Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРЫ МАГИСТР 2011 ВСЕ.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
28.09.2019
Размер:
2.02 Mб
Скачать
  1. Теорія ринкових імперфекцій та теорія інтернаціоналізації. Еклектична теорія міжнародного виробництва Дж.Данінга.

У 1960-ті роки домінуючою стала теорія ринкових імперфекцій . У 1960 році С. Хаймер і дещо пізніше Ч. Кіндлебергер довели неадекватність припущень про чисту конк-цію проблемам аналізу ПЗІ. Вони показали, що для здійснення ПЗІ фірма повинна мати певні переваги над місц. підприємницькими стр-рами (переваги в технолог. рівні, упр-ні, інноваційному потенціалі, розвиненість фін. інфрастр-ри). Іншими словами, повинні існувати певні імперфекції ринку. Ці переваги повинні, з одного боку, мати міжн. мобільність, а з іншого, повинні бути вищими, ніж затрати при переході на заруб. ринок. Теорія ринк. імперфекцій є актуальною і на сьогодн. день.

В умовах динамічного розвитку ТНК з 1960-70-х років з’являються теорії, які пояснюють це явище. Теорія інтерналізації , згідно з якою рух капіталу пояснюється перевагами створення внутрішньокорпоративного за орг-цією та міжнародного за х-ром ринку (інтернального ринку). Дана теорія передбачає розподіл капіталу за критеріями технологічної та виробничої спеціалізації, що дає можливість визначення міжнародної ціни різних типів інвестицій. За допомогою диверсифікації капіталу та розміщенні в різних країнах, можна отримувати ек переваги. Тенденції руху міжнародного виробничого капіталу пояснюються тим, що попит на інцест ресурси зростає при появі нових сегментів.

Інтернаціоналізаціяя дозволяє за рахунок внутрішньо корпоративного інвест ринку, з одного боку, мінімізувати витрати по вартості, а з іншої – швидко реагувати на зміну потреб споживачів, переходити на нові технології.

Еклектична теорія міжнародного виробництва Дж.Данінга????

Теорії ринкових імперфекцій не пояснюють причину використання різних форм інтерналізації (експорт, ліцензування, підрядне виробництво, управління за контрактом, спільне підприємництво, пряме іноземне інвестування) різними країнами. Єдиним поясненням різноманітності цих схем є вплив специфічних національних умов, які беруться до уваги теорією електичної парадигми Дж. Даннінга. Теорія стверджує, що прямі іноземні інвестиції здійснюються на основі трьох груп чинників OLI:

1.переваги володіння (технологій, навичок, іміджу, марки, масштабу),

2.переваги дислокації (місткість ринку, виробничі витрати, податки, ризики, географічне розміщення)

3.переваги інтерналізації (контрактовий ризик, збереження) які дозволяють успішніше працювати на іноземному ринку самостійно, порівняно з використанням експорту та ліцензування.

Електична теорія пояснює розміщення міжнародного виробництва особливостями приймаючих країн. Одночасне врахування комплексу загальносередовищних чинників окремих країн та конкурентних переваг фірм дає змогу знаходити адекватний рівень інтерналізації д-сті на заруб. ринках.

  1. Міжнародне портфельне інвестування та його мотивація.

Міжнародні портфельні інвестиції — це вкладення капіталу в закордонні цінні папери з метою отримання прибутку. Не дають інвесторові права реального контролю над об'єктом інвестування. Переважна короткостроковість.

Мотивація:

Головною причиною здійснення міжнародних портфельних інвестицій є прагнення інвестора розмістити свій капітал у тій країні і в такі цінні папери, де він буде приносити максимальний прибуток за припустимого рівня ризику. Портфельні інвестиції забезпечують більшу ліквідність капіталу інвестора і в багатьох випадках є чудовим засобом захисту від інфляції та інструментом отримання спекулятивного доходу. Інвестора здебільшого не цікавить, у які саме галузі вкладати капітал, головне, щоб прибутковість вкладень була найвищою, а ризик мінімальним.

Завдання оптимізації інвестиційного портфеля - диверсифікаційний спосіб управління ризиками.

Найвищий ефект від диверсифікації досягається за наявності в портфелі 8—10 різних активів, подальше збільшення їхньої кількості не забезпечує значного зниження портфельного ризику. Найменшої ризикованості можна досягти, якщо в портфель відібрано 10-15 різних цінних паперів. Подальше збільшення кількості різних активів у інвестиційному портфелі може призвести до негативних ефектів надлишкової диверсифікації