Тростянецький стадіон

Окрасою міста став стадіон Півненківського цукрокомбінату. Про його спорудження згадував О. О. Мар­ченко, який пропрацював на заводі 56 років, пройшов­ши шлях від робітника до завкому профспілки:

“У 1936 р. інженера заводу М. І. Маянського відзначили високою урядовою нагородою - орденом Знак Пошани. Невдовзі після цього пам’ятного нагородження він очолив профспілку працівників цукрової промисловості республіки. Але й на тій високій посаді залишився патріотом нашого краю, справжнім тростянчанином. Під час одного з своїх приїздів у Тростянець (тут ще залишалась тоді сім'я Маянського), він запропонував директору цукрокомбінату Абузарову взятися за будівництво стадіону, обіцяв допомогу в цій справі.

і ось на тому місці, де знаходилися городи машинно-тракторної станції, виділили кілька гектарів землі під стадіон, в 1937році було зроблено розмітку. Але тоді

493

будівництво на тому й припинилося, бо міністр сільського господарства республіки, який виділив нам землю, був оголошений ворогом народу. Але земля знову була виділена, тепер уже в 1938 році. Будівництво велося успішно, до нього залучили відомих фахівців, Все робилося для того, щоб у 1939 р. провести Всесоюзну спартакіаду працівників цукрової промисловості. Поле стадіону було таке, якому в той час заздрили і сумчани. У п’ять ярусів стояли дерев’яні лави для гля­дачів. Працювали заклади харчування, танцювальний майданчик.

Вийшов такий культурно-спортивний комплекс, про який тоді багато хто і мріяти не наважувався.

Не тільки роль глядачів відводилась тростянчанам на тій спартакіаді. Харківський інститут фізкультури на цілий місяць дав нам тренера. І під його керівництвом команда напружено готувалась до відповідальних змагань. Тривали ж вони протягом двох тижнів, успішно виступили на них тростянецькі спортсмени.”²⁶¹

Тростянецькі газети

У грудні 1919 р., після звільнення нашого краю від денікінців, обговорювалося питання про видання Охтирської повітової газети "Укрроста”. Її перші номери вийшли у Тростянці. Редактором був М. Ф. Харченко. На початку 1920 р. ця газета стала виходити в Охтирці.

На початку 20-х рр. на цукровому заводі видавалася газета “Випарка”, яка була реорганізована у січні 1924 р. в районну газету ‘'Смычки". Редакцію очолив М. Ф. Харченко.²⁵²

Ця газета не виходила масовим тиражем, а була стіннівкою. Вона друкувалася у рафінадному заводі на так званому літографському камені, що був тут ще з дореволюційних часів. Це був спосіб плоского друку,

494

коли друкованою формою слугувала поверхня каме­ню. Текст на літографський камінь наносили жирною літографською тушшю або літографським олівцем і отримували відбиток на папері. Газета висвітлювала політичне, економічне і культурне життя району. Номери газети вивішувалися в людних місцях Тростянця, а також в центрах великих сіл.

Перша багатотиражна районна газета “Соціалістична праця” вийшла з друку 1 жовтня 1930 року. Оригінали номерів газети довоєнних років, за виключенням 1931 і 1937 рр.. зберігаються у книжковій палаті України.

З 1939 р. газета стала виходити під новою назвою "Ленінська правда”. Згідно оригіналів газети її редак­торами були:

1930р. - П Устінов.

1935р. - В. Н. Галат.

1933р. - В.Т, Сиров, Й. Чемнов.

1936р. - Й. Чемнов.

1938р. -І. Лук’яненко, О. Скрипка.

1939р. - О. Скрипка, І. Лук'яненко.

1940р. -І. Лук’яненко.

1944р. - т.в.о. ред.., М. Глюглевич, Н. Копилова.

1945р. - М. Сова-Степняк.

Наклад районної газети у передвоєнні роки складав 2500 примірників.

Першого вересня 1932 р. почала виходити друкована газета цукрового комбінату “Фільтрпрес”.

На початку 30-х рр. в Гаївському бурякорадгоспі виходила багатотиражна газета “Буряковод радгоспу”. Наприкінці 30 рр. вона змінила назву на “Ударник бурякорадгоспу” і виходила накладом 550 примірників. Багатотиражки випускалися у Півненківській і Боромлянській машинно-тракторних станціях. Протягом кількох повоєнних років Тростянецькі залізничники мали свою друковану газету “За графік”.

495

В середині 30-х рр. районна газета стала періодично друкувати рубрику “По району”, де розповідалося про найбільш вагомі події. Матеріали газети за 1935-1936 рр. корінним чином відрізнялися від тих, які друкувалися в 1930-1934 рр.. Встановилося певне затишшя перед страшними 1937-1938 рр.., які принесли нову хвилю репресій. У рубриках “По району” за 18 і 20 лютого 1936 р. писалося:

● В Боромлянському будинку колективіста що п’ятиденки силами музичного та інших гуртків влаштовуються культурні вечори для стахановців сільського господарства, а також проробляють книгу Островського "Як гартувалася сталь”

● 17 лютого почали роботу трьохденні курси бригадирів тракторних бригад Півненківської МТС.

