Акт про тред-юніони (1913 р.)1

(Витяги)

Ст. 3 (1) Фонды тред-юниона не должны прямо... или косвенно упот­ребляться для содействия политическим целям... если такое содействие не было одобрено... остающейся в силе резолюцией, принятой тайным голосо­ванием членов союза... большинством голосов членов, участвовавших в го­лосовании:

(а) Любые платежи для содействия таким целям должны быть произ­ ведены из особого фонда (называемого в настоящем акте политическим фондом союза) и с освобождением... любого члена союза от уплаты взноса в этот фонд, если он в соответствии с настоящим актом откажется участво­ вать в этом фонде;

(б) член союза, освобожденный от обязанности участвовать в полити­ ческом фонде, не может быть лишен каких-либо преимуществ, принадлежа­ щих членам союза... взнос в политический фонд союза не может быть усло­ вием принятия в союз.

(3) Политическими целями применительно к этому разделу акта явля­ется расходование денег:

(а) на оплату любых расходов, произведенных кандидатом или возмож­ ным кандидатом в парламент или на любую государственную, муниципаль­ ную, общественную должность... в связи с выдвижением его кандидатуры или выборами;

(б) на созыв митинга или распространение любой литературы или до­ кументов в поддержку любого такого кандидата или возможного кандидата;

(в) для содержания любого лица, которое является членом парламента или занимает государственную, муниципальную и общественную долж­ ность;

(г) в связи с регистрацией избирателей или выдвижением кандидата в парламент или на любую государственную, муниципальную и обществен­ ную должность;

(д) на созыв политических митингов любого вида или распростране­ ние политической литературы любого вида...

Данный акт принадлежит к документам, продолжающим и развивающим акт о тред-юнионах 1871 г.

Хрестоматия по всеобщей истории государс­тва и права: Т. 2. /Подред. К. И. Батыра и Е.В.Поликарповой. — М, 1996. — С. 52.

326

327

§ 2. Сполучені Штати Америки

Декларація незалежності

Сполучених Штатів Америки (4 липня 1776 р.)

(Витяги)

Коли в ході людських подій для народу стає необхідним розірвати по­літичні зв'язки, які з'єднували його з іншим народом, і зайняти серед дер­жав земної кулі те окреме й рівне становище, на яке йому дають право зако­ни природи і творця природи, то належна повага до думки людства вимагає, щоб він вказав причини, які спонукують його до відокремлення.

Ми вважаємо очевидними такі істини: що всі люди створені рівними; що вони наділені своїм творцем певними невід'ємними правами, в числі яких — життя, воля і прагнення до щастя; що для забезпечення цих прав се­ред людей встановлюються уряди, справедлива влада яких випливає із зго­ди керованих; що коли яка-небудь форма правління стає згубною для цієї мети, то народ має право змінити або знищити її і встановити новий уряд, заснувавши його на таких принципах і організовуючи його владу в тій фор­мі, які він вважатиме за найбільш придатні для здійснення його безпеки і щастя. Розважність, звичайно, приписує, щоб уряди, встановлені з давніх часів, не мінялися б з пустих і скороминущих причин; і згідно з цим весь до­свід показує, що людство більш схильне терпіти, поки зло терпиме, ніж встановлювати свої права, знищуючи порядки, до яких воно звикло. Але ко­ли довгий ряд зловживань і насильств, незмінно ставлячи все ту ж мету, ви­являє намір підкорити людей абсолютному деспотизмові, то їх право, їх обов'язок скинути такий уряд і встановити нових стражів для своєї майбут­ньої безпеки.

Таке було довготерпіння цих колоній і така необхідність, яка приму­шує їх змінити свою колишню систему управління. Історія нині царству­ючого короля Великобританії є історія цілого ряду образ і насильств, які мали прямою метою встановлення необмеженої тиранії над нашими штатами. Щоб довести це, подамо факти безсторонньому світові.

1. Він відмовляв у своїй згоді на найбільш корисні і необхідні для гро­ мадського блага закони.

2. Він заборонив своїм губернаторам схвалювати закони негайної і на­ стійної необхідності, інакше як під умовою зупинення їх чинності, поки не буде одержана його згода, а після такого зупинення він рішуче нехтував за­ йматися ними.

328

3. Він відмовлявся санкціонувати інші закони, важливі для великих населених округ, добиваючись, щоб їх народ відмовився від свого права представництва в законодавчих зборах, права, неоціненного для них і страш­ ного лише для тиранів.

4. Він скликав законодавчі збори в місцях незвичайних, незручних і віддалених від сховища їх державних документів з єдиною метою довести їх втомою до поступки його заходам.

5. Він неодноразово розпускав палати представників за те, що вони з мужньою твердістю противилися його втручанням у права народу.

6. Він довгий час після таких розпусків відмовлявся дати розпоря­ дження про обрання інших палат, завдяки чому законодавча влада, яку не можна знищити, поверталася до народу в його сукупності, при чому штат тим часом залишався під загрозою всіх небезпек нападу ззовні і заворушень всередині.

7. Він намагався перешкоджати зростанню населення наших штатів, заважаючи для цієї мети чинності законів про натуралізацію іноземців, від­ мовляючись видавати інші для заохочення їх переселення сюди і утрудню­ ючи умови займання нових земель.

8. Він заважав виконанню правосуддя, відмовляючи у своїй згоді на закони про відкриття судових місць.

9. Він поставив судців у залежність тільки від його волі щодо заміщен­ ня їх посад, розміру і виплати їх окладів.

10. Він встановив безліч нових посад і прислав до нас юрби чиновни­ ків, щоб виснажувати наш народ і поїдати його засоби до існування.

11. Він тримав серед нас, під час миру, постійне військо без згоди на­ ших законодавчих зборів.

12. Він прагнув зробити військову владу незалежною і поставленою вище цивільної.

13. Він об'єднувався з іншими особами¹, щоб підкорити нас юрисдик­ ції, чужій нашій конституції і не визнаній нашими законами, даючи свою згоду на їх акти уявного законодавства.

(14) про розквартирування серед нас великих озброєних загонів;

15. про захист їх, підробкою справжнього суду, від кари за вбивства, вчинені серед населення цих штатів;

15. про припинення нашої торгівлі з усіма частинами світу;

16. про оподаткування нас без нашої згоди;

15. про позбавлення нас у багатьох випадках переваг суду при­ сяжних;

15. про висилання нас за моря для суду за уявні злочини;

15. про знищення вільної системи англійських законів в одній сусідній провінції, встановлення там свавільного управління і розши-

329

рення її кордонів, щоб зробити її в один і той же час прикладом і зна­ряддям запровадження такої ж необмеженої влади в цих колоніях;

21. про відібрання наших хартій, знищення наших найбільш на­ ми цінимих законів і зміну в самій основі форм нашого правління;

22. про зупинення дій наших власних законодавчих зборів і ого­ лошення себе наділеними владою видавати для нас закони в яких би то не було випадках.

23. Він зрікся управління нами, оголосивши нас поза своїм протекто­ ратом і провадячи проти нас війну.

24. Він грабував наші моря, спустошав наші береги, палив наші міста і губив життя нашого народу.

25. Він в теперішній час перевозить величезні армії іноземних найми­ тів, щоб довершити справу смерті, розору і тиранії, вже почату в умовах жорстокості і віроломства, які ледве чи знаходять свою подобу в найбільш варварські часи, і цілком негідну голови цивілізованої нації.

26. Він примусив наших співгромадян, взятих у полон у відкритому морі, підняти зброю проти своєї країни, стати катами своїх друзів і братів або самим загинути від їх руки.

27. Він підбурював внутрішні повстання серед нас і намагався навести на мешканців нашої прикордонної смуги лютих індійських дикунів, відоме правило провадження війни в яких це — все знищувати без різниці віку, ста­ ті і стану.

На кожній стадії цих утисків ми подавали петиції в найшанобливіших висловах про відновлення наших прав: відповіддю на наші неодноразові пе­тиції були тільки неодноразові образи. Державець, характер якого таким способом виявлений всіма вчинками, що показують його як тирана, нездат­ний бути правителем вільного народу.

Ми не виявляли і недостачі уваги до наших британських братів. Ми попереджали їх час од часу про намагання їх законодавчих зборів поширити на нас нічим не виправдану юрисдикцію. Ми нагадували їм про умови на­шої еміграції і нашого заселення тут. Ми зверталися до їх вродженої справед­ливості і великодушності і ми закликали їх зв'язками нашого загального споріднення зріктися цих насильств, які неминуче порвуть наші зв'язки і зносини. Вони також були глухі до голосу справедливості і крові. Ми по­винні тому підкоритися необхідності, яка вказує наше відокремлення, і вва­жати їх, як ми вважаємо інше людство, ворогами у війні і друзями в мирі.

Тому ми, представники Сполучених Штатів Америки, які зібралися на спільний конгрес, закликаючи найвищого суддю світу у свідки правоти на­ших намірів, іменем і владою доброго народу наших колоній, урочисто ого­лошуємо і проголошуємо:

330

Що наші Сполучені колонії є, і по праву повинні бути, вільні і незалеж­ні штати, що вони звільнені від усякого підданства британській короні і всякий політичний зв'язок між ними і державою Великобританії повинен бути і є цілком знищений; і що, як вільні і незалежні штати, вони мають ціл­ковиту владу оголошувати війну, укладати мир, вступати в союзи, встанов­лювати торгівлю і вчиняти всі інші акти й справи, які незалежні держави мо­жуть чинити по праву. За підтримання цієї декларації з твердою надією на опіку божого промислу ми взаємно ручимося один одному нашим життям, нашим майном і нашою священною честю.

Англійський парламент.

Конституції буржуазних країн. —К., 1936. — С 10—13.

j