Реформи Шан Яна (350 р. До н. Є.)'

(Витяги)

...На дванадцятому році правління Ціньського князя Сяо² (350 р. до н. є.)... об'єднали всі малі селища у великі повіти. На чолі кожного повіту був поставлений начальник. Всього сорок один повіт. В полях скасували старі межі...

...Був визначений указ для проведення реформ:

«Наказую народові селитися по п'ять і по десять сімей, які будуть зв'язані між собою круговою порукою. В разі суду всі вони будуть притягу­ватись як співучасники. Того, хто не донесе про порушення закону, рубати пополам. Того, хто донесе про злочин, нагородити нарівні з воїном, що при­ніс голову ворога. Того, хто переховує злочинця, страчувати нарівні з тим, хто перейшов до ворога. Якщо в сім'ї є двоє і більше чоловіків і вони не по­ділили між собою господарство, то з кожного брати подвійний податок. Кож­ний, хто має військові заслуги, одержує відповідний їм титул. Бійки за особисті інтереси карати відповідно до вчиненого злочину... Ті, хто, займа­ючись землеробством і ткацтвом, одержують більше проса і шовку, звільня­ються від повинностей; ті, хто не дістають вигоди і бідніють від лінощів, віддаються в раби разом з жінками і дітьми. Родовиті доми, що не мають військових заслуг, не можуть більше бути в списках знаті. Встановити ясну різницю між знатними і низькими в титулах і рангах і відповідно з тим різ­ницю сімей: за кількістю поля, будинків, слуг, служниць і за одягом. Заслу­женим віддавати почесті; тим, що не мають заслуг, навіть при багатстві, не можна дозволяти розкіш».

43

Наказ уже був готовий, але його не оголосили, боячись, що народ йо­му не повірить. Тоді біля південних воріт столиці поставили колоду в три сажні і почали закликати народ, обіцяючи дати десять золотих тому, хто зможе її перенести до південних воріт. Народ дивувався, але ніхто не брався перенести. За перенесення колоди пообіцяли п'ятдесят золотих. Один чоло­вік знайшовся, і як тільки він переніс, йому відразу видали п'ятдесят золо­тих, щоб було ясно, що його не обдурюють. Тоді оголосили указ, і він був проведений в народі...

¹ Міністр князівства Цінь при князі Сяо, реформи якого зробили переворот в аграрних відносинах

IV—III ст. до н. є. і сприяли посиленню князівства Цінь.

За князя Сяо (361—338 pp. до н. є.) князівство Цінь досягпо найбільшої могутності.

Хрестоматія з історії стародавнього світу / За ред. академіка В. В. Струве. — Том І. — К, 1953. — С 294—295.

Сима Цянь про утворення

єдиної Китайської держави

(Ш ст. до н. є.)

(Витяги)

На п'ятдесят дев'ятому році правління Нань-вана Цінь¹ захопило фу-шу поблизу Янчена², яке належало Хань³. Правитель Західного Чжоу⁴ злякав­ся, відвернувся від Цінь і уклав з чжухоу спілку... Ставши на чолі добір­них військ Піднебесної⁶ [правитель Чжоу]... напав на Цінь, щоб перервати зв'язки Цінь з військами в Янчені. Ціньський Чжао-ван розгнівався і послав воєначальника Цзю, щоб напав на Західне Чжоу.

¹ Цінь — царство на південному заході Китаю. На території сучасної провінції Хенапь.

Хань — назва царської династії (202 р. до н. є. — 220 р. н. є.), яка прийшла на зміну династії

Цінь.

Чжоу — старокитайське царство XI—III ст. до н. є. ³ Чжухоу (всі хоу) — назва групи вельмож. В історичній літературі перекладається по-різному,

а саме: «можновладні князі», «місцеві правителі», «воєначальники» тощо.

Тобто Китайської імперії.

Крижанівський О. П. та ін. Хрестоматія з ; історії стародавнього світу. —К, 1974. — С 48. _н

Із книги законів Пану (між II ст. до н. є. — П ст. н. є.)

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБІРНИКА ЗАКОНІВ

І, 102 — 3 метою визначення в належному порядку обов'язків його (брахмана) і [членів] інших [каст], мудрий Ману, що походить від Самосу-щого, склав цей збірник [священних законів].

І, 107 — В цьому [збірнику] повністю викладено священний закон, до­брочесність і зло [різних] діянь [людей], а також одвічні правила життя чо­тирьох каст.

І, 108 — Правило життя — вищий закон, викладений у священному одкровенні і записаний у священних законах, через те двічі народжений, хто бажає собі блага, нехай завжди додержує його.

РАБСТВО

X, VIII, 415 — Захоплений під прапором, даса¹ за утримання, наро­джений в домі, куплений, подарований, одержаний в спадщину і даса в силу покарання — такі є сім розрядів даса.

