Королівська декларація про знесення замків (31 липня 1626 р.)

Людовік і т. д. Оскільки ще раніше, до зібрання штатів королівства і зібрання нотаблів, скликаних, щоб дати нам і покійному королю, нашому вельмишановному сеньйорові і батькові, пораду у найважливіших справах королівства, а також зібрання штатів провінції Бретані, відкритих нами в 1614 p., завжди просили і уклінно благали нашого покійного сеньйора і батька і нас про зруйнування кількох укріплень у різних місцях королівства, які, не будучи кордонами з ворогами і сусідами, ні проходами або важли­вими пунктами, збільшують тільки наші видатки на утримання непотріб­них гарнізонів і для притулку різним особам, які при найменшому завору-

шенні дуже непокоїли провінції, де ці укріплення знаходяться, — ми ого­лошуємо:

Що оскільки про це знову просили наші піддані трьох станів, нині зібрані на штати, то це дало нам привід скасувати ордонанси, видані раніше як для згаданих провінцій, так і для всього нашого королівства, щоб тим швидше скоротити видатки, усунути ці приводи до заворушень і звільнити наш народ від турбот, які він від цього має.

З цих причин, ми заявляємо, оголошуємо, наказуємо, волимо і нам угодно:

Щоб в усіх укріплених місцях, чи то будуть міста чи замки, які знахо­дяться всередині нашого королівства і провінцій і не розташовані у важли­вих пунктах на кордонах або інших важливих місцях, укріплення, були зне­сені і зруйновані; навіть старі стіни повинні бути зруйновані, залежно від того, наскільки це буде визнане необхідним для блага і спокою наших підда­них і безпеки держави, так щоб віднині наші піддані не могли боятися, що ці укріплення завдадуть їм якогось неспокою, і щоб ми позбулися видатків, які ми змушені виділяти на гарнізони.

Хрестоматія з історії середніх віків / За ред. М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. Ш. — К., 1953. — С 180—181.

Едикт про заборону парламентам

Втручатися в державні справи і адміністрацію (лютий 1641 р.)

(Витяги)

...Ми, зважаючи на думку нашої ради, виходячи з нашого твердого переконання, і в силу нашої королівської влади й авторитету, сказали і оголосили, говоримо і оголошуємо, що наш паризький парламент та інші наші трибунали були засновані тільки для того, щоб давати правосуддя нашим підданим; ми якнайсуворіше забороняємо їм надалі не тільки бра­ти у своє відання справи, подібні до тих, які згадано вище, але взагалі всі справи, які можуть стосуватися держави, адміністрації і уряду; ці справи ми залишаємо виключно за нами і нашими наступниками, якщо тільки ми не дамо їм нашими грамотами влади і спеціального доручення, зберігаю­чи за собою право запитувати думку нашого парламенту з приводу дер­жавних справ у тих випадках, коли ми вважатимемо це корисним для бла­га нашої служби.

136

137

4. Ми наказуємо і волимо, щоб едикти і декларації, які будуть записа­ ні в реєстри за цією формою (в нашій присутності і на королівському за­ сіданні — lit de justice), виконувались цілком за їх формою і змістом, і забо­ роняємо нашому парламентові та іншим трибуналам чинити який-небудь опір, не забороняючи, проте, нашим службовим особам робити нам подан­ ня, які вони вважатимуть потрібними, про виконання едиктів для блага на­ шої служби, і після цих подань ми волимо і наказуємо, щоб вони корилися нашим бажанням і виконували едикти згідно з поправками, які будуть зроб­ лені нашою владою, коли ми це накажемо їм.

5. Щодо едиктів і декларацій, які будуть послані їм відносно уряду і адміністрації держави, то ми наказуємо і вимагаємо, щоб вони опубліко­ вували і реєстрували їх, ні в якому разі не розглядаючи і не обговорюючи їх; щодо едиктів і декларацій відносно наших фінансів, то ми волимо і на­ казуємо, щоб, коли, після того як вони будуть прислані їм, виникнуть якісь перешкоди для реєстрації їх, вони поверталися для подання нам, щоб ми могли зробити в них зміни, які визнаємо потрібними, вони ж не матимуть права вносити в них які-небудь зміни своєю владою або ж ужи­ вати слова «ми не повинні і не можемо», що є зневажливим для авторите­ ту государя.

VI. В тому разі, коли ми вважатимемо, що едикти повинні бути зареєст- оовані і виконані в тій формі, в якій ми їх послали їм після того, як вислуха­ ли подання з цього приводу, ми волимо і наказуємо, щоб після одержання нашого наказу вони приступили до перевірки і реєстрації, припинивши всі справи, якщо тільки ми не дозволимо їм надіслати друге подання, після яко­ го ми волимо, щоб це було виконано негайно.

Хрестоматія з історії середніх віків /За ред. М. П. Граціанського і С. Д. Сказкіна. — Т. III. — К, 1953. — С. 182—183.

<<