Глава 39

О ДОКАЗАТЕЛЬСТВАХ, ФАЛЬШИВЫХ СВИДЕТЕЛЯХ и т. д.

1146. По нашему мнению, согласно нашим обычаям, имеется восемь видов доказательств. И первый вид состоит в том, что кто-либо признает то, что от него требуют, соглашается исполнить требуемое либо без всякого от-

127

каза, либо после некоторого отрицания факта. Это доказательство наилуч­шее, наиболее простое и наименее дорогостоящее из всех.

1149. 4-й вид доказательства — доказательство при помощи свидетелей. К нему прибегают в тех случаях, когда отрицается какой-то факт, и проситель предлагает его подтвердить при помощи свидетелей. Для этого доказательства необходимы по крайней мере два законных свидетеля, которые отвечали бы после принесения присяги на предложенные вопросы одинаково.

1156. 8-й вид доказательства — доказательство при помощи презумп­ции. Этот вид доказательства может иметь множество способов, так как од­ни могут представить дело так ясно, что оно становится доказанным при по­мощи предположения, а другие — столь сомнительно, что злодеяние никак не доказывается.

Глава 45 об отказах, сервитут ах и т. Д.

1438. Личная крепостная зависимость создавалась многими путями. Во-первых, вследствие того, что в старину, когда вызывали своих поддан­ных на войну.., тех, кои без уважительной причины оставались (дома), обра­щали навеки в крепостных вместе с их потомством... Во-вторых, вследствие того, что, побуждаемые великим благочестием, многие отдавали себя и по­томков своих и имущество свое святым, ...облагая себя повинностями по своей (доброй) воле. И повинности, с них поступавшие, управляющие цер­ковными имуществами заносили в списки.., а потом из дня в день ухищря­лись взимать с них больше и больше... В конце концов то, что было сделано по доброй воле и изменения своей властью или же употреблять слова: «Мы не должны и не можем», что оскорбительно для авторитета государя.

VI. В том случае, когда мы найдем, что эти эдикты должны быть заре­гистрированы и исполнены в той форме, в какой мы их послали им после то­го, как выслушали представления по этому поводу, мы желаем и повелева­ем, чтобы по получении нашего приказания они приступили к проверке и регистрации, прервав все дела, если только мы не позволим им сделать вто­рые представления, после которых мы желаем, чтобы это было выполнено без всяких промедлений.

Черниловский 3. М. История феодального государства и права. —М., 1959.

128

Статути паризьких ткачів шерсті (XIII ст.)

(Витяги)

1. Ніхто не може бути в Парижі ткачем шерсті, якщо не купить ремес­ ло у короля. І його продає від імені короля той, хто купив його в короля, ко­ му дорожче, кому дешевше, як захоче.

2. Жоден ткач шерсті і ніхто інший не повинен мати майстерні в ме­ жах Паризького округу, якщо не вміє сам займатись ремеслом, коли він не син майстра.

3. Кожний паризький ткач шерсті може мати в своєму будинку два широких верстати і один вузький, а не в своєму будинку він не може мати ніякого, якщо він не хоче мати його на тих же правах, на яких міг би мати його чужак.

5. Кожний ткач шерсті може мати в своєму будинку одного з своїх братів і одного з своїх племінників, і для кожного з них може мати в своєму будинку два широких верстати і один вузький з тим, щоб брати і племінни­ ки працювали власноручно, і як тільки вони перестануть працювати, майс­ тер не може тримати верстата. Брати і племінники не зобов'язані купувати ремесло в короля, ні нести нічну сторожову службу, ні платити таллю, доки вони перебувають під опікою свого брата і дядька.

6. Майстер — ткач шерсті — не може ради синів або одного з своїх братів чи племінників мати згадані вище верстати не в своєму будинку.

7. Жоден ткач шерсті не може мати ці верстати ні для кого, крім синів від законної дружини, або своїх братів чи племінників.