VIII, 416 — Жінка, син і даса — троє не можуть мати власності; чиї во­ни, того і майно, яке вони придбають.

VIII, 417 — Брахман хай упевнено користується речами, [одержани­ми] від шудри (даси); оскільки у даси немає ніякої власності, то його хазяїн може взяти його майно.

VIII, 177 — Нехай боржник заплатить борг навіть роботою, якщо він рівної або нижчої касти, але якщо вищої, нехай віддає поволі.

IX, 179 — Якщо у якого-небудь шудри є син від даси чи від дасі², яка належить дасі, хай він одержить дозволену [батьком] частину спадщини; так постановив закон.

IX, 229 — Але той, хто має касту кшатрія, вайш'ї і шудри, коли він не може заплатити штраф, нехай платить, що належить, роботою; брахман хай платить потроху.

КАСТИ

1,31 — А для процвітання світів він (Брахма) створив із своїх уст, рук, стеген і ступней брахмана, кшатрія, вайш'ю і шудру [відповідно].

І, 87 — А для збереження всього цього всесвіту він, найясніший для створених з його уст, рук, стеген і ступней, встановив особливі [обов'язки і] заняття.

І, 88 — Так, навчання Вед і вивчення їх, принесення жертв за себе і за інших, а також дачу і одержання [милостині] він встановив для брахманів.

І, 89 — Охорону підданих, а також дачу милостині, жертвоприношен­ня, вивчення Вед і помірність у втіхах він вказав для кшатріїв.

44

45

I, 90 — Пасіння худоби, а також дачу милостині, жертвоприношення, вивчення Вед, торгівлю і лихварство — для вайш'ї.

1,91 — Але тільки одно заняття Владика вказав для шудри — обслуго­вування цих каст з покорою.

1,93 — Внаслідок походження з найблагороднішої частини тіла (Брах-ми), внаслідок первородства і знання (Веди) брахман по праву володар всьо­го всесвіту.

І, 96 — 3 усіх істот найкращими вважаються одушевлені, з одушевле-них — розумні, з розумних — люди, з людей — брахмани.

VIII, 279 — Якою частиною тіла чоловік нижчої касти заподіє ушко­дження [чоловікові] вищої касти, саме вона у нього повинна бути відрізана; таке веління Ману.

VIII, 413 — Але шудру купленого чи некупленого (найнятого) нехай брахман-хазяїн примусить виконувати [навіть] принизливі послуги, бо він був створений Самосущим для слугування брахманові.

VIII, 414 — Шудра (даса), навіть відпущений своїм хазяїном, не звіль­няється від обов'язків слугування, бо воно природжене для нього, хто може звільнити його від цього?

VIII, 418 — Нехай [цар] старанно примушує виконувати свої роботи вайш'ю і шудру, бо вони, нехтуючи своїми обов'язками, потрясають цей світ.

IX, 322 — Кшатрії не благоденствують без брахманів, брахмани не благоденствують без кшатріїв; брахмани і кшатрії, будучи міцно з'єднани­ ми, благоденствують і в цьому [світі] і в майбутньому.

X, 96 — Хто через пожадливість живе заняттями вищих, того цар, по­ збавивши майна, хай негайно вижене.

X, 97 — Свій обов'язок, погано виконаний, краще, ніж добре викона­ний чужий, бо той, хто живе [з виконання] чужого обов'язку, одразу ж випа­дає з [своєї] касти.

X, 99 — Шудра, коли він не може обслуговувати двічі народжених і йому загрожує загибель синів і жінки, нехай живе з ремісничих занять.

X, 121 — Але шудра, [який не може утримувати себе, обслуговуючи брахмана], який старається заробити на прожиток, нехай обслуговує кшат-рія, або нехай шудра живе, обслуговуючи багатого вайш'ю.

X, 122 — Але брахмана нехай він обслуговує і заради неба і заради обох [і того і цього світів], бо для нього, завжди відданого брахману, всі цілі досяжні.

X, 123 — Обслуговування брахмана вважається найкращим заняттям для шудри; що б він не робив інше, воно для нього марне.

X, 129 — Шудра не повинен нагромаджувати багатства, навіть маючи можливість [зробити це], бо шудра, набуваючи багатство, утискує брахманів.

46

X, 64 — Якщо дочка брахмана від шудрянки народжує в шлюбі з брах­маном [дочку, яка одружується також з брахманом і так далі], нижчий дося­гає вищої касти в сьомому коліні.

X, 65 — [Так] шудра іде до ступеня брахмана і брахман до ступеня шуд­ ри, але хай буде відомо, [що це стосується] і до потомства кшатрія, а також вайш'ї.

