Ук­раїни. — 2004. — № 9.

16. Шило О., Капліна О. Оскарження до суду постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи: актуальні проблеми // Право України. — 2003. — № 11.

17. Яшин В.Н., ПобедкинА.В. Возбуждение уголовного дела: Теория, практика, перспективы. — М., 2002.