Нортгемптонська асиза (1176 р.)

(Витяги)

Це асизи, видані в Кларендоні і потім записані в Нортгемптоні.

1. Якщо хто буде обвинувачений перед суддями государя короля в та­ємному вбивстві, або в грабежі, або в розбої, або в переховуванні людей, які роблять це, або у виробленні фальшивої монети, або в підпалі клятвеними свідченнями дванадцяти рицарів сотні, а якщо рицарів не буде, то клятвени­ми свідченнями дванадцяти вільних повноправних людей і клятвеними свідченнями чотирьох чоловік з кожного села сотні, то він іде на випробу­вання водою і, якщо виявиться винним, втрачає одну ногу. А в Нортгемпто­ні додано було для посилення суворості юстиції, що він повинен разом з но­гою втратити також і правий кулак і повинен покинути королівство, і протя­гом сорока днів він буде вигнаний з королівства. А якщо вийде чистим з випробування водою, то повинен знайти поручителів і хай залишається в королівстві, якщо тільки не буде обвинувачений в таємному вбивстві або в іншому мерзенному злочині спільно графством або повноправними рицаря­ми графства, і якщо він згаданим вище способом буде обвинувачений в цьо­му, то хоч він вийшов з випробування водою неушкодженим, все ж протя­гом сорока днів він залишить королівство і майно своє забере з собою, без шкоди для права його сеньйорів, і залишить королівство, поки на те буде во­ля государя короля. Асиза ж ця буде зберігати свою силу з того часу, коли

235

видана була асиза в Кларендоні, без перерви до цього часу, а з цього часу, поки буде угодно государю королю, в справах про таємне вбивство і про зраду, і про підпал, і в усіх згаданих вище параграфах, за винятком справ про дрібні крадіжки і грабежі, які були вчинені під час війни, як крадіжка і пограбування коней і биків та дрібніших речей.

Хрестоматія з історії середніх віків / За ред.

М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. II. —

К, 1952. — С 67—68.

Асиза про озброєння (1181 р.)

(Витяги)

1. Кожен, хто володіє феодом одного рицаря, повинен мати панцирі шлем, щит і спис, і кожний рицар повинен мати стільки панцирів і шлемів, 1 і щитів, і списів, скільки він має рицарських феодів у своєму домені.

2. Кожна ж вільна людина світського звання, яка має рухоме майно або прибуток вартістю в 16 марок, повинна мати панцир, і шлем, і щит, і спис; а кожна вільна людина світського звання, що має рухоме майно або прибуток вартістю в 10 марок, повинна мати кольчугу і шишак залізний та

спис.

3. Далі всі городяни і вся община вільних людей повинні мати куртку і Я

залізний шишак та спис.

5. Якщо той, у кого є ця зброя, помре, зброя його повинна залишатись його спадкоємцеві. Якщо ж спадкоємець не буде ще в такому віці, щоб міг вживати в діло зброю, коли це буде потрібно, то той, хто матиме над ним опіку, повинен мати під своєю опікою також і зброю і повинен знайти люди­ну, яка могла б вжити цю зброю на службу государю королю доти, доки спадкоємець дійде такого віку, що буде спроможний носити зброю, і тоді

нехай він і володіє нею.

9. Далі, судді повинні провести розслідування під присягою через пов­ноправних рицарів або інших вільних і рівноправних людей сотень і міст, скільки визнають за потрібне, про тих, які мають майно такої цінності, від­повідно до якої вони повинні мати панцир і шлем, і спис, і щит згідно з тим, що сказано вище, тобто щоб назвали їм [суддям] окремо всіх із своїх сотень і сусідств та міст, які мають 16 марок рухомого майна або прибутку, а також і тих, хто має 10 марок. І судді після цього повинні наказати всім цим прися­жним та іншим внести в список, хто скільки має рухомого майна або прибут­ку і яку повинен мати зброю; після цього перед ними на загальному зібранні вони повинні примусити прочитати цю асизу про озброєння і примусити їх заприсягтися, що вони будуть мати цю зброю відповідно до цінності свого

236

рухомого майна або прибутку і будуть вживати її на службі государю коро­лю, як вимагає цього згадана вище асиза, і зберігаючи вірність государю королю Генріху та королівству його. Якщо ж станеться, що хто-небудь з тих, які повинні мати цю зброю, не прийде на зібрання графства в той строк, коли судді були на зібранні цього графства-, в такому разі судді призначать йому строк стати перед ними на зібранні іншого графства. І якщо він не при­йде до них ні на одне зібрання тих графств, які будуть об'їжджати вони [суд­ді], і його не буде в цій країні, йому повинен бути призначений строк прийти у Вестмінстер протягом восьми днів після свята св. Михайла¹, щоб бути там для складання своєї присяги, оскільки він любить себе і все своє. І йому має бути наказано, щоб протягом згаданого вище свята св. Гілярія він уже мав зброю, яку йому належить мати.