XI, 127 — Одна чверть (єпітимії) за убивство брахмана вимагається [як очищення] за убивство кшатрія, одна восьма — за убивство вайш'ї; хай буде відомо, що одна шістнадцята за убивство доброчесного шудри.

ЦАР

VII, 2 — Кшатрій, що дістав, як годиться, посвячення, призначене Ве-дою, повинен здійснювати охорону всього цього [світу] згідно з законом.

VII, 3 — Коли люди, які не мали царя, розсіялися в усіх напрямах з страху, Владика створив царя для охорони всього цього [світу].

VII, 4 — Змішавши вічні частинки Індри, Вітру, Ями³, Сонця, Вогню, Варуни, а також Місяця і Володаря Багатств (Кувери).

VII, 5 — Тому що цар створений з частинок цих головних богів, то він блиском перевершує всі живі істоти.

VII, 6 — І він, подібно до сонця, пече очі і серце, і ніхто на землі не мо­же навіть дивитися на нього.

VII, 7 — Своєю могутністю він Агні, Вайю, Сонце, Сома, Цар Право­судця (Яма), Кувера, Варуна і Великий Індра.

VII, 8 — Царя, навіть [коли він ще] дитина, не слід зневажати, [думаю­чи, що він тільки] смертний, бо могутністю він божество з виглядом людини.

VII, 20 — Якби цар не карав безустанно тих, кого слід покарати, силь­ніші зажарили б слабих, як рибу на вертелі.

VII, 21 — Ворона почала б клювати жертовний пиріг, а собака лизати жертовну їжу, і не стало б ні в кого власності, і нижчі зайняли б місце вищих.

VII, 24 — Всі касти були б зруйновані, всі закони були б порушені і було б всенародне повстання через помилкове застосування кари.

VII, 25 — Де діє чорне, червонооке покарання, що знищує злочинців, там піддані не повстають, якщо вождь добре наглядає.

VII, 218 — Нехай [цар] кладе в усі свої речі протиотруту й ліки і нехай завжди носить [при собі] дорогоцінне каміння, що є протиотрутою.

ПОДАТКИ

VII, 127 — Взявши до уваги [ціни при] купівлі і продажі, відстань, [ви­трати] на харчі й приправу і охорону товарів [державою], хай примусить куп­ців платити мито.

VII, 128 — Розміркувавши, нехай цар завжди встановлює в країні по­датки такі, щоб наслідками праці користувались і цар, і виробник.

47

VII, 129 — Як п'явка, теля і бджола їдять свою їжу помалу, так помалу повинен брати цар щорічний податок.

VII, 130 — Царю треба давати п'ятдесяту частину худоби і золота, во­сьму, шосту чи дванадцяту частину зерна.

VII, 131 — Нехай він одержує ще шосту частину дерева, м'яса, меду і олії, пахощів, лікарських трав, соків, квітів, коріння і плодів.

VII, 132 — Листя, овочів, трав, шкур і виробів з очерету й глини, посу­ду і всяких [виробів] з каменю.

VII, 138 — Ремісників усіх спеціальностей і шудр, що живуть з своєї праці, він може примусити працювати (на себе) один (день) у місяць.

VII, 139 — Нехай не підрізує коріння ні в себе [не збираючи податків], ні в інших [збираючи податки] з надмірною пожадливістю; підрізуючи ко­ріння у себе, він шкодить і собі, і іншим.

X, 119 — Його (царя) істинний обов'язок — перемога; хай він не тікає під час небезпеки; захищаючи зброєю вайш'їв, хай примушує вносити за­конний податок.

X, 120 — 3 вайш'їв [хай бере] одну восьму частину зерна, одну двад­цяту [інших прибутків], принаймні в одну каршапану⁴ з шудри, а також ре­місники всіх спеціальностей [хай платять податок] виконанням робіт для царя.

ВІЙНА

VII, 87 — Цар, який охороняє свій народ і пам'ятає обов'язок кшатрія, викликаний [ворогом], рівним силою, сильнішим і слабішим, хай не ухиля­ється від битви.

VII, 89 — Царі, що в битвах хочуть убити один одного, б'ються з пов­ним напруженням сил і не кидаються тікати, ідуть на небо.

VII, 90 — Коли б'ється з ворогами, хай не убиває ворога ні підступною зброєю, ні зубчатими стрілами, ні отруйними, ні стрілами з наконечниками, розпеченими на вогні.

VII, 91 — Хай не убиває ні того, хто зійшов на землю, [коли він сам за­лишається на колісниці], ні того, хто склав руки [благаючи пощади], ні того, у кого розпущене волосся, ні того, хто сидить, ні того, хто говорить «я твій». VII, 92 — Ні того, хто спить, ні того, в кого немає кольчуги, ні голого, ні беззбройного, ні того, хто не б'ється, а [тільки] дивиться, ні того, хто

б'ється з іншим.