8. Кожний ткач шерсті в своєму будинку може мати не більше одного учня, але він не може мати його менше, ніж на 4 роки служби і за 4 паризь­ ких ліври, або на 5 років служби за 60 паризьких су, або на 6 років служби за 20 паризьких су, або на 7 років служби без грошей.

9. Майстер-ткач може взяти учня на більший строк служби і за більшу плату, але за меншу він його взяти не може.

10. Учень може викупитись із служби, якщо не заперечуватиме май­ стер, але лише в тому разі, коли він прослужив 4 роки. Але майстер не може ні продати його, ні розстатись з ним, коли він не прослужив чотирьох років.

11. Майстер — ткач шерсті •*- не може мати [другого] учня чотири ро­ ки, протягом яких йому може служити [перший] учень, якщо цей учень не помер або не відмовився від ремесла назавжди.

12. Якщо учень втече від свого майстра через свою безрозсудність або легковажність, він повинен повернути майстрові всі витрати і збитки, які йому заподіяв своєю провиною, з тим, що він може повернутись до ремесла Цього майстра, а не до іншого, коли майстер не хоче його відпустити.

⁹²⁵¹ 129

9*2-51

13. Якщо учень піде від свого майстра з вини майстра,.він або його друг повинні прийти до старшини ткачів і засвідчити це перед ним; і стар­шина протягом двох тижнів повинен покликати до себе майстра учня, ви­словити йому догану і сказати, щоб він достойно утримував учня, як сина шановної людини, одягав і обував. І коли він цього не зробить, учневі під­шукають іншого майстра.

17. Старшина і двоє присяжних або троє, або четверо... повинні диви­тись, чи має майстер достатньо майна і знання, щоб взяти учня. І коли стар­шина і присяжні бачать, що майстер, який бере учня, не має відповідних якостей для того, щоб тримати учня, вони можуть взяти з нього солідну і до­статню заставу, яка спонукала б його виконувати все для учня, щоб учень не витрачав марно свого часу, а його батько — своїх грошей.

23. Жоден ткач не може ткати в Парижі повного сукна, коли не одна­ ково міцні основа і уток, коли в повній ширині тканина менше 1600 ниток і 7 картьє ширини і 5 картьє в основі, під загрозою згаданого вище штрафу.

23. Чистим сукном називають у Парижі сукно, в якому основа і уток

однакової міцності.

26. Всі суконні тканини, якого б вони не були сорту, повинні бути при­наймні 7 картьє ширини, під загрозою зазначеного штрафу.

31. Ніхто, виробляючи сукно, не може класти разом з справжньою шерстю вовну ягняти, і коли він це зробить, платить 10 су штрафу за кожний кусок: половина йде королеві, друга половина старшині і присяжним за їх клопіт і труди.

32. Всі сукна повинні бути з самої шерсті і так само доброякісні з краю і в середині, і якщо вони не такі, той, кому вони належать, платить за кож­ ний кусок сукна 5 су штрафу, з якого б вони не були верстата; половина йде королеві, половина старшині і присяжним за їх клопіт і труд.

47. [Параграф, приписаний на полях]. Ніхто зі згаданого вище цеху не повинен починати роботу до схід сонця під загрозою штрафу в 12 деньє майстрові і в 6 деньє підмайстрові, хіба тільки тоді, коли необхідно закінчи­ ти штуку сукна; в цьому разі підмайстер може прийти [раніше встановлено­ го часу], але лише протягом одного дня.

48. Нічна королівська служба ткачів полягає в тому, що старшина і ткачі платять 20 паризьких су королеві кожну ніч, коли вони повинні нести караул, і 10 паризьких су тим, хто його несе, як жалування і як жалування сторожі Малого і Великого мостів; а також в тому, що вони ставлять 60 чо­ ловік як караульних кожної ночі, коли зобов'язані нести караул.

