32. Характеристика нетарифних інструментів регулювання міжнародної торгівлі та оцінка рівня їх сучасного використання.

КЛАСИФІКАЦІЯ НЕТАРИФНИХ ОБМЕЖЕНЬ У ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ (за версією секретаріату ГАТТ)

І - Участь держави у зов­нішньоторговельних операціях:

• Субсидування виробництва і експорту товарів,

• Система державних закупівель товарів,

• Державна торгівля

ІІ - Митні та адміністративні формальності –

• Антидемпінгові методи

• Методи оцінки митної вартості товару

• Митні і консульські формальності

• Товаросупроводжуючі документи

• Товарна класифікація тарифів

ІІІ - Стандартні вимоги що­до охорони здоров’я і техніки безпеки –

• Промислові стандарти

• Вимоги до пакування і маркування

• Санітарно-ветеринарні норми

ІV - Кількісні та валютні обмеження імпорту та експорту

• Контингентування і ліцензування

• Валютні обмеження

V - Обмеження, закладені в механізмі платежів

• Змінні збори (плинні)

• Імпортні депозити

• Прикордонний податковий режим

Аналізуючи рівень сучасного використання нетарифних методів регулювання міжнародної торгівлі, треба зазначити, що за умови глобалізації світової торгівлі та існування СОТ, до якої входить 153 країни, формуючи 95% світової торгівлі, країни все частіше звертають увагу на нетарифні інструменти. Наприклад під час розгортання кризи, США було вимушено піти на досить жорсткі кроки щодо продукції машинобудування та лісової промисловості з Канади, захищаючи власного виробника – не дивлячись на те, що Канада та США є членами НАФТА. Дуже велику роль зараз грають митні та адміністративні формальності, а також стандарти та вимоги до експортованої або імпортованої продукції – не дивлячись на позицію СОТ щодо загальної стандартизації товаросупроводжуюучих документів та визнання цих документів, країни досить широко використовують такі приховані бар’єри для, наприклад, продукції харчової промисловості чи сільського господарства.

33. Протекціонізм і його сучасні форми.

Протекціонізм– державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торг.політики. Проводячи політику протекціонізму, держава захищає національних виробників, стимулює розвиток національного виробництва. З іншого боку, така політика може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогресу, що, своєю чергою, веде до падіння конкурентоспроможності національних товарів. За такої політики посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити відповідних заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть її економіці збитків. Протекціонізм переважає в зовнішньоторговельній політиці країн, що розвиваються.

Крайнім проявом протекціонізму є автаркія (від гр. autarkeia — самовдоволення) — політика відособлення країни від економіки інших країн з метою створення замкнутого, національного господарства, що відзначається самозабезпеченням.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

1)за кіл-стю суб’єктів:

- наднаціональний (МО)

- колективний (ЄС)

2)за об’єктом захисту:

- селективний (захисний)- с/г, послуги,

- наступальний (агресивний) – розвинені галузі,

- тотальний (суцільний).

3)за інструментами:

- тарифний – сьогодні майже не застосовується

- нетарифний - нетарифних заходів, таких як ліцензування і квотування, «добровільне» обмеження експорту, встановлення мінімальних імпортних цін, застосування високих імпортних податків

4)

- Неопротекціонізм — на доповнення до традиційних (тарифних) форм обмеження небажаного імпорту товарів (заходи додаткового тиску на експортера товарів/послуг у дану країну, такі як «добровільне» обмеження експорту, технічні бар’єри, адміністративні формальності, «впорядкування» торговельних угод)

- прихований – здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

5) За спрямованістю заходів:

• обмежувальний (імпортний)

• стимулюючий (експортний)

6) За терміном дії протекціоністські заходи поділяються на довгострокові, короткострокові та одноразові.

Найпопоширеніший - антидемпінг. Проте серед протекціоністських дій у торговій політиці в світовій практиці більшість країн надають перевагу субсидуванню нац виробників (особливо молодої галузі доти, доки вона не зможе конкурувати самостійно). Так, державне субсидування в ЄС здійснюється на підставі двох умов: якщо фін допомога впливатиме на ек. розвиток у конкретному секторі і якщо не постраждає торгівля між країнами.

За GTA (створ в 2008 році для оцінки глоб протекціонізму, викликаного світ фін кризою), Укр поділяє з Білоруссю і Китаєм 7 місце з використпротекціоністських методів захисту у 2010 (23 сектори економіки). Лідер Алжир - 54 сектори, ЄС – 35.

Основна частина обмежень Укр стосується захисту від азіатських виробників