З протоколу Конвенту про арешт вождів жирондистів (2 червня 1793 р.)

Голова. Депутація революційних і встановлених за законом властей Паризького департаменту просить допустити її до ґрат Конвенту, щоб вка­зати востаннє на необхідні заходи громадського порятунку.

(Частина зібрання заперечує проти допуску делегації, але він до­зволяється переважною більшістю голосів. Петиціонери передають у президію свої мандати; один з секретарів читає їх). Оратор депутації. Делегати французького народу! Уже 4 дні, як пари­зькі громадяни не кидають зброї. Уже 4 дні, як вони вимагають у своїх упов­новажених повернення своїх ганебно розтоптаних прав, і протягом усього цього часу ці уповноважені сміються над їх спокоєм і пасивністю. Факел

380

свободи погас... контрреволюціонери піднімають свою зухвалу голову. Але нехай тремтять вони... Грім гримить... він зітре їх з лиця землі. (Лунають бурхливі аплодисменти). Представники, вам відомі злочини крамольників Конвенту! (Аплодисменти значної частини зібрання і трибун. Окремі іро­нічні аплодисменти лунають праворуч). Востаннє ми приходимо до вас, щоб викрити їх; декретуйте негайно, що вони негідні громадського довір'я, видайте наказ про їх тимчасовий арешт; ми відповідаємо своєю головою за них перед департаментами, що обрали їх. Громадяни, народ втомлений постійним віддаленням хвилини ного щастя; ще на одну мить він залишає його в наших руках; врятуйте народ, або ми заявляємо вам, що він сам візь­меться за свій порятунок... >

Хрестоматія з нової історії: Частина І. — К, 1973. — С 50.

Декрет якобинського Конвенту про поділ общинних земель (10 червня 1793 р.)

(Витяги)

Розділ І

1. Общинними є такі землі, на володіння якими або на продукти з яких мають спільне право жителі одної або кількох комун або одної частини ко­муни.

3. Всі землі, які належать комунам, чи є вони общинними вгіддями, чи тільки експлуатовуваними общиною, яке б ні було їх походження, можуть бути поділені, якщо тільки вони доступні для поділу за вказаною тут фор­мою і правилами, крім нижчеподаних винятків.

Розділ II

1. Поділ общинних земель провадиться за числом осіб, які там прожи­вають, без різниці віку, статі присутніх у комуні або відсутніх з неї в даний час.

3. Жителем комуни вважається всякий французький громадянин, який проживає в комуні не менш року до дня опублікування закону 14 серпня 1792 р. і який не залишав її протягом цього року з метою переселення в іншу комуну.

4. Фермери, орендарі, сільські робітники, службовці і взагалі всі гро­ мадяни мають право на участь у поділі, якщо тільки вони відповідають умо­ вам, необхідним для того, щоб бути визнаними жителями комуни.

381

10. Колишній сеньйор, хоча б він і проживав у комуні, не має права на участь у поділі, якщо він уже скористався правом тріажу, навіть якби він пе­редав потім свою частину приватним громадянам, які не є сеньйорами.

12. Кожен громадянин користується одержаною ним після поділу ділянкою на основі повної приватної власності.

13. Проте, протягом 10 років з дня опублікування даного закону він не матиме права відчуження цієї ділянки; продаж, який він міг би зробити, вва­ жатиметься за ніби незроблений і недійсний.

16. Ділянка общинної землі, яка припала кожному громадянинові піс­ля поділу, не може бути відібрана за борги, навіть якщо вони зроблені до ви­дання цього закону, протягом 10 років після його опублікування, за винят­ком того випадку, коли вона відчужується для виплати державних податків.

Розділ III

1. Поділ общинних земель є необов'язковим.

9. Якщо 1/3 голосів висловиться за поділ, то такий буде проведений.

10. Після цієї постанови рішення про поділ не може бути скасоване.

12. Загальні збори можуть також постановити, що общинним володін­ням будуть далі користуватися спільно; в такому разі вони встановлюють правила, які вважають найбільш придатними для врегулювання спільного користування.

Нова історія в документах і матеріалах /Заред. М. М. Лукіна і В. М. Даліна. — Випуск І. —К, 1935. — С 203—204.