Декрет про право носіння зброї тільки активними громадянами

(19 червня 1790 р.)

(Витяги)

Національні збори постановляють:

Протягом місяця після опублікування цього декрету всі активні грома­дяни міст, містечок та інших місцевостей, які бажають зберегти за собою права, зв'язані з цим становищем, повинні вписати свої прізвища, кожен у своїй секції, до списку національної гвардії.

4. Ніхто не має права носити зброї, якщо він не внесений до списків за­значеним способом.

Нова історія в документах і матеріалах /Заред. М. М. Лукіна і В. М. Даліна. Випуск 1. —К, 1935. — С 140.

Декрет Установчих зборів

про заборону колективних петицій

(10 травня 1791 р.)

Право петицій належить кожній людині і не може бути передоручене нею іншій. В наслідок цього воно не може бути здійснюване від імени будь-якого колективу: виборчими зборами, адміністративними і судовими установами, муніципалітетами і комунами, секціями комун або товариства­ми громадян.

Нова історія в документах і матеріалах /Заред. М. М. Лукіна і В. М. Даліна. — Випуск! — К., 1935. — С 140.

Закон Ле-Шапельє про заборону

зборів і спілок осіб тої ж самої професії

(14 червня 1791 р.)

Доповідь Ле-Шапельє

Я з'явився... доповісти вам про порушення принципів конституції, які знищили корпорації, про порушення, яке породжує велику небезпеку для суспільного ладу. Деякі особи намагалися воскресити знищені корпорації, влаштовуючи збори окремих ремесел і професій, де обирались голови, сек­ретарі, синдики й інші службові особи. Ці збори, які поширилися по всьому королівству і уже встановили між собою зносини, мають на меті примусити

365

підприємців, колишніх майстрів, збільшити поденну зарплату, перешкоди­ти робітникам і приватним особам, які дають їм роботу в майстернях, скла­дати між собою договори полюбовно; примусити їх підписувати зобов'я­зання, підкорятися таксі поденної зарплати, встановленій цими зборами, а також і іншими, які вони дозволяють собі ухвалювати. Для того щоб при­мусити виконувати ці постанови, вдаються навіть до насильств; робітників примушують залишати свої майстерні, хоча б вони і були задоволені з одер­жуваної зарплати; очевидно, хочуть збезлюдити майстерні; багато які вже обурились, і стався ряд заколотів.

Ваш комітет гадає, що час попередити розвиток цього лиха... Отже, треба повернутися до того принципу, що питання про заробітну плату по­винно бути справою вільної угоди одної особи з іншою, а потім робітник по­винен додержувати тої умови, яку він склав з роботодавцем. Конституцій­ний комітет, не встановлюючи розмірів заробітної плати, які повинні зале­жати від вільної угоди обох сторін, вважає необхідним подати вам проект

декрету...

Ст. 1. Через те, що знищення всякого роду корпорації громадян одного і того ж стану і професії є одною з основ французької конституції, забороня­ється відновлювати такі під якими б то ні було приводами і в якій би то ні

було формі.

Ст. 2. Громадяни одного і того ж стану і професії, підприємці, хазяї майстерень, робітники і підмайстрі якого б то ні було ремесла не мають пра­ва збиратися вкупі, обирати ні голову, ні секретаря — синдика, ні вести про­токоли, ухвалювати рішення і постанови, ні створювати регламенти віднос­но своїх так званих спільних інтересів.

Ст. 3. Адміністрації і муніципальним органам забороняється прийма­ти які б то ні було адреси, заяви або петицій від імені будь-якої професії і відповідати на них; їм приписується оголошувати недійсними ті постанови, які можуть бути ухвалені подібним способом, і пильно стежити за тим, щоб вони не мали ні будь-яких наслідків, ні виконання.

Ст. 4. Якщо, всупереч принципам свободи і конституції, громадяни, зв'язані тою ж самою професією або ремеслом, ухвалять рішення або ввій­дуть в угоди, які спрямовуються до того, щоб спільно відмовитися від ро­боти або приймати роботу, яка вимагає застосування їхнього майстерства лише за певну ціну, то подібні постанови і рішення незалежно від того, чи супроводжувались вони клятвою, чи ні, оголошуються суперечними конс­титуції, свободі і декларації прав людини, і вважаються недійсними. Ад­міністративні і муніципальні органи повинні оголошувати про їх недійс­ність.

Призвідники, ватажки і підбурювачі, які їх викликали, склали або голо­вували на зборах, віддаються за заявою прокурора комуни до поліцейського

366

суду і присуджуються до штрафу в 500 ліврів з позбавленням на рік прав ак­тивних громадян і з забороною права входу на первинні виборчі збори.

Ст. 5. Усім адміністративним і муніципальним органам забороняється під страхом особистої відповідальності їх членів наймати, допускати або погоджуватись на участь у громадських роботах тих підприємців, робітни­ків і підмайстрів, які викликали або підписали вищезгадані постанови й уго­ди, за винятком того випадку, коли вони за власним почином з'являться до канцелярії поліцейського суду для заяви про відмову від них.

Ст. 6. Якщо означені вище постанови або угоди, поширені шляхом розклеювання або роздавання в письмовному вигляді, міститимуть загрози проти підприємців, ремісників, робітників або іногородніх поденників, які приходять працювати в дану місцевість, або ж проти тих, які задовольнили­ся б нижчою заробітною платою, — всі призвідники, підбурювачі і особи, які підписали подібні акти та документи, караються штрафом в 1 тис. ліврів і тримісячним ув'язненням.

Ст. 7. Коли особиста свобода підприємців і робітників буде зазнавати загроз або насильств з боку цих співтовариств, то винні в цих насильствах будуть переслідуватися як порушники громадського спокою.

Ст. 8. Всі збори ремесників, робітників, підмайстрів і поденників, які мають на меті обмеження свободи займатися промисловою працею, свобо­ди, яка належить всім на підставі вільної угоди, або ж скеровані проти дій поліції, або проти виконання судових вироків, винесених по такого роду справах, також проти публічних торгів і здачі підрядів, вважатимуться бун­тівничими зборищами і, як такі, каратимуться за всією суворістю законів, спрямованих проти призвідників, підбурювачів і ватажків указаних зборищ і всіх тих, хто вчинив акти насильства і самоправства.

Нова історія в документах і матеріалах / За ред. М. М. Лукіна і В. М. Даліна. — Випуск І. — К. 1935. — С 154—155.

Декрет Установчих зборів проти заколотів (18 липня 1791 р.)

1. Всі особи, винні у підбурюванні до вбивства, грабежів, підпалів або непокори законам шляхом відозв або афіш, шляхом надрукування або по­ширення друкованих творів, шляхом виголошення промов у публічних міс­цях і зборах, розглядаються як бунтівники і порушники громадського спо­кою; поліцейські службовці повинні негайно арештовувати їх і відправляти ^в суди для законної кари.

367

2. Всякий, хто, будучи в натовпі або під час заколоту, закликатиме до вбивства, карається трьома роками каторги, якщо вбивство не відбулося; а якщо вбивство відбулося, то він вважається його співучасником. Всі присутні при цьому громадяни мусять сприяти або подавати допомогу для його затримання.

3. Всякі вигуки проти національної гвардії або проти діючих військо­ вих частин, які мають на меті примусити їх опустити або скласти зброю, є бунтівними криками і караються ув'язненням на строк до двох років.

Нова історія в документах і матеріалах /Заред. М. М. Лукіна і В. М. Даліна. — Випуск І. — К, 1935. — С 157—158.