Право м. Страсбурга (кінець XII ст.)

(Витяги)

1. На зразок інших міст заснований Страсбург з такою пільгою, щоб всяка людина, як чужа, так і місцевий уродженець, завжди і від усіх корис­ тувалась у ньому миром.

2. Хто зробив злочин поза містом і, боючись покарання, втік до нього, хай живе безпечно. Ніхто самоуправно нехай не посягне на нього, він же слухняно і з готовністю стане перед судом.

3. Хай ніхто не приносить у місто здобич або награбоване і хай не на­ смілиться ховати там, якщо він не може відповідати перед всяким позива­ чем.

5. Всі службові особи цього міста ходять під владою епіскопа, так що призначає їх або він сам, або ті, кого він поставить; старші призначають мо­ лодших, так нібито вони підлеглі їм.

6. А епіскоп не повинен давати громадські посади нікому іншому, як особам з громади місцевої церкви.

7. Чотирьох службових осіб, на яких лежить управління містом, епіс­ коп інвестує своєю владою, а саме: шультгейса, бургграфа, митника і на­ чальника монети.

8. Шультгейс може мати в своєму розпорядженні двох помічників, яких звичайно називають суддями, людей настільки шановних, щоб городя­ ни могли, не принижуючи своєї гідності, стояти на суді перед ними.

11. Владу ж примушувати і карати злочинців, яка називається банн, він дістає не від епіскопа, а від його фогта. Бо влади, спрямованої на пролит­тя крові, вішаючи, відрубуючи голови, калічачи і т. ін., не може мати духов­на особа, не може її й передавати. А через це, після того як епіскоп призна­чить фогта, імператор дає йому башт, тобто право покарання мечем...

44. На обов'язку бургграфа лежить призначення начальників майже всіх ремесел в місті, а саме: сідлярів, шкіряників, рукавичників, черевични­ків, ковалів, мельників і тих, хто виготовляє бочки і кухлі для вина, і тих, хто виробляє мечі, і тих, хто продає яблука, і шинкарів. І всі вони підсудні йому, якщо в чому-небудь схиблять в своєму ремеслі.

80. Хто пошкодить міські стіни або вал, платить бургграфові штраф в 40 солідів.

81. Хто забудує вулицю, заплатить той самий штраф бургграфові. Він нікому не повинен давати дозволу.

82. Ніхто не повинен скидати гній або покидьки перед своїм будин­ ком, якщо тільки в нього не має бажання негайно вивезти його, за винятком призначених для цього місць.

144

10 2-51

145

83. Міський зовнішній рів повинен мати ширину в 60 футів, а внутріш­ній біля стіни — 30 футів.

86. Ніхто не повинен тримати в місті свиней, якщо не доручає їх пасту­хові.

93. Окремі городяни зобов'язані також відбувати щороку п'ятиденну панщину, крім монетників, які належать до єпіскопських людей, і крім два­надцяти з шкіряників, крім усіх сідлярів, чотирьох рукавичників, чотирьох з будочників і восьми з чоботарів, усіх ковалів і теслярів, м'ясників і тих, хто виготовляє бочки для вина.

102. Серед шкіряників дванадцять чоловік зобов'язані коштом епіско­ па вичинювати шкіри і шкурки, скільки потрібно буде йому. Необхідний для цього матеріал старшина шкіряників закуповує на гроші епіскопа в Майнці або Кельні, взявши з собою для цього скільки потрібно чоловік із згадуваних дванадцяти. Якщо в дорозі вони зазнають якихсь втрат у майні або внаслідок полону, — відшкодовує епіскоп.

103. Обов'язок ковалів полягає ось у чому: коли епіскоп відправиться в імператорський похід, кожний коваль дасть по чотири підкови з своїми цвяхами; з них бургграф дасть епіскопові підкови на 24 коней, решту зали­ шить собі.

104. Коли епіскоп відправиться до [королівського] двору, кожний дасть по дві підкови з своїми цвяхами, з них бургграф дає епіскопові на 12 коней, решту залишає собі.