● Провадиться електрифікація Півненківської МТС. Буде електрифіковано всі процеси роботи. Для цього уряд відпустив 30 тис. крб..

● 3 18 лютого будуть працювати кущові короткотермінові курси для трактористів Півненківської МТС по підвищенню їх технічних знань.

● Тростянецький Хаторг одержав різний фарфо­ровий і фаянсовий посуд, головне убрання і щодня одержує свіжі сухі дріжджі.

● 16 лютого відбувся зліт стахановців Червоно-Тростянецької лісодослідної станції.

● На зльоті премійовано 51 чоловік кращих стахановців на суму 3000 крб.

● За допомогою культармійця т. Пшеничного і активній участі колгоспного режисера т. Мирошниченка, за місяць в артілі ім. Ворошилова (Тучне) поставлено 4 п’єси. Колгоспний драмгурток підготував останню п’єсу - “Сини партизана Сокола”.

496

При колбуді також є більярд, яким колгоспники дуже зацікавлені.

● Драмгурток з піонерів Буймерської неповної середньої школи для колгоспників вже поставив 4 п’єси. 16 лютого драмгурток поставив п’єсу “Попутний вітер”.

● Зростає телефонізація і радіофікація району. Якщо в 1935 р. в районі було 123 телефони, то на сьогодні - 130. Зокрема в цьому році телефонізовано колгоспи “Прогрес" - Печини та “Красный пахарь” - В. Люджа.

● В 1935 р. було 310 радіоточок. А на 18.02 ц. р. 363 точок. Планове завдання на перший квартал 1936 р. встановити 50 радіоточок перевищено - встановлено 63.

● При боромлянській початковій школі ім. Лисенка відкрито постишевську кімнату для піонерів та школярів.

● Правління артілі ім. Сталіна Червоноармійської сільради, провело радіо на квартири 7 кращих стахановців і п’ятисотенець.

● Крамниця “Вукоопкнига” одержала дві гармошки, футболи, волейболи і камери для футболів.

● Раймаг має в продажу м'яку меблю, галоші і різну мануфактуру.

● З 31 січня по 18 лютого цього року трудящі Тростянеччини одержали виграшів на свої облігації 27.308 крб. 88 коп.

Районна газета регулярно друкувала матеріали, де обґрунтовувалися слова Й. Сталіна: “Жити стало краще, жити стало веселіше”. Традиційною стала публікація колгоспних частівок місцевих авторів. П. Васютенко, колгоспник артілі ім. Буденного (Жигайлівки):

У колгоспі добре жити,

Є що їсти, є що пити.

У колгоспі є охота

По-стахановські робити.

Не було ще в нас ніколи

Скільки хліба, як тепер,

497

В цьому році, щоб ви знали

Сам кіл з тищу я припер.

Я. Лобода, Тростянецький деревообробний комбінат:

Гей ударно працювали,

На ділянці з осени, -

Через рік ми на завод 520 з га звезли!

Ми ударно працювали.

Не великі були дні.

Нашу ланку знає Сталін, -

Ланкова була в Москві.

Ланкова з Москви вернулась,

Робити стали ми дружніше,

Бо життя в нас веселіше,

Тепер думка у всіх одна –

Країні дати більш зерна.

ПАМ’ЯТІ В. І. ЛЕНІНА

Майже все населення Радянської Росії пов'язувало свої мрії на майбутнє, на краще життя, на будову соціалізму з ім'ям Леніна. Підійшов роковий день 21 січня 1924 року: Володимир Ілліч помер. Віра прос­тих людей до вождя була надзвичайна в той час.

Смерть В. І. Леніна сколихнула весь світ, все про­гресивне людство. Ніколи смерть однієї людини не викликала такої скорботи мільйонних мас. В. І. Ленін - видатний діяч світової історії. Це визначається не тільки його незвичайною обдарованістю, вражаючими якос­тями людини, вченого, вождя, але й зовсім особливою, винятковою роллю в історії людства.

У ніч на 22 січня екстрений Пленум ЦК РКП(б) прийняв звернення “До партії. До всіх трудящих”. У зверненні говорилося про тяжку втрату, яскраво і сильно змальовано образ вождя, учителя, друга, ім’я якого стало

498

“символом нового світу від заходу до сходу, від півдня до півночі."

Звернення підкреслювало думку про безсмертя ленінської справи.

"Ленін живе в душі кожного члена нашої партії. Кожен член нашої партії е частка Леніна. Вся наша кому­ністична сім'я є колективне втілення Леніна.

Ленін живе в серці кожного чесного робітника.

Ленін живе в серці кожного селянина-бідняка.

Ленін живе серед мільйонів колоніальних рабів”.

Мужньо і сміливо лунали слова звернення, які закликали до боротьби, до згуртування навколо ленінської партії, до перемоги.

“Смерть нашого вчителя, цей важкий удар, згуртує ще сильніше наші лави. Дружнім бойовим ланцюгом йдемо ми в похід проти капіталу і ніякі сили в світі не перешкодять нашій остаточній перемозі.

