3

Фінансова статистика (тема 5)

Тема 5. Статистика ощадної справи

Мета заняття: ознайомити студентів з предметом та завданнями статистики ощадної справи, вивчити основні показники та методологію статистики ощадної справи, закріпити на наочних прикладах пройдений матеріал. Виховувати економічне мислення, акуратність у роботі, точність в обчисленнях, любов до обраної професії.

Лекція 5 (2 год.)

1. Мета та завдання статистики ощадної справи

2. Статистика ощадних операцій

3. Статистика управління активними операціями

Рекомендована література: - основна: 6,7,9,10,12,14,15,17,18,19,20,21;

- додаткова 2,7,10,13,14.

С.О.

Тема 5. Статистика ощадної справи

1. Сутність, види та функції банків

2. Вимірювання доходності кредиту

3. Узагальнюючі показники ощадної справи

4. Статистичне вивчення мережі ощадних банків і забезпечення ними населення

5. Аналіз діяльності банків по залученню коштів населення

1. Мета та завдання статистики ощадної справи

Ощадні банки є важливим, необхідним елементом економіки країн Центральної та Східної Європи, тому що вони посідають значне місце в наданні населенню ефективних фінансових послуг. Якщо комерційні банки зорієнтовані в основному на наданні послуг великим комерційним, спільним і державним підприємствам, багатим приватним особам і практично не зацікавлені в наданні послуг дрібним і середнім клієнтам, то ощадні банки якраз навпаки.

Актуальними є такі банківські послуги:

• Комплексне розрахунково-касове обслуговування, безготівкові розрахунки, внутрішні та міжнародні перекази.

• Депозитні рахунки.

• Кредитування малих і середніх підприємств, фермерів, індивідуальних торговців, власників кафе, ресторанів і т.д.

• Споживче фінансування.

• Фінансування будівництва і купівлі житла.

• Розповсюдження державних цінних паперів, акцій, виплата дивідендів.

• Інші продукти банку для дрібної та середньої клієнтури.

Основні операції з акумуляції грошових нагромаджень населення виконують установи ощадного банку. До функцій ощадного банку належать:

• обслуговування населення грошово-речовими лотереями;

• добровільні внески громадян у державні та інші цільові фонди;

• виплата заробітної плати;

• приймання комунальних платежів, окремих податків та зборів;

• кредитування населення;

• операції за державними позиками.

Ощадна справа вивчає:

• розвиток і розміщення уставов ощадного банку;

• чисельність і склад вкладників;

• розмір і динаміку заощадження.

До завдань статистики ощадної справи належать:

• забезпечення інформацією про стан і розвиток кредиту;

• залучення в національно-господарський оборот грошових нагромаджень населення.

Вклад – це грошова сума (готівка або безготівкова форма вкладів, вклади в національній або іноземній валюті) внесена в банк (громадянином, юридичною або третьою особою) для зберігання на певних умовах і для отримання доходу.

2. Статистика ощадних операцій

До найважливіших показників статистики ощадної справи належать:

• кількість установ ощадного банку;

• чисельність і склад вкладників;

• сума внесених вкладів.

Для характеристики розвитку ощадної справи обчислюють динаміку цих показників.

Основні середні показники статистики ощадної справи:

• середній розмір вкладу на одного вкладника;

• середня сума вкладу на одну установу ощадного банку;

• середній строк зберігання вкладів.

Відносні показники інтенсивності визначають у розрахунку на 1000 або 10000 осіб. У статистиці ощадної справи найчастіше застосовують такі показники інтенсивності:

• кількість вкладників на певну кількість ,осіб;

• кількість ощадних установ на певну кількість населення, яка припадає на одну установу ощадного банку.

Крім того, розраховують такі показники:

1. Середній розмір вкладу:

, (5.1)

де а – залишки вкладів; N – чисельність вкладників (приймають такою, що дорівнює кількості поточних рахунків).

2. Середній термін зберігання вкладів ( ). Розраховують як середню арифметичну зважену з термінів зберігання конкретних вкладів (t) і сум за вкладами (а):

. (5.2)

На практиці цей показник визначають за формулою:

, (5.3)

де - сума фактично нарахованих на рахунки вкладників процентів за певний період часу; - умовна сума процентів, яка була б нарахована на рахунки вкладників, якби вклади зберігались весь календарний період; Д - кількість календарних днів досліджуваного періоду.

3. Коефіцієнт припливу вкладів. Розраховуюють як відношення суми припливу вкладів за звітний період ( ) до залишків вкладу на початок періоду (З_п):

. (5.4)

Сума припливу вкладів визначається як різниця між надходженням і вибуттям вкладів.

Ступінь осідання вкладів (О_С) на рахунках вкладників становить відношення (у відсотках) суми припливу вкладів (П_Р) до загальної суми надходження вкладів (Н) за певний період часу:

. (5.5)

Динаміку середнього розміру вкладу за сукупністю установ ощадного банку аналізуюють за допомогою індексного методу (індексів змінного складу, фіксованого складу та структурних зрушень):

; (5.6)

; (5.7)

, (5.8)

де а- розмір вкладу на одного вкладника; N- чисельність вкладників.

Вплив на абсолютний приріст загального обсягу вкладів:

• зміни середнього розміру вкладу на одного вкладника:

; (5.9)

• зміни кількості вкладників

. (5.10)

Взаємозв’язок:

. (5.11)

Кількісну залежність між середнім розміром вкладу і чинниками, які на нього впливають, можна визначити за допомогою коефіцієнта еластичності. Основним чинником, від якого залежить середній розмір вкладу, є рівень доходу. Тому еластичність середнього розміру вкладу залежить насамперед від рівня доходу. У цьому разі середній розмір вкладу (y) розглядається як функція від рівня доходу вкладника:

y=f(x),

де x- рівень доходу вкладника.

Коефіцієнт еластичності характеризує, на скільки відсотків зміниться середній розмір вкладу із зміною рівня доходу вкладника на один відсоток. Коефіцієнт еластичності є інструментом вивчення закономірностей та прогнозу середнього розміру вкладу і розраховується за формулою:

, (5.12)

де x- розмір вкладу; y- дохід вкладника.