¹ Свято св. Михайла — 29 вересня (закінчення жнив. Новий звітний рік).

Хрестоматія з історії середніх віків /Заре М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. II. — К, 1952. — С 68—69.

Велика хартія вольностей (1215 р.)

(Витяги)

Іоанн, з ласки божої король Англії, сеньйор Ірландії, герцог Нормандії і Аквітанії, граф Анжу, архієпіскопам, епіскопам, абатам, графам, баронам, юстиціаріям, чинам лісового відомства, шерифам, бейліфам, слугам і всім службовим особам та вірним своїм привіт. Знайте, що ми з волі божої і для спасіння душі нашої та всіх попередників і наступників наших, на честь бо­га і для піднесення святої церкви...

1. По-перше, дали перед богом свою згоду і цією хартією нашою під­твердили за нас і за наступників наших на вічні часи, щоб англійська церква була вільна і володіла своїми правами в цілості і своїми вільностями в недо­торканності...

12. Ні щитові гроші, ні [будь-яка інша] грошова допомога не повинні збиратися в королівстві нашому інакше, як за загальною порадою королівст­ва нашого, якщо це не для викупу нашого з полону і для посвячення в рицарі первородного сина нашого і для видання першим шлюбом заміж дочки на­шої первородної; і для цього належить брати лише помірну грошову допо­могу; так само треба робити і відносно грошової допомоги з міста Лондона.

13.1 місто Лондон повинне мати всі стародавні вільності і вільні свої звичаї як на суші, так і на воді. Крім того, ми волимо і постановляємо, щоб

237

усі інші міста і бурги, і містечка, і порти мали всі вільності та вільні свої

звичаї.

14. А для того, щоб мати загальну пораду королівства при оподатку­ванні грошовою допомогою в інших випадках, крім трьох вищезгаданих, або для оподаткування щитовими грішми, ми накажемо покликати архієпіс-копів, епіскопів, абатів, графів і старших баронів нашими листами кожного окремо і, крім того, накажемо покликати огулом, через шерифів і бейліфів наших, усіх тих, хто держить від нас безпосередньо.

15. Ми не дозволимо надалі нікому брати грошову допомогу із своїх Вільних людей, крім як для викупу її з полону і для посвячення в рицарі її первородного сина і для видання заміж першим шлюбом її первородної доч­ки; і для цього належить брати лише помірну грошову допомогу.

16. Нікого не можна примушувати виконувати більшу службу за свій рицарський лен або за інше вільне держання, ніж та, яка належить з нього.

17. Загальні тяжби не повинні іти за нашою курією, але повинні роз- глядатися в якому-небудь певному місці.

20. Вільна людина буде штрафуватися за малу провину тільки відпо-відно до роду провини, а за велику провину буде штрафуватися відповідно1 до важливості провини, причому має залишатися недоторканним її основне 1 майно, таким же чином [буде штрафуватися] і купець, і його товар залиши­ться недоторканним; і вілан таким же чином буде штрафуватися, і у нього 1 залишиться недоторканним його реманент, якщо він буде оштрафований-^ нами; і ніякий із згаданих вище штрафів не буде накладений інакше, як на підставі клятвених свідчень чесних людей з сусідів [обвинувачених].

35. Одна міра вина хай буде по всьому нашому королівству, і одна міра пива, і одна міра хліба, а саме лондонська четверть, і одна ширина фар­бованих сукон і нефарбованих та сукон для панцирів, а саме два лікті між краями; те саме, що про міри, хай стосується і ваги.

39. Ні одна вільна людина не буде арештована і ув'язнена в тюрму або позбавлена майна, або оголошена поза законом, або вигнана, або яким-не- будь [іншим] способом знедолена, і ми не підемо на неї і не пошлемо на неї інакше, як на підставі законного вироку рівних їй і по закону країни.

40. Нікому не будемо продавати права і справедливості, нікому не бу­ демо відмовляти в них або зволікати їх.

41. Всі купці повинні мати право вільно і безпечно виїжджати з Англії і в'їжджати в Англію, і перебувати, і їздити по Англії як по суші, так і по во­ ді, для того, щоб купувати і продавати без всяких незаконних мит, сплачу­ ючи лише стародавні і справедливі, звичаєм установлені мита, за винятком воєнного часу; і якщо вони будуть із землі, яка воює проти нас, і якщо вони опиняться в нашій землі на початку війни, вони повинні бути затримані без шкоди для їх тіла і майна, поки ми або великий юстиціарій наш не дізнаєть-* ся, як поводяться з купцями нашої землі, що перебуватимуть тоді в країні,

238

яка воює проти нас; і якщо наші там в безпеці, то ті і інші повинні бути в без­пеці в нашій землі.

