9. Специфіка регіональної інтеграції арабських і африканських країн.

АРАБСЬКІ:

На формування регіональних інтеграційних угрупувань, окрім демонстраційного ефекту, впливали й об’єктивні причини.

По-перше, схожі природно-кліматичні умови і близькість потреб, схожість вирішуваних проблем і завдань, що стоять перед сусідніми державами, територіальна близькість, що визначає незначність трансп витрат.

По-друге, виникла в процесі економічного розвитку взаємодоповнювана система національних економік, особливо при переході до внутрішньогалуз. розподілу праці, що також посилювала інтеграційні імпульси.

По-третє, нерівномірність формування світових економічних потенціалів в тій або іншій формі підштовхувала окремі групи країн до об’єднання + країни, що розвиваються, створюють регіональні угрупування, щоб зміцнити свої позиції на багатостор і двостор переговорах у рамках СОТ, ЄС, МВФ, СЮ.

Інтеграція була метою арабських країн ще з часів заснування Ліги арабських держав у 1945 році. Однак, протягом довгих років вона залишалася недосяжною мрією. Реформування економік арабських країн сприяє спробам налагодження регіональної інтеграції, яка відбувається в рамках 3 основних інтеграційних проектів під егідою Ліги арабських держав (ЛАД),

Ради співробітництва арабських держав Перської Затоки (РСАДПЗ) – 1981 р для просування співпраці та інтеграції між наступними країнами Перської затоки. Країни-члени РСАДПЗ мають багато спільного – це нафтодобуваючі країни з досить консервативними монархічними режимами, схожі за етнічними, соціально-політичними структурами та відмінні від інших нафтодобуваючих країн за запасами нафти та прибуткам від неї на душу населення.

та Союзу Арабського Магрибу (САМ)-1989 р - співпраця у торгівлі та питаннях миру і безпеки.

Нарівні з моделлю спільного арабського ринку, запропонованої керівництвом ЛАД, нині в регіоні існує і інша модель арабської інтеграції – створення субрегіональних інтеграційних угрупувань. Серед них можна виділити Магрибську економічну спільноту (1964 р.) у складі Алжиру, Мавританії, Марокко, Тунісу, Лівії; Союз Арабського Магрибу, до складу якого увійшли Алжир, Марокко, Туніс, Лівія, Мавританія (1989); Рада Арабської Співпраці (РАС) при членстві Єгипту, Іраку, Йорданії і Йемену (1989 р.); Об'єднана Арабська Республіка (ОАР) – союзна держава у складі Єгипту і Сирії (1958 р.). Ще одне субрегіональне угрупування – Рада арабської співпраці, організована в 1987 р., до якої увійшли Єгипет, Ірак, Йорданія і ОАР.

Потужно вплинув на стан міжнародних відносин на Близькому та Середньому Сході ісламський чинник. Організація "Ісламська Конференція" (ОІК) — міжнародна організація, яка об'єднує 57 країн, що вирішили об'єднати свої зусилля та ресурси, а також одноголосно виступати на захист своїх інтересів та забезпечити розвиток усіх мусульман світу. Цілями та завданнями ОІК є посилення ісламської солідарності між країнами-учасницями. Розвиток співпраці в політ, економічній, соціальній, культурній та науковій сферах.

Отже, незважаючи на те що інтеграційні процеси арабських країн, започатковані з утворенням Ліги арабських держав розвивалися нестабільно і малоефективну результативність, на сьогоднішній день чітко простежується інтенсифікація міжарабської інтеграції як в рамках загальноарабської ЛАД, так і в рамках субрегіональних організацій країн Перської затоки і Магрибу. Безумовно, арабські країни все ще потребують подальшої економічної диверсифікації та реформування, поступової лібералізації в галузі зовнішньоекономічного регулювання; усунення тарифних бар'єрів, поліпшення транспортного зв'язку між арабським Машріком та арабським Магрибом, розширення виробничої бази, створення вигідних умов для подальшого залучення іноземних інвестицій.

АФРИКА:

Інтеграційні процеси на Африканському континенті відзначаються характерною особливістю,

цьому сприяло багато чинників:

1. Африка є найвідсталішим регіоном світу за всіма показниками;

2. країни регіону досить тривалий період перебували в колоніальній залежності від св країн метрополій і відігравали роль сирового додатка великих колоніальних імперій.

3. багатоукладна, відстала економіка більшості країн регіону;

4. велика кількість соціально-економічних проблем, які набули глобального характеру.

Африк союз 1999 - проголошено посилення позицій Африки в глобальній економіці та міжнародному співтоваристві, посилення спроможності Африки протистояти викликам XXI ст.+ АС передбачає комплексну інтеграцію в політичній, економічній, соціальній сферах і сфері безпеки.

“Нове партнерство для розвитку Африки” – це нова масштабна програма стратегії розвитку Африки, в якій визначається її місце в сучасному світі, міститься конкретний комплекс мір у сфері економіки держав

континенту, а також виражається надія на партнерство глобального рівня при її реалізації. НЕПАД – перша програма розвитку континенту, запропонована самими африканцями.

Економічні реґіональні об’єднання Африки: Співтовариство розвитку Півдня Африки, Економічне співтовариство західноафриканських держав, Договір про створення Спільного ринку Східної і Південної

Африки