5. Правове середовище та міжнародне економічне право. Характеристика держави як суб’єкта міжнародного економічного права.

МЕП — це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і МО, між МО в процесі міжнародного економічного співробітництва, що є самостійною галуззю міжнародного публічного права.

Розглядаючи співвідношення МЕП з МП, слід зазначити, що МЕП базується на нормах МП. Саме МП є основою МЕП. Тому необхідно звернути увагу на те, що міжнародне публічне право є основою МП. Це пояснюється тим, що суб’єктами міжнародного публічного права є держави, їх угруповання та міжнародні організації, які виступають одночасно і відповідними суб’єктами МЕВ.

Система міжнародних норм і принципів, які регулюють відносини між державами і МО, процес організації і здійснення міжнародного економічного співробітництва, становить самостійну галузь міжнародного публічного права — МЕП.

МЕП не є та й не може бути абсолютно відособленою галуззю МП. Воно перебуває у функціонально-структурних і взаємно обумовлених зв’язках з іншими галузями МП — правом зовнішніх відносин, правом міжнародних договорів, правом МО, міжнародним повітряним правом, міжнародним морським правом, міжнародним екологічним правом, міжнародним авторським правом, міжнародним космічним правом та ін.

Проте, як складова МП МЕП може і повинно розглядатися як самостійна правова система, галузь права.

Під суб'єктом права взагалі розуміють особи (фізичні і юридичні), які відповідно до закону наділені здатністю мати суб'єктивні права та юрид обов'язки, що дає їм можливість брати участь у відповідних правовідносинах.

Головним суб'єктом МЕП є держава. Держава - політ форма організації суспільства, яка виражає обумовлену ек ладом політ владу пануючого класу або всього народу.

Держави можуть бути різними за своїми соц-ек системами, політ режимом, формою правління та формою держ устрою. Але незалежно від цього кожна з них на основі свого суверенітету має право бути суб'єктом міжн-прав відносин і, зокрема, МЕВ.

До ознак будь-якої держави слід віднести такі: 1) публічна влада; 2) держ суверенітет; 3) територіальний поділ населення; 4) держ апарат; 5) податкова система; 6) право.

Правосуб’єктність держави: - міжн правоздатність - здатність мати права і обов’язки з МП, бути суб’єктом правовідносин; - міжн дієздатність - здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов’язки з МП.

Д як суб'єкт МП здійснює безпосередні зносини з іншими Д, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності МО в обсязі, необхідному для забезпечення нац інтересів у політ, ек , екологічній, інформаційній, технічній, культурній і спортивній сферах .Незалежно від того, хто є конкретним учасником МЕВ, які межі їх компетенції, які виникають при цьому права або зобов'язання,— в усіх випадках єдиним суб'єктом цих відносин виступає держава. Саме вона як суб' єкт міжнародних відносин і відповідно МЕП наділена всім обсягом правоздатності.

Вона, а не хто інший, несе відповідальність за виконання зобов'язань, які випливають з між нар договорів і угод. Винятком з цього правила є відносини, в яких юр особою постає не держава, а якийсь інший орган, що виступає від свого імені. У таких випадках він і несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Україна як держава є самостійним суб'єктом у здійсненні та регулюванні зовнішньоек відносин. Вона укладає необхідні міжнар-правові договори та угоди, бере участь у діяльності МЕО. Використовуючи свої права у МЕВ, вона намагається належним чином виконувати взяті на себе відповідно до договорів та угод зобов'язання.

+ІМУНІТЕТ: це принцип, відповідно до якого державі або її органам не може бути пред’явлений позов у суді іноземної держави. Імунітет держави-непідлеглість однієї суверенної держави дії законодавства іншої держави і непоширення на одну державу, її органи юрисдикції іншої держави. Не виключає підлеглість однієї держави юрисдикції суду іншої (за умови попередньої згоди держав через укладення міжн договору).

Види імунітету

-судовий; -від попереднього забезпечення позову (майно не може бути предметом забезпечення позову);

-від примусового виконання рішення; -майновий (власності).

Доктрини держ імунітету:

1)абсолютного імунітету – база – суверенна рівність держав.

Держава є єдиним суб'єктом, хоча її правосуб'єктність може виявлятись по-різному.

2)функціонального (обмеженого) імунітету - держава, діючи як суверен, завжди користується імунітетом. Якщо ж держава діє як приватна особа (наприклад, здійснює зовнішньоторговельні операції чи займається іншою комерційною діяльністю), то імунітетом вона не користується.

Сьогодні є загальноприйнята в сфері МЕВ на рівнях 2 міжн док-ів:

-Європ (Базельська) конвенція про держ імунітет 1972

-Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав 2004