17. Дезінтеграційні та реінтеграційні процеси у сучасному світі.

Сучасний світ характеризується не тільки глобалізацією торговельних та фінансових потоків, але й значними інтеграційними процесами. ЄС є унікальним наднаціональним об”єднанням, яке за досить короткий час змогло перетворитися зі звичайного галузевого промислового союзу на потужне утворення, з уніфікованим законодавством, торгівельно-митною політикою, та навіть, розглядаючи країни Єврозони, єдиною фінансовою системою з центральним банком та єдиною валютою. Довгий час ЄС був ціллю для багатьох країн Центрально-Східної та Південної Європи. Але саме під час розгортання фінансової кризи питання про інтеграцію до ЄС стало дуже спірним. Це проявляється, перш за все, у розрізі питань про Європейську валютно-фінансову зону — фінансові системи окремих країн виявилися дуже дизбалансованими, що вплинуло на більш стабільні країни ЄС. Німеччина та Франція почали розмови щодо виходу з Єврозони, оскільки за кошти цих країн рятувалися проблемні країни — Греція, Ірландія, Іспанія, Португалія, Італія. Великобританія також поставила питання щодо доцільності свого членства в ЄС та ступені інтеграції.І, як багато хто помітив, популярність ідеї інтеграції в ЄС поступово згасає — населення європейских країн не бажає відповідати за помилки інших. Важливу роль грають міграційні питання — багато країн ЄС занепокоєні потоком мігрантів з менш забезпечених країн або з прилягаючих територій. Данія цього року навіть заявила про можливе відновлення паспортного контролю на своєму кордону з Німеччиною (законодавчо така можливість передбачена у випадку обгрунтованості претензії та попередження всіх членів ЄС).

На пострадянському просторі фактично з 1991, а формально з 1993 (рік прийняття Статуту) існує Співдружність Незалежних Держав. Важливість та сила цієї організації стоїть під великим питанням, оскільки Україна, наприклад, перебуваючи серед країн-засновниць, юридично не є членом СНД (не ратифікувала статут). Грузія кілька років тому взагалі вийшла з членів СНД, мотивуваши це політичною монополією Росії в регіоні. Україна є членом ГУАМ (раніше членом цієї організації був також Узбекистан, але він вийшов). ГУАМ хоч і має десятирічну історію, але істотних успіхів в економічній та соціальній інтеграції організації не досягла — зараз ГУАМ в стані “анабіозу”. Водночас на території СНД останні роки діє більш перспективна організація — Євразійське економічне співтовариство, на базі якого було створено Митний Союз за участі Росії, Білорусі та Казахстану. На переконання урядів цих країн такий союз пожвавить торгівлю між членами. Отже, СНД, фактично, йде в історію.

Дезінтеграційні процеси фактично відсутні в “головних” світових організаціях — ООН (економічним блоком) та ВТО (хоча кількість членів цієї організації вже кілька років знаходиться на цифрі 153).

Якщо говорити про регіональні об”єднання, то тут процеси інтеграції залишаються сталими. Ліга арабських націй набуває більшої сили через концентрацію фінансових ресурсів (насамперед в Банку ісламського розвитку). Азійсько-тихоокеанський регіон розвиває АСЕАН — у рамках цієї організації кожного року проводиться близько 10 самітів та 200 різноманітних заходів. Отже, на мою, думку, реінтеграційні та дезінтеграційні процеси в світі не дуже помітні, окрім країн Європи.