52. Якщо хто був позбавлений нами, без законного вироку своїх перів, [своїх] земель, [своїх] замків, [своїх] вільностей або свого права, ми негайно ж повернемо йому їх; і якщо про це виникла тяжба, хай буде вирішена вона за вироком двадцяти п'яти баронів, про яких згадано нижче, де йде мова про гарантії миру; щождо всього того, чого хто-небудь був позбавлений без за­конного вироку своїх перів королем Генріхом, батьком нашим, або королем Річардом, братом нашим, і що перебуває в наших руках або чим інші воло­діють під нашим захистом, ми дістанемо відстрочку до кінця звичайного строку тих, що прийняли хрест; виняток становить те, про що вже почато ті¹-' жбу або почато розслідування з нашого наказу перед прийняттям нами хрес­та; коли ж ми повернемося з прощі або коли станеться, що не підемо на про­щу, ми негайно ж виявимо відносно цього повну справедливість.

61. Після того ж, як ми для бога і поліпшення королівства нашого і для більш успішного втихомирення чвар, які виникли між нами і баронами наши­ми, все це згадане вище дали, бажаючи, щоб вони користувалися цим певно і нерушимо на вічні часи, — створюємо і даруємо їм нижчеписану гарантію, а саме: щоб барони обрали двадцять п'ять баронів з королівства, кого захочуть, які повинні всіма силами додержувати і охороняти та примушувати додержу­вати миру і вільностей, що їх ми їм дали і цією нинішньою хартією підтверди­ли, саме таким чином, щоб коли ми або наш юстиціарій, або бейліфи наші, або хто-небудь з слуг наших в чому-небудь проти кого-небудь погрішимо або яку-небудь з статей миру або гарантії порушимо і порушення це буде вказане чотирьом баронам з вищезгаданих двадцяти п'яти баронів, ці чотири барони прибудуть до нас або юстиціарія нашого, якщо ми будемо перебувати за ме­жами королівства, вказуючи нам порушення, і зажадають, щоб ми негайно виправили його. І якщо ми не виправимо порушення або, якщо ми будемо за межами королівства, юстиціарій наш не виправить [його] протягом сорока днів, рахуючи з того часу, коли було вказано нам або юстиціарію нашому це порушення, якщо ми перебували за межами королівства, то вищезгадані чо­тири барони доповідають про це решті з двадцяти п'яти баронів, і ті двадцять п'ять баронів разом з общиною всієї землі будуть примушувати нас і утиску­вати нас всіма способами, якими тільки можуть, тобто шляхом захоплення замків, земель, володінь та всіма іншими способами, якими можуть, поки не буде виправлене [порушення] згідно з їх рішенням; недоторканною залиша­ється при цьому наша особа і особа королеви і дітей наших; а коли виправлен­ня буде зроблене, вони знову будуть коритися нам, як робили раніше. І хто в країні захоче, складе клятву, що для виконання всього вищезгаданого буде коритися наказам вищезгаданих двадцяти п'яти баронів і що буде утискувати нас в міру сил своїх разом з ними, і ми відкрито і вільно даємо дозвіл кожно­му давати присягу, хто захоче дати її, і нікому ніколи не перешкоджаємо дати

239

присягу. Усіх же в країні, які самі добровільно не захочуть давати присягу двадцяти п'яти баронам відносно примушування і утискування нас разом з ними, ми примусимо дати присягу, як сказано вище. І якщо хто-небудь з два­дцяти п'яти баронів помре або залишить країну або яким-небудь іншим чи­ном буде позбавлений можливості виконати вищезгадане, решта з вищезгада­них двадцяти п'яти баронів повинні обрати за власним рішенням іншого на його місце, який таким же чином складе присягу, як і інші. В усьому ж, що до­ручається виконувати тим двадцяти п'яти баронам, якщо станеться, що самі двадцять п'ять будуть присутні і між ними з приводу чого-небудь виникне незгода або якщо деякі з них, діставши запрошення, не прийдуть, або не буду­чи спроможними прийти або не захотівши, хай вважається вирішеним і твер­дим те, що більшість тих, які були присутні, постановила або звеліла, так, не­мов би погодились на цьому всі двадцять п'ять; і вищезгадані двадцять п'ять повинні скласти присягу, що все вищесказане будуть виконувати вірно і при­мушувати [інших] виконувати всіма залежними від них способами. І ми нічо­го ні від кого не будемо домагатися як самі, так і через кого-небудь іншого, внаслідок чого яка-небудь з цих уступок або вільностей могла б бути скасова­на або зменшена; і коли б що-небудь таке було досягнуте, хай воно вважаєть­ся недійсним і безпідставним, і ми ніколи не скористаємося ним ні самі, ні че­рез кого-небудь іншого.

Хрестоматія з історії середніх віків І За ред.

М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. II. — К. 1952. — С. 70—73.