49. Старшина цеху ткачів повинен скликати нічний караул, і тут він є ко­ ролівським службовцем і повинен це робити добре і чесно, згідно з присягою.

130

51. Підмайстри-ткачі повинні залишати роботу зразу ж, як тільки уда­рить перший дзвін до вечерні, незважаючи на те, в якій парафії вони б пра­цювали, але складати роботу вони повинні після дзвону до вечерні.

53. Всі згадані вище штрафи повинні бути сплачені паризькому прево або його підлеглому. І з рук прево або його підлеглого присяжні повинні за свої труди одержувати половину, як вище сказано.

Хрестоматія з історії середніх віків / За ред. М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. І. — К, 1951. — С 371—373.

Королівська грамота про запрошення представників від міст на генеральні штати 1302 р.

(Витяги)

Філіпп, з ласки божої король франків, сенешалові Босера і його заступ­ никові привіт. Бажаючи обговорити і розглянути разом з прелатами, барона­ ми та іншими нашими і нашого королівства вірними підданими численні скрутні обставини, які у великій мірі стосуються нашого становища і віль- ностей, а також королівства нашого, церков, духовних осіб, знаті, світських людей, общин і окремих жителів цього королівства, наказуємо вам розпоря­ дитися і зобов'язати від нашого імені... консулів і общин міст і містечок

Монпельє і Босера.., щоб ці консули і общини згаданих міст і містечок обра­ли по два або по три чоловіка з кращих і досвідчених людей.., які прибули б у неділю перед вербним тижнем у Париж для спільного з нами розгляду, об­говорення, прийняття до відома, виконання і схвалення від імені консулів і згаданих общин всього того.., що ми про згадане вище... ухвалимо. З'ясуйте їм, що коли, всупереч цьому наказові, не прибудуть до нас, будуть покарані, як буде встановлено.

Хрестоматія з історії середніх віків / За ред. М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. II. — К, 1952. — С. 20—21.

Повідомлення сучасної хроніки про скликання генеральних штатів 1308 р. в м. Турі

Король зібрав у Турі парламент з благородних і неблагородних, які прибули з усіх замкових округ і міст його королівства. Перш ніж вирушити До папи в Пуатьє, він хотів порадитися з ними, що треба зробити з тамп­лієрами, згідно з їх признанням. Для всіх запрошених був призначений день,

131

перше число місяця після Великодня [що був у тому році 14 квітня]. Король хотів діяти обережно, і, щоб не викликати на себе нарікань, він хотів заручи­тися думкою і згодою людей різного звання в своїй державі. Ось чому йому потрібні були суд і вирок не тільки благородних і вчених, але також городян і мирян. Ті, прийшовши особисто, висловились майже одностайно, що тамп­лієрів треба покарати на смерть. Від Паризького університету і особливо від професорів теології конче вимагали, щоб вони висловилися в цій справі, що вони і виконали... в суботу після вшестя.

Хрестоматія з історії середніх віків / За ред. М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. П. — К., 1952. — С.21.

з згаданого кріпосного стану могли б надходити до нас і наступників на-лих, і давати їм, наскільки це стосується нас і наступників наших, загальну і юстійну свободу, як вище сказано і як більше докладно ми вам про це усно творили, оголошували і доручали. І даємо по совісті обіцянку за нас і за на­ступників наших, що затвердимо, схвалимо, додержимо і накажемо додер­жати і захистити все, що ви зробите і пообіцяєте в таких випадках, і грамоти, ікі ви видасте у справі про договори, викупи і про дарування свободи міс­там, общинам, містечкам або окремим особам, ми зараз же затвердимо і бу­демо видавати наш на те [дозвіл] кожного разу, як вони про це проситимуть нас... Дано в Парижі, в третій день липня, в рік від втілення Господа 1315.

Хрестоматія з історії середніх віків / За ред. М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. II. — К., 1952. — С. 42—43.

Ордонанс Людовіка X про звільнення кріпаків (З липня 1315 р.)

Людовік, з ласки божої король Франції і Наварри, улюбленим і вірним нашим — панові Saince de Chaumont і панові Nicole de Braye — привіт і за­певнення в прихильності. Оскільки за звичаєвим правом кожен повинен на­родитися вільним, але за деякими звичаями і кутюмами, з давніх-давен уста­новленими і досі в нашому королівстві додержуваними, а також випадково за проступки предків дуже велика кількість нашого простого люду (commun peuple) впала в кріпосну залежність (servitude) і різні [інші залежні] стани, що дуже нам не до вподоби, ми, беручи до уваги, що королівство наше на­зване і вважається королівством франків, і бажаючи, щоб дійсний стан ре­чей відповідав [цій] назві і щоб становище народу було виправлене нами з початком нашого нового царювання, після обговорення з нашою великою радою наказали і наказуємо, щоб скрізь у королівстві нашому, оскільки це в нашій владі і владі наступників наших, такі несвободи приведені були до свободи (franchises) і щоб усім тим, хто або через походження, або через дав­ність, або знов внаслідок шлюбів, або внаслідок проживання на невільній зе­млі впав у кріпосну залежність, була дана на добрих і пристойних умовах свобода. І ради того, щоб простий люд наш не терпів більше ні кривд, ні шкоди від збірщиків, сержантів та інших службовців, яких раніше посилали у справі про менморти і формар'яжі, як це було досі, що дуже нам не до впо­доби, а також ради того, щоб і інші сеньйори, які володіють особисто залеж­ними людьми, за нашим прикладом, привели їх до вільного стану, ми, ціл­ком покладаючись на вірність і випробувану мудрість вашу, цією грамотою доручаємо і наказуємо вам вирушити в санліський бальяж і його відомство, а також в усі містечка, міста, общини і до окремих осіб, які вимагатимуть у вас згаданої вище свободи, з тим, щоб договорюватися і умовлятися з ними про певні викупи, якими ми були б достатньо винагороджені за вигоди, які

132

Ордонанс Людовіка XII про судочинство у королівстві

(1498 р.)

(Витяги)

Ми, Людовік, милістю божою король Франції, оголошуємо до загаль­ного відома віднині й надалі:

...Правосуддя є найперша і найбільш достойна з важливих чеснот, і також головна й найнеобхідніша частина всіх монархій, королівств і кня­зівств, що мають добре управління і перебувають у порядку...

Ми наказали й наказуємо, що писарі комісарів та їхніх помічників, чи го радники наших судів, бальї, сенешалі та судді, чи їх загальні або спе­ціальні заступники й інші судді, не мають права приймати нічого від тих, тро кого їм доручено їхніми начальниками провести назване слідство...

Тільки нам і потомкам нашим, королям Франції, поряд з деякими ін­шими особливими правами й перевагами, присвоєними нам і потомкам на­шим, королям Франції, на знак верховної влади належить право помилуван­ня і прощення. Однак деякі намісники і губернатори наші, а також їх заступ­ники, нами призначені в деяких областях нашого королівства, намагаються і прагнуть, посилаючись на якісь нібито одержані від нас чи від попередників наших повноваження, давати помилування і прощення... і вести справи як цивільні, так і кримінальні між сторонами, не зважаючи на право на оскар­ження і на підсудність; разом з тим вони вимагають до себе справи, які ве­дуть у наших сенешалів та бальї і в інших установлених суддів, порушуючи загальну підсудність, встановлену в нашому королівстві, в зв'язку з цим ми інулювали й анулюємо своїм указом назавжди і непорушно про їхню владу, забороняючи їм надалі давати помилування і прощення... вимагати справи,

133

що перебувають на провадженні в звичайних судах, і провадити їх будь-яким способом...

Хрестоматія з історії середніх віків. —

1С. 1972. — С 74—75.