11. Шляхи і проблеми інтеграції України у світову фінансову систему.

Однією з основних складових фінансової стратегії України є поглиблення її інтеграції в міжнародний фінансовий простір.

Необхідність цього: об'єктивними потребами в фінансових ресурсах; об'єктивними закономірностями розвитку сучасної економіки. В умовах її глобалізації подальший розвиток фінансової системи України можливий тільки на основі інтеграційних процесів. Інтеграція України в міжнародний фінансовий простір пов'язана з реструктуризацією її національної фінансової системи і державних фінансів, зокрема. Без проведеної в Україні фінансової реструктуризації процес її інтеграції у світовий фінансовий простір є неможливий. З іншого боку, одним із найважливіших завдань фінансової реструктуризації є вибір швидкості поступового інтегрування у світову фінансову систему.

Проблема інтеграції України у світовий фінансовий простір є багатоплановою і передбачає вирішення кількох завдань:

1.трансформація національної фінансової системи, всі складові якої мають реально функціонувати на ринкових засадах. Національні особливості країн при цьому не повинні суперечити функціонуванню міжнародної фінансової системи і не стримувати інтеграційних процесів.

2. гармонізація українського фінансового законодавства з міжнародними критеріями і вимогами. У цьому плані дуже важливою є підготовка України до вступу в ЄС. Так, у "Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" в частині практичних дій у сфері європейської інтеграції передбачається приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах.

3. вихід на світові фінансові ринки, який має забезпечити вільний рух капіталів. Тут важливі як інституційне забезпечення, так і відповідний інвестиційний клімат у країні.

4. забезпечення міжнародних грошових потоків через систему міжнародних розрахунків.

5. організаційне забезпечення, яке полягає у відповідній взаємодії з міжнародними фінансовими інституціями, що є головними ідеологами функціонування міжнародної фінансової системи. Членство в цих інституціях і співпраця з ними - це важливий чинник визнання тієї чи іншої країни міжнародною фінансовою спільнотою.

Ключовим напрямом інтеграції України в міжнародну фінансову систему є розвиток її відносин із головними міжнародними фінансовими інституціями - МВФ і Світовим банком. Саме від результатів співробітництва України з цими організаціями залежить характер і ефективність її інтеграції в міжнародну фінансову систему. На сьогодні розмір квоти України в МВФ складає 1372 млн. СДР.

Україна активно співпрацює і з Світовим банком. 6 грудня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила нову Стратегію партнерства з Україною на період 2008-2011 років. Стратегія визначає пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, включаючи кредитування та інвестиції, надання аналітичних і консультаційних послуг і технічної допомоги. У рамках Стратегії передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 млрд. дол. США протягом чотирьох років

Іншим важливим кредитором України є МВФ. У даний час квота України у фонді складає майже 1929 млн. дол. США, що дало змогу збільшити обсяг кредитів від МВФ.

Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та “Механізм розширеного фінансування” (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 10,6 млрд. дол. США Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Формування цих резервів за допомогою МВФ дозволило Україні підтримувати стабільність національної валюти, успішно провести грошову реформу, ввести конвертованість гривні за поточними операціями. співробітництво з міжн. фінансово-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення політ. незалежності та ек. безпеки. З іншого боку, розвиток фінансового ринку України безпосередньо пов’язаний з розвитком виробництва, а потім із розподіленням частини створеного валового продукту. Тому він повинен створювати максимальні умови для урегулювання нестатка коштів в одних секторах економіки за рахунок інших, в яких є надмірний надлишок.

Для ефективного виходу українських банків на світовий фінансовий ринок необхідно вжити комплекс заходів нормативно-правового, економічного та інституціонального характеру. Напрями та економічні орієнтири їх удосконалення повинні передбачати: гармонізацію українського законодавства з міжнародними нормами; спрощення системи виходу банку на світовий ринок з боку національного законодавства та розширення спектру послуг, які можуть надаватися українськими банками; забезпечення доступу до світового фінансового ринкушляхом скасування (оптимізації) обмежень на фінансові операції, виконання положень Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, вдосконалення системи стандартизації та сертифікації, створення ефективного механізму захисту внутрішнього ринку і захисту прав інтелектуальної власності. Державна політика має бути спрямована на формування інформаційного забезпечення виходу банків у світовий фінансовий простір і потребує: здійснення комплексу заходів, спрямованих на виявлення фактів недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку; формування інфраструктури інформаційного забезпеченняшляхом створення мережі інформаційно-консультативних служб зметою надання послуг суб’єктам господарської діяльності; проведення банками України за кордоном аналізу зовнішніх ринків для виявлення можливостей розширення присутності на них та запобігання введенню обмежувальних заходів з боку інших держав; Важливим напрямом валютної політики України повинно стати прогнозування курсів валют, а також докладання усіх зусиль для досягнення конвертованості національної валюти: гривні.