105. Крім того, ковалі зобов'язані робити все, що буде потрібно епіс­ копові в його палаці, а саме: все, що стосується дверей, вікон і різних речей, які роблять із заліза; при цьому дають їм матеріал і видають продукти на весь час.

106. Якщо епіскоп обложить який-небудь замок або обложений буде один з його замків, вони дадуть триста стріл. Якщо епіскопові буде потрібно більше, йому видадуть у достатній кількості з його матеріалу і за його рахунок.

107. Замки і ланцюги, необхідні для замикання міських воріт, вони по­ винні зробити з відпущеного містом матеріалу за рахунок міста.

108. Серед шевців вісім чоловік зобов'язані давати епіскопові, коли він відправляється до двора в похід государевий, чохли для свічників, тазів і посуду. Все інше, що буде потрібне для вказаного вище або [при поїздках] для облоги замків, як-от: мішки і короби або які-небудь інші речі, треба ви­ готовляти з чорної шкіри, причому витрати йдуть за рахунок епіскопа.

Хрестоматія з історії середніх віків / За ред. ^! М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. І. — К, 1951. — С 359—361. >

Із запису магдебурзького права (кінець XII ст. і ХНІ ст.)

Статья 1. О советниках (ратманах)

Когда был основан город Магдебург, он получил право (вейхбильд) по своей доброй воле и по совету мудрейших. На совет созывали (горо­жан), чтобы они избрали шеффенов и советников (ратманов); шеффе-нов — на длительный срок, а советников — на один год. Они тогда дали присягу и присягают с тех пор каждый год, когда их избирают, в том, что не будут щадить своих сил, чтобы блюсти честь и добрую славу города по совету мудрейших. Ратманы собираются на городской суд (burding), когда они пожелают, по совету мудрейших, когда объявляют призыв на помощь, и (тогда они) вызываются согласно их присяге... То, в чем они поклялись в городском суде, они должны всегда соблюдать. Тот, кто нарушит это (клят­ву, присягу), должен отвечать (перед судом). Если кто не явится на город­ской суд, когда звонит колокол, тот платит шесть пфеннигов. Если ему со­общают о городском суде (а он не явится), то он уплачивает 5 шиллингов. Советники (ратманы) облечены властью разбирать различные дела, от­носящиеся к нарушению правил относительно мер и весов и продажи съестных припасов. Нарушители этих правил должны платить штраф в сумме 3-х вендских (западнославянских) марок, т. е. 36 шиллингов.

Статья 2. О правах мелких торговцев

Если торговцы в чем-либо провинились или не внесли возложенный на них штраф (бусу), нарушив клятву, данную городу или советникам (рат­манам), и если доказано, что этот поступок совершен... то нарушителя ост­ригают и избивают плетью (hut und har) или он уплачивает три шиллинга, но это зависит от ратманов, что они захотят принять. (Выбор наказания — по усмотрению ратманов.) Подвергшийся же стрижке и избиению (плетью) или откупившийся деньгами становится бесправным и не может перепрода­вать съестные припасы, разве только ратманы ему (это) позволят. Такой же приговор распространяется и на других людей, которых уличили в торгов­ле недоброкачественными съестными припасами, и они не могут больше иметь лавки без разрешения ратманов.

Статья 3. О судебных днях высшего (бургграфского) судьи

Наш высший судья, который здесь заседает, заседает 3 раза в году. Одно судебное заседание проводится в день святой Агаты, другое — в день святого Иоанна Пресветлого, третье — в восьмой день святого Мар­тина. Если эти дни приходятся на праздник или на запрещенные (непри­сутственные) дни, то он (судья) пропускает судебный день. Если он (граф)

146

10'2-Я

147

не явится в судебный день, или если там не будет шультгейса, то суд также не состоится, так как шультгейс должен найти (предложить) бургграфу первым решение. Если шультгейс не является на судебное заседание, то он уплачивает бургграфу 10 фунтов. Штраф не взимается при уважительных причинах неявки в суд (echte not), которые доказываются как это (установ­лено) правом.