6. Облік власного капіталу і розподілення прибутку зарубіжних товариств і корпорацій.

Корпорація — це організаційна форма бізнесової діяльності, заснована на акціонерному капіталі. Корпорація як юридична особа існує незалежно від своїх власників.

Власний капітал корпорації формується акціями, тобто коштами інвесторів (власників) в обмін на реалізовані їм акції. Акція – це цінний папір без встановленого строку обігу, який засвід¬чує пайову участь в акціонерній компанії і дає його власникові право на: участь в управлінні компанією; одержання частини прибутку у вигляді дивідендів; участь у розподілі майна при ліквідації компанії.

Основними складовими власного (акцірнерного) капіталу є: 1) внесений капітал, що складається з акцій, що випущені за номінальною вартістю (звичайні та привілейовані акції) та додаткового оплаченого капіталу; 2) дарований капітал; 3) резерв переоцінки; 4) нерозподілений прибуток.

Для обліку вище перерахованого в бухгалтерському обліку використовуються наступні рахунки: "Статутний капітал (прості або привілейовані акції)", "Додатковий капітал", "Нерозподілений прибуток" .

Структура капіталу корпорації може бути подана в балансі таким чином:

Акціонерний капітал:

Внесений капітал

- Привілейовані акції (за номінальною вартістю)

- Звичайні (прості) акції (за номінальною вартістю)

- Додатковий капітал - звичайні акції

Разом внесений капітал

Нерозподілений прибуток

Разом акціонерний капітал.

Як бачимо до власного капіталу належить і нерозподілений прибуток компанії. В разі наявності нерозподілених збитків сума віднімається і зменшує загальну суму власного капіталу.

Чистий прибуток , отриманий корпорацією, використовується на виплату дивідендів та ін. цілі , передбачені статутом корпорації та законодавством країни. Серед них – створення спеціальних резервів : фінансового (легального) резерву ; статутного резерву ; деяких факультативних резервів. Розмір фінансового резерву регулюється державою. У Франції, наприклад, АТ зобов’язані відраховувати в цей резерв щорічно 5% чистого прибутку, доки він не досягне 10% статутного капіталу. Інші резерви створюються згідно зі статутом та за рішенням загальних зборів акціонерів. Невикористаний прибуток перераховується на рахунок “Нерозподілений прибуток” і складає частину власного ( акціонерного) капіталу.

За результатами розподілу чистого прибутку звітного періоду буде зроблено такий бухг запис : Дт “Фінансові результати звітного періоду”; Кт “Легальний резерв”; Кт “Статутний резерв” ; Кт “Інші резерви” ; Кт “Акціонери – Дивіденди до сплати” ; Кт “ Нерозподілений прибуток”. Можливі випадки , коли корпорація може реінвестувати всю суму чистого прибутку задля розширення господарської та фінансової діяльності.

7. Характеристика систем контролю і звітності у міжнародному бізнесі.

Контроль розпочинається з бажаного виконання, яке ґрунтується на стандартах. У процесі діяльності досягається фактичне виконання, що піддається оцінці й порівнюється зі стандартами. Якщо виникають відхилення реального виконання від стандартів, то треба виявити причини цих відхилень, розробити і реалізувати програму відповідних коригувальних дій.

Коли організація здійснює свій бізнес на міжнародному рівні, функція контролю набуває додаткового ступеня складності. Менеджери повинні не лише встановлювати стандарти, вимірювати результативність і здійснювати коригуючі дії для свого бізнесу в країні базування, але й здійснювати аналогічні операції для свого міжнародного бізнесу за її межами. Очевидно, що чим глобальніший їх бізнес, тим складніше здійснювати функцію контролю. Додатковий фактор, що ускладнює ситуацію з контролем, пов’язаний з

можливими комунікаційними проблемами, що виникають між центральною штаб-квартирою корпорації та її філіями і дочірніми фірмами.

Існують два основних типи контролю в міжнар бізнесі:

А) Прямий контроль:

наради в штаб-квартирі;

відрядження вищих менеджерів до зарубіжних відділень;

контроль поточної діяльності персоналу;

контроль за допомогою організаційної структури (письмові офіційні звіти,ланцюги команд).

Б) Непрямий контроль:

щомісячна звітність, що надсилається до офісу країни походження;

додатки до оперативної звітності, включаючи фінансові звіти (баланс, звіти про доходи, бюджети);

фінансові співвідношення.

Сформувалася чітка система контролю в міжнародних корпораціях: Ця система включає чотири основні ланки:

1. особистий контроль (ґрунтується на особистих контактах з підлеглими, у процесі яких здійснюється безпосередній нагляд за їхніми діями або ж з’ясовуються причини відхилень від стандартів чи шляхи усунення недоліків),

2. бюрократичний контроль (через систему процедур і правил, що регламентують діяльність підрозділів – бюджетний контроль і правила капітальних витрат),

3. контроль за результатами (пов’язаний з орієнтацією підрозділу на досягнення кінцевих цілей. У такому разі процес контролю поділяється на три етапи: 1) встановлення цілей підрозділу, 2) кількісний вираз цілей

через певні показники: продуктивність, прибутковість, частка ринку і т. ін., 3) оцінка діяльності менеджерів за їхньою здатністю досягати цілей)

2. культурний контроль (регулювання поведінки працівників за допомогою спільних цінностей, норм, традицій, ритуалів, переконань та інших складових організаційної культури).

Аналіз фінансової звітності та зіставлення її з планом дозволяє своєчасно виявити відхилення виконання

і вжити дійових заходів. Фінансова звітність обов’язково публікується як у фінансовій пресі, так і спеціальних виданнях корпорації, як правило, разом із висновками незалежних аудиторів. Фінансові звіти міжнародних корпорацій реєструються на фондових біржах, на яких обертаються їх цінні папери, а також в інших інститутах.

Серед документів фінансової звітності ключову роль відіграють п’ять:

Звіт про прибутки (США) або рахунок прибутків і збитків (Великобританія).

Баланс.

Звіт про акціонерний капітал.

Звіт про зміну фінансової позиції.

Звіт про грошові потоки.

У процесі аналізу фін звітності важливо зважувати на встановлення трьох ключових співвідношень:

1) Золоте правило балансу — сума вартості акціонерного капіталу та довгострокових пасивів має дорівнювати або перевершувати основний капітал.

2) Золоте правило довгострокового фінансування — довгострокові пасиви мають дорівнювати або перевершувати довгострокові активи.

3) Золоте правило короткострокового фінансування — короткострокові активи мають дорівнювати або перевершувати короткострокові пасиви.

Три комплекти фінансових звітів зарубіжних відділень до штаб-квартири:

1) Звіти, що ґрунтуються на національних стандартах рахунків, передбачених законодавством і професійними організаціями в країні господаря.

2) Звіти, що пов’язують принципи обліку зі стандартами, яких вимагає країна походження.

3) Консолідовані фінансові звіти з урахуванням вимог країн походження.

+ Фін звітність філій ґрунтується на нац стандартах бух обліку, тобто правилах підготовки фін звітів.