VII, 93 — Ні того, в кого зламана зброя, ні хворого, ні тяжко поранено­го, ні зляканого, ні того, хто кинувся тікати; [в усіх цих випадках] хай пам'я­тає обов'язок справжніх [воїнів].

VII, 96 — Колісницю і коня, слона, зонтик, гроші, зерно, скот, жінок (рабинь), всі речі і недорогоцінні метали [нехай бере той], хто перемагає [в поєдинку].

VII, 97 — А для царя повинна бути дана (вошами) найкраща частина [здобичі], так вимагають ведичні тексти; завойоване спільно повинно бути роздане царем усім воїнам.

VII, 102 — Нехай він завжди буде готовий вжити силу, завжди виявляє хоробрість, завжди береже секрети і завжди вивчає слабі сторони ворога.

VII, 103 — Завжди готового вжити силу боїться весь світ, отже, хай підкоряє собі все живе саме силою.

VII, 106 -— Нехай обдумує заходи, подібно до чаплі, а подібно до зай­ця тікає [в безпечне місце]; нехай вириває [здобич], подібно до вовка, і вияв­ляє хоробрість, як лев.

VII, 198 — Нехай старається перемогти ворогів примиренням, дарами, сіянням розбрату [серед них], всіма [цими засобами] разом чи по одному, ніколи битвою [якщо можна її уникнути].

VII, 199 — Через те що для обох воюючих [сторін] перемога або по­разка в битві [наперед] не відома, то нехай [цар] уникає битви⁵.

VII, 201 — Перемігши, нехай віддасть шану богам [завойованої краї­ни] і доброчесним брахманам; нехай дарує полегшення податків і хай оголо­сить про відсутність небезпеки.

VII, 202 — А взнавши повністю бажання їх усіх (жителів завойованої країни), хай поставить там його (переможеного царя) родича і хай укладе угоду.

СІМ'Я І ШЛЮБ

III, 13 — Для шудри призначена дружина тільки касти шудр; для вай-ш'ї — тієї і своєї касти; для кшатрія — тих обох, а також своєї; для брахма­на — тих [трьох], а також своєї.

III, 51 — Хай батько, що знає [закон], не бере за дівчину навіть наймен­шої винагороди, бо той, — хто бере [її] з пожадливості, є людина, що продає своїх дітей.

III, 56 — Де жінок шанують, там боги бувають задоволені; але де їх не шанують, все почитания богів марне.

V, 154 — Чоловіка, [навіть] недоброчесного, який зраджує [дружину] або позбавлений хороших рис, вірна дружина повинна завжди почитати, як бога.

IX, 3 — Батько оберігає [жінку] в дитинстві, чоловік оберігає в моло­дості, сини оберігають в старості, жінка ніколи не здатна до самостійності.

IX, 46 — Ні продажем, ні розлукою дружина не звільняється від свого чоловіка...

4 2-51

49

IX, 81 — Дружину, яка не родить дітей, можна перемінити на вось­мому році, яка родить дітей мертвими — на десятому, яка родить тільки дів­чат — на одинадцятому, але сварливу — негайно.

IX, 85 — Якщо двічі народжені беруть дружин із своєї і інших [нижчих каст], то старшинство, шана і приміщення їх повинно бути за порядком каст.

IX, 91 — Якщо [дівчина], не віддана заміж, сама знайде чоловіка, ні вона не робить ніякого гріха, ні той, за кого вона виходить.

IX, 153 — Із спадщини [брахмана] брахман [син дружини брахманки] хай візьме чотири частини, син дружини касти кшатріїв — три, син дру­жини касти вайш'їв — дві, син дружини касти шудр — хай візьме одну

частину.

IX, 185 — Не брати, не родителі, (а) сини дістають спадщину батька...

IX, 194 — Дана до [шлюбного] вогню, дана при весільному поході, да­на на знак любові і одержана від брата, матері і батька — таких налічується шість видів власності жінки.

IX, 208 — Що який-небудь [з братів] придбав своєю працею, не вико­ристовуючи батьківського майна, цього придбання [зробленого тільки] його старанням, він не повинен ділити проти свого власного бажання.

¹Даса — раб.

² Дасі — жін. рід від даса — рабиня.

Міфічний Яма і його брат-близнюк Ямі відповідні старогрецьким Діоскурам — братам Кастору і Полідевку — божествам світла.

⁴ Пана — одиниця ваги в 9,76 грама і монета цієї ваги, яка складається з 11/16 срібла і 4/16 міді і 1/16 заліза або свинцю.

⁵ Легко виявляється невідповідність стихів VII, 198 і 199 з вміщеними вище стихами VII, 87 і 89.

Хрестоматія з історії стародавнього світу / За ред. академіка В. В. Струве. — Том І. — К, 1953. — С 266—271.