Плутарх про реформи Солона

Оскільки суперечності між бідними і багатими досягли в той час най­вищого ступеня, держава була зовсім розхитана і здавалось, що вона може заспокоїтися і прийти до стійкого стану тільки коли встановиться тиранія. Весь простий народ був в боргу у багачів. Він обробляв у них землю, відда­ючи шосту частину врожаю і тому такі люди називались гектоморами, тобто шестидольщиками і фетами; або вони брали гроші в позику під заставу своєї свободи і ставали кабальними у тих, що позичили їм гроші. Одні з таких ста­вали рабами тут же, інших продавали на чужину. Багато хто змушений був продавати своїх дітей — ніякий закон не забороняв цього — і тікати з свого поліса через жорстокість кредиторів. Проте дуже багато людей, і до того ж з найсильніших, почали сходитися разом і на сходках умовляти один одного не залишатися пасивними, а, вибравши собі одну надійну людину в оборон­ці, звільнити (з кабали) тих, що прострочили свій платіж, провести поділ зе­млі і взагалі змінити державний устрій.

Тоді найбільш розсудливі з афінян, бачачи, що один Солон вільний від будь-яких злочинів, не бере ніякої участі в несправедливостях багачів і не перебуває в такому скрутному стані, як бідняки, просили його зайняти­ся державними справами і привести до кінця чвари. Проте історик Фаній з острова Лесбосу говорить, що Солон заради врятування держави вдався до обману тих і других: біднякам він потай обіцяв поділ землі, а багачам під­твердження існуючих боргових зобов'язань. Сам же Солон говорить, що він вагався прийняти на себе управління державою, побоюючись зажерли­вості одних і зарозумілості других. Він був обраний архонтом, а разом з тим примирителем і законодавцем, причому його прийняли охоче і багаті люди, як людину заможну, і бідняки, як людину чесну. Кажуть, що ще ра-

70

ніше передавали висловлену ним думку, що рівність не приводить до вій­ни, причому вона припала до вподоби і заможним людям і біднякам; перші сприйняли це в розумінні гідності і чесноти, другі в тому розумінні, що у них буде все рівне мірою і числом...

...Видимо Солону першому належить догадка назвати скасування бор­гових зобов'язань сейсахфією (тобто полегшенням)¹. Він провів і записав насамперед таку державну постанову, що скасовуються всі попередні бор­гові зобов'язання і щоб на майбутній час ніхто не давав грошей в позику на кабальних умовах... Більшість письменників згідно говорять, що сейсахфія була скасуванням боргових зобов'язань, з цим найбільше так само сходить­ся й те, що сам Солон говорить у своїх поетичних творах. В них Солон пи­шається тим, що

«З землі повсюди зняв поставлені границі,

І вільна стала та земля, що досі в рабстві скніла»,

а з тих громадян, які через борги попали в кабалу,

«одних повернув з чужини...

а іншим, що в рабстві на місці були, дав свободу...»

Але Солон не догодив ні тим, ні другим: багатих людей він розчарував тим, що скасував боргові зобов'язання, але ще більше того він вєкликав не­вдоволення бідняків, тому що не провів переділу землі, на який вони спо­дівались, і не встановив повної рівності всього майна, як це зробив Лікург у Спарті... Солон прославився також і законом про заповіти. Раніше не можна було складати заповіти, але майно і домашнє господарство повинні були за­лишатися в роді померлого. А Солон надав право кожному віддати своє майно кому захоче, якщо тільки у нього немає законних дітей; він дружбу вважав вищою, ніж споріднення, і особисту прихильність вищою, ніж обо­в'язок, і зробив майно добром власників.

Буквально: скидання тягаря.

Хрестоматія з історії стародавнього світу /Заред. академіка В. В. Струве. — Том II. — К, 1954. —СІ 14—116.

Арістотель про реформи Клісфена¹

...Клісфен, стоячи на чолі народної партії², на четвертий рік після по­валення тиранів при архонті Ісагорі насамперед розподілив усіх на 10 філ замість 4³, бажаючи їх змішати, щоб більше число людей користувалось громадянськими правами. Звідси і пішов вислів «не судити по філі» у від-

