Куц олександр михайлович

Олександр Михайлович Куц народився 11 жовтня 1911 року в с. Олексиному Тростянецького району. Тут

370

навчався у початковій школі. Потім працював кравцем у Тростянці, Харкові, Донбасі. Через незалежні від нього причини залишився в тимчасово окупованому ворогом Тростянці. Після визволення міста радянськими військами в серпні 1943 року пішов на фронт. Разом з односельчанами Г. Кириним, Г. Шаповалом Та М. Кривоносом був направлений до 838-го стрілецького полку 237-ї стрілецької дивізії. Всі вони увійшли до складу однієї кулеметної-обслуги.

Героїчний подвиг Олександр Куц здійснив під час форсування Дніпра.

У ніч проти 22 вересня 1943 року підрозділи стрі­лецького полку почали переправлятися через ріку. Противник зайняв вигідну позицію на високому правому березі, поблизу якого знаходився невеликий острів. Одними з перших форсували Дніпро на рибальському човні кулеметники Г. Кирин, Г. Шаповал, М. Кривоніс і О. Куц. Ворог помітив сміливців і відкрив по них сильний вогонь. У відповідь "заговорив" кулемет Шаповала. Куц та Кривоніс щосили налягли на весла. Коли пора­нило Кривоноса, його замінив командир обслуги Кирин. Нарешті вони досягли острова. Кулеметники одразу ж вступили в бій із переважаючими силами противника. Становище наших бійців ускладнювалося тим, що вони втратили зв’язок із лівим берегом Дніпра. Закінчилися боєприпаси, а ворог майже безперервно контратакував. Фашистські літаки бомбили острів.

На третю добу Г. Кирин наказав О. Куцу і автоматнику К. Волошину, який приєднався до кулеметників, пере­правитись на лівий берег і доповісти командуванню про становище на острові. Наказ було виконано.

Після короткого перепочинку бійці з боєприпасами повернулись до своїх товаришів і знову вступили в бій. Коли підійшло підкріплення, кулеметників відкликали з острова на лівий берег Дніпра. Ворог вів безперервний

371

обстріл позицій. Під час одного з нальотів німецьких літаків Г. Кирина було вбито, а О. Куца, Г. Шаповала, М. Кривоноса тяжко поранено. Ось тоді й одержали рідні Олександра Куца помилкову звістку про його загибель. Та незабаром, коли хороброго воїна привезли до госпіталю в Тростянець, помилка з'ясувалася.

За мужність і героїзм, виявлені при форсуванні Дніп­ра, Олександру Михайловичу Куцу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У1944 році сміливцю вручили орден Леніна і медаль “Золота Зірка".

У липні 1945 року за станом здоров’я О. М. Куц демо­білізувався з Радянської Армії, повернувся до Тростянця. Працював у школі глухонімих, трудився на Тростянецькому деревообробному комбінаті,

Олександр Михайлович - персональний пенсіонер. Він брав активну участь у громадсько-політичному житті району.

Левченко григорій іванович

Григорій Іванович Левченко народився 17 листопада 1900 року в с. Василівці, тепер с. Набережне Гребениківської сільради Тростянецького району, в бідняцькій сім’ї. Навчався в церковно-приходській школі. Підлітком працював на бурякових плантаціях сумських цукрозаводчиків. У1930 році вступив у колгосп. Із перших днів Великої Вітчизняної війни - на фронті. У травні 1942 року за станом здоров’я був демобілізований із Червоної Армії. До 1943 року працював ветфельдшером. Після звільнення Тростянецького району від фашистських окупантів повернувся у рідне село. Вилікувавшись, знову пішов у діючу армію. Воював на Воронезькому та 1-му Українському фронтах. Був поранений і контужений.

372

309-а стрілецька дивізія підійшла до Дніпра в районі Ржищева на Київщині і зав’язала запеклі бої з ворогом. У ніч проти 22 вересня 1943 року група солдатів 5-ї стрілецької роти 955-го стрілецького полку під сильним вогнем противника переправилася на правий берег ріки. Радянські воїни з ходу атакували гітлерівців, що засіли в траншеях. У рукопашній сутичці рядовий Григорій Левченко знищив кулеметника та більше десятка автоматників противника. Радянські воїни вибили ворога із зайнятих позицій.

На ранок гітлерівці пішли в контратаку. Незважаючи на перевагу в живій силі, вони не добилися успіху. Купка сміливців протягом трьох діб міцно утримувала захоплений плацдарм. За цей час наші солдати відбили 12 ворожих контратак. У цих боях Г. І. Левченко знищив 7 і взяв у полон трьох гітлерівців.

У складі своєї роти хоробрий воїн брав участь у боях на Дніпровському плацдармі, які переходили у рукопашні сутички. Був поранений, але продовжував

373

битись із ворогом, поки підійшли головні сили полку.

За мужність і відвагу, виявлені в боях із німецько-фашистськими загарбниками під час форсування Дніпра, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року Григорію Івановичу Левченку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після тривалого лікування його направили в один із підрозділів, який обслуговував авіаційну частину. Та далася взнаки давня хвороба, і він знову потрапив у госпіталь.

У липні 1945 року Григорій Левченко був демо­білізований із Радянської Армії. Повернувшись у рідне село, став працювати в колгоспі. У 1950 році за станом здоров’я пішов на пенсію.