Ця перемога буде самим найкращим пам'ятником товаришу Леніну, тому, кого, як найкращого друга, маси називали своїм “Іллічем”.

Нехай живе і перемагає наша партія!

Нехай живе робочий клас!"

21 січня 1924р. відбулося засідання районного комітету партії, на якому стояло питання про смерть В.І. Леніна. Всюди в Тростянці і в інших селах району було вивішено траурні прапори. 27 січня відбулися траурні збори представників партійних, профспілко­вих і комсомольських організацій, а також представ­ників від комітетів незаможних селян і жіночого відділу робітниць. На цих зборах була прочитана доповідь про життя і діяльність В. І. Леніна. Після зборів всі їх учасники направились до братської могили жертв революції і громадянської війни, поклали вінки. Тут відбувся багатолюдний мітинг. Тоді такі збори і мітинги відбулися в усіх селах району.

499

Тисячі телеграм з населених пунктів СРСР і закор­дону з вираженням глибокої скорботи в ті дні надійшло до Москви, серед яких в Центральному музеї Леніна є й така:

“Москва, Кремль. Одержавши сумну звістку про кончину вождя світової революції В. І. Леніна, місцевий осередок секції інженерів, агрономів Тростянецького комбінату цукротресту, приєднується до загального трауру країни, ми втратили разом з геніальним вождем захисника трудової інтелігенції. Всі сили і знання свої віддамо справі найшвидшої відбудови промисловості, щоб швидше утвердити в життя починання Ілліча.

С. Тростянець, Охтирського повіту.

23 січня 1924 року."

У неділю 27 січня 1924 р. на Червоній площі в Москві відбулися похорони В.І. Леніна.

О 16 годині дня прогриміли залпи гарматного салюту, в Москві і по всій країні пролунали протяжні гудки. Фабрики, заводи, потяги віддавали останній салют. По радіо і телеграфу був переданий Сигнал: “Підійміться, товариші, Ілліча опускають в могилу!" На п’ять хвилин була перервана робота підприємств і установ, зупинилися поїзди, автомобілі. П’ятихвилинна зупинка всіх робіт була проголошена і пролетаріатом в більшості країн земної кулі. Але ось затихли гудки, знову почали працювати радіо і телеграф, передаючи новий сигнал:

“Ленін помер, ленінізм живе!”

В останній путь дорогого Леніна проводжали і трудящі Тростянця. Тут, як і всюди, п’ять хвилин скорботно гули гудки підприємств, паровозів на станції Смородине.

Під звуки салюту труну з тілом В. І. Леніна було встановлено в спеціальному Мавзолеї, збудованому біля Кремлівської стіни.

500

У Тростянці 17 лютого відбулася безпартійна робітнича районна конференція. Учасники конференції прийняли резолюцію, в якій зокрема, говорилося:

“Ми робітники першої районної безпартійної конференції, заслухавши доповідь тов. Сазонова про життя і діяльність В. І. Леніна, сумуємо з приводу незамінимої втрати і обіцяємо на могилі вождя виконати всі його заповіти. Ми, робітники, обіцяємо справу, почату Іллічем, довести до переможного кінця.”

Заслухавши доповідь про смерть В. І. Леніна та його діяльність за життя, Боромлянська районна безпартійна конференція селянства заявила, що смерть великого вождя робітників і селян є тяжким ударом для робітників і селян СРСР, а також усього світу, конференція заявляє, що справу і заповіти нашого Ілліча робітники і селяни будуть впро­ваджувати з усією твердістю і наполегливістю в життя, здійснюючи його найголовніший заповіт, - союз робітників і селян, союз, без якого немислима ніяка боротьба з капіталізмом.

В. І. Ленін залишив після себе великий спадок - Комуністичну партію і Союз Радянських Соціалістичних Республік. З цим спадком робітники і селяни сміливо і впевнено йдуть по шляху виконання заповітів Ілліча”²⁵³

22 квітня 1924 р. в день народження В. І. Леніна у багатьох колективах району відбулися вечори спогадів про Володимира Ілліча. На них читалися доповіді: “Ленін і національне питання”, “Ленін і його заповіти”, “Ленін і селянство", “Ленін і кооперація”.

В той час трудящі виявили бажання масово вступити в РКП(б). Це був ленінський призов до лав партії. Списки бажаючих вступити в партію обговорювалися на робіт­ничих зборах. Прізвища прийнятих друкувалися в газетах. В цей час також проходив ленінський комсо­мольський призов молоді.

501

У 1924 році надійшло більше 120 заяв від робітників та селян з проханням прийняти їх до лав Комуністичної партії.

1 травня 1938 року пам’ятник В. І. Леніна був відкритий в центрі міста. Під час окупації він був зруйнований фашистами і відновлений у 1947 р. У1936 році погруддя вождя були встановлені на подвір’ї Боромлянської зразкової школи ім. В. І. Леніна і біля клубу бурякорадгоспу. Ряд колгоспів стали називатися іменем Леніна; ім. В. І. Леніна в с. Жигайлівка, “Шлях Леніна" в с. Боромлі, ім. Ілліча в с. Микитівці.