71

повідь тим, хто хоче дослідити походження. Потім він встановив раду п'я­тисот замість чотирьохсот, по п'ятдесят з кожної філи, а тоді було по сто. Поділив же він не на 12 філ для того, щоб йому не доводилося ділити по іс­нуючих раніше тритіях: саме, в 4 філах було 12 тритій і не довелося б йому тоді змішувати народ. Він поділив і країну по демах⁴ на ЗО частин — 10 міських, 10 берегової області, 10 з внутрішньої і, назвавши їх тритіями, жеребом вибрав по 3 в кожну філу, щоб в кожну входили частини з усіх цих областей. І він зробив демотами між собою тих, що живуть в кожному з демів, щоб люди не викривали нових громадян, називаючи їх по батькові, а щоб називали за ім'ям демів. Ось чому афіняни називають самих себе за іменами демів⁵. Встановив він і демархів (старшин демів), які мають ті са­мі обов'язки, що колись навкрари, тому що деми він влаштував на місці навкрарій. З демів деякі він назвав за містечками, деякі за засновниками, тому що не всі вони приурочувалися ще до містечок. А роди, фратрії жер­ців він полишив усім мати за батьківськими заповітами. Для філ він дав як епонімів⁶ із 100 намічених архегетів (родоначальників) десятьох, яких на­звала піфія⁷.

Після цього державний лад став далеко більш демократичним, ніж солонівський. Саме, виявилося так, що закони Солона скасувала тиранія, залишаючи їх без застосування, інші ж, нові закони видав Клісфен, маючи на увазі інтереси народу; в числі їх був виданий і закон про остракізм . І от, насамперед, на п'ятий рік після встановлення цього закону за архонта Гер-мокреонта встановили для ради п'ятисот присягу, яку приносять ще й те­пер . Потім стали обирати стратегів¹⁰ по філах, з кожної одного, а над усім взагалі військом начальником був полемарх. На 12-й рік після цього, здо­бувши перемогу в битві під Марафоном¹¹ за архонта Феніппа, через два ро­ки після перемоги, коли народ уже усвідомлював свою силу, вперше засто­сували закон про остракізм, який був встановлений через підозріння до людей, що мали силу, тому що Пісістрат з демагога-стратега зробився ти­раном. І перший підпав остракізму один з його родичів, Гіппарх, син Хар-ма з Колліта, через якого головним чином і видав закон Клісфен, бажаючи його вигнати. Справа в тому, що афіняни тим з друзів тиранів, які не брали участі в їх злочинах під час смут, дозволяли проживати в місті, користую­чись звичайною поблажливістю народу; от саме їх вождем і покровителем був Гіппарх. Але відразу ж на другий рік за архонта Телесіна вперше після тиранії обрали за жеребом бобами 9 архонтів по філах з попереду вибра­них демотами 500, а попередні всі були обрані по-старому. Підпав остра­кізму і Мегакл, син Гіппократа з Алопеки. Таким чином, протягом 3 років виганяли друзів тиранів, через яких і був виданий цей закон; після ж того, на четвертий рік, почали висилати і з інших всіх, хто тільки здавався вищим від

других. І першим підпав остракізму з людей, які стояли далеко від тиранії, Ксанфіп, син Аріфрона¹²...

¹Реформи Клісфена відносять до 509 р. до н. є.

² Народна партія — мається на увазі міський демос.

³ 10 територіальних філ замість старих 4 родових філ.

⁴ Демами з часів Клісфена почали називатися низові територіально-адміністративні підрозділи Аттіки.

⁵ Наприклад: Перікл Холаргієць (з Холаргійського дему).

⁶ Епоніми філ — стародавні герої, за ім'ям яких були названі філи; наприклад, філа Егеїда (філа царя-басилея Егея).

⁷ Піфія — віщунка при оракулі Аполлона в Дельфах.

⁸ Остракізм — буквально «черепкування», тобто голосування черепками. За допомогою остракіз­ му виганяли строком на 10 років тих політичних діячів, які здавалися небезпечними. У V ст. до н. є. остракізм перетворився в зручну зброю політичної боротьби. Політичне угруповання, що перемогло, звичайно виганяло лідера переможеного угруповання.

¹ Тобто за часів Арістотеля, в другій половині IV ст. до н. є.

10

Колегія 10 стратегів. Від часу греко-перських воєн вона перетворилася в найвищу повсякденну

владу в Афінській державі, відтіснивши на друге місце колегію 9 архонтів.

12

Битва під Марафоном сталася в 490 р. до н. є.

При розкопках на Акрополі було знайдено кілька черепків, використаних для голосування при

остракізмі. На одному є напис: «Мегакл, син Гіппократа з Алопеки», на другому: «Ксанфіп, син

Аріфрона», на третьому: «Фемістокл, Фреаррієць».¹

Хрестоматія з історії стародавнього світу / За ред. академіка В. В. Струве. — Том II. — К., 1954. — СІ 19—120.