5.2. Глобалізація економічного розвитку

1. Глобальні проблеми розвитку та їх типізація.

Глобальні проблеми людства - комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу і вимагають для свого розв’язання колективних зусиль світової громадськості

Глобальні проблеми поділяються на 3 сфери:

1 сфера: проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства. Серед них: надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством, збереження прир навкол середовища, освоєння ресурсів Світового океану, оволодіння космічним простором.

2 сфера: проблеми сусп взаємовідносин: відносин між держ різних ек устроїв, подолання ек відсталості багатьох країн світу, локальні, регіон та міжнар кризи.

3 сфера: розвиток людини, забезпечення її майб. Вона охоплює проблеми пристосув сучасної людини до умов прир і соц середовища, що змінюються під впливом НТП, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями і тяжкими захворюваннями (серцево-судинними, онколог., СНІДом).

Глобальні проблеми людства на сучасному етапі розвитку:

1. збереження миру.

2. необхідність Збільшення тривалості життя i вирішення проблеми старіння людини ;

3. уникнення термоядерної війни і забезпечення миру між народами, недопущення несанкціонованого світовим співтовариством розповсюдження ядерних технологій, радіоактивного забруднення довкілля;

4. проблема освоєння Св океану, який надає людству біоресурси та мінер сировину.

5. регулювання стрімкого збільшення населення Земної кулі;

6. уникнення катастрофічного забруднення навколишнього середовища і зниження біорізноманітності на планеті;

7. забезпечення людства ресурсами на довготривалу перспективу(сировиною і енергією);

8. подолання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами, Проблема ек відставання країн, що розв, виявляється також у кризі заборгованості. Подолання бідності, голоду, неграмотності.

9. деградація земель;

10. озонові дірки;

11. проблема СНІДу;

12. глобальні епідемії

Глобальні проблеми людства є наслідком протистояння з одного боку природи, а з іншого - людської практики, культури людства, а також невідповідності або несумісності різноспрямованих тенденцій в ході розвитку самоі людської культури.

2. Проблема народонаселення та міжнародна трудова міграція.

Демографічна проблема — це сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства.

Найважливіші проблеми народонаселення: стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або демографічна криза, в економічно розвинених країнах. +неконтрольована урбанізацію в країнах, що розвиваються, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію.

За прогнозами експертів ООН, до 2025 року населення світу досягне 8,3 млрд. людей. На земній кулі щорічно народжується більш ніж 130 млн. людей, вмирає 50млн.; таким чином, приріст населення складає близько 80 млн. людей.

Частка населення економічно розвинених регіонів неухильно знижується і, згідно з прогнозами ООН, зменшиться до 2012 р. до 20,5% , тоді як частка регіонів Азії, Африки та Латинської Америки, що розвиваються, відповідно зростає.

Стрімке зростання населення в країнах Азії, Африки та Латинської Америки, що розвиваються, призводить до подвоєння його чисельності кожні 20—ЗО років і ускладнює вирішення соціально-економічних проблем.

Це поставило перед наукою нові проблеми: визначення допустимих меж чисельності народонаселення Землі (з урахуванням низки обмежувальних чинників — продовольчого, енергетичного, економічного, соціально-психологічного — називають цифри від 10 млрд до 20 млрд осіб);

ММ робочої сили посилюється в умовах формування ек звязків у світовому господарстві. Це переміщення найманих працівників через кордони в пошуках роботи. Це стихійний процес розподілу труд рес між нац ланками св господарства.

Глобалізація св ек активізує процеси трудової міграції. Для країн з низьким рівнем розвитку трудова міграція відкриває нову ек культуру. Для розв країн вільна трудова міграція - це можливість перерозподілу дешевих трудових ресурсів. За даними МОМ кількість трудових мігрантів у світі постійно зростає і наближується до 200 млн. осіб. У багатьох країнах існують асоціації труд. мігрантів, які реалізують проекти сп. викорис. міграц капіталу на розвиток сфери ох здоров'я, освіти, соц інфрастр. їхніх регіонів, міст та селищ.

склалися чітко визначені центри, куди в основному стікаються трудові ресурси., а саме:

1)США, Канада - постійно працює 5% мігрантів (5-12млн.чол.) від загальної кількості всього працюючого населення.

2)Західна Європа - кількість працюючих мігрантів 4-7млн.чол. Найбільше їх у Люксембурзі, Швейцарії, ФРН, Франції.

3)Близький Схід - в середньому тут працює 3-5млн. мігрантів. Найбільше іноземців працює в Об'єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Кувейті, Саудівській Аравії.

4)Латинська Америка - число мігрантів 3-8млн. Найпривабливішими країнами є Аргентина та Венесуела.

5)Австралія - це традиційний центр міграції, котрий стягує на роботу 2-3% мігрантів від кількості всього числа працівників.

6)Азіатсько-Тихоокеанський регіон - основними імпортерами робочої сили тут є Японія, Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Тайланд, Сінгапур.

Трудовими мігрантами є від 4 до 7 млн. громадян Укр, то це = відповідно від 8,6 до 15,1 % від чисельн. всього насел.

За даними Нац банку, у 2010 заг обсяг грош переказів в Укр з-за кордону = $ 5,9 млрд (4,3